АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Методика проведення термометрії

Термометрія у відділенні проводиться за допомогою медичного ртутного термометра. Найбільш часто температура вимірюється в пахвинній ділянці, рідше – в паховій складці (у дітей), порожнині рота, в прямій кишці, у піхві.

Перед вимірюванням температури пахвинну ділянку витирають насухо (в іншому випадку дані термометрії можуть бути заниженими). У процесі вимірювання температури хворий повинен щільно притиснути плече до грудної клітки, при цьому тяжко- хворим активно допомагають утримувати руку в необхідному положенні.

При проведенні термометрії в прямій кишці хворий повертається на бік, термометр попередньо змащують вазеліном, вводять у просвіт прямої кишки на глибину 2- 3 см. У тих випадках, коли температура вимірюється в порожнині рота, термометр поміщають під язик.

Час вимірювання температури становить 7- 10 хвилин. Термометрію проводять вранці (з 6-ї до 8-ї години) та ввечері (з 17-ї до 19-ї години). У певних випадках, наприклад, при лихоманці, виникає необхідність у більш частому вимірюванні температури тіла (через кожні 2-3 години).

Зберігають термометри у спеціальній банці або склянці, на дно яких кладуть шар вати і наливають на 1/3 об’єму розчин антисептика, наприклад, 0,5% розчин хлораміну Б, 70% розчин етилового спирту, потрійний розчин.

Для графічного зображення добових коливань температури тіла заповнюють температурні листи. На температурний лист відповідними точками наносять результати дворазової щоденної термометрії. Ці точки з’єднують між собою, створюючи температурну криву, яка відображає за наявності лихоманки той чи інший її вид. У температурному листі ведуть також контроль артеріального тиску, частоти дихання, пульсу, діурезу. Температурний лист заводять на кожного хворого при госпіталізації і зберігають разом із історією хвороби.

Температуру тіла, певних його ділянок можна виміряти за допомогою: термолабільних смужок, електротермометра, радіокапсул.

Види лихоманок:

· за ступенем підвищення температури: субфебрильна (до 38^оС), помірна (38-39^оС), висока (39-41^оС), надмірна чи гіперпіретична (більше 41^оС);

· за терміном перебігу: миттєва (до кількох годин), гостра (до 15 діб), підгостра (15-45 діб), хронічна (більше 45 діб);

· за типом температурної кривої: постійна, послаблююча (ремітивна), переміжна, гектична, спотворена, неправильна, зворотна, хвилеподібна.

Розкладання та роздача ліків хворим

Роздача ліків хворим проводиться 3 рази на день перед їдою. Частіше користуються лотками, розділеними на комірки, в яких зазначене прізвище хворого та призначені ліки. Інколи користуються рухомими столиками, на яких розміщують усі ліки. Перед розданням ліків медична сестра повинна впевнитися в їх придатності. Перед розкладкою ліків необхідно перевірити етикетку на них (назва, доза, термін їх придатності). Під час роздачі ліків медсестра повинна пояснити хворим, коли і як правильно приймати ліки, тяжкохворим допомогти прийняти їх.

Заборонено видавати хворому одразу всю добову дозу ліків. Медична сестра не має права змінювати призначення, а також давати ліки без призначення лікаря. Винятком можуть стати випадки раптового погіршення стану хворого. Медсестра спостерігає за реакцією хворого на медикаменти і, якщо помітить ознаки непереносимості, повинна утриматися від виконання призначення і доповісти про це лікарю. Медсестра повинна простежити за тим, щоб ліки хворим були прийняті. Якщо хворий хоче знати, які ліки і для чого йому призначено, то необхідно відповісти на його питання, виконуючи усі правила деонтології.

Малюнок 2.12 - Роздача ліків хворим

Транспортування хворих у відділення та в діагностичні або лікувальні кабінети

Питання про спосіб транспортування хворого вирішує лікар. Вибір правильного способу транспортування має велике значення. При певних патологічних станах навіть мінімальна рухова активність може значно погіршити стан хворого.

Хворі у задовільному стані переміщуються самостійно або у супроводі медичної сестри або молодшої медичної сестри. Ослаблених хворих, інвалідів, деяких пацієнтів похилого і старечого віку часто перевозять на спеціальних кріслах-каталках. Тяжкохворих транспортують на каталці або переносять на ношах.

Ноші з хворим можуть нести два, три або чотири чоловіки, які повинні йти не в ногу, короткими кроками. При підйомі на сходи хворого несуть головою вперед, при русі вниз – ногами вперед, при цьому піднімають в обох випадках ніжний кінець нош.

Перенесення хворого на руках та його перекладання може виконувати один, два чи три чоловіки. Якщо хворого переносить один чоловік, то він однією рукою охоплює грудну клітку пацієнта на рівні лопаток, а другу підводить під його стегна, при цьому пацієнт, у свою чергу, обіймає того, хто його переносить, за шию.

При перекладанні хворого з нош або каталки на ліжко їх краще розташувати під прямим кутом до ліжка так, щоб нижній кінець їх був ближче до головного кінця ліжка. Піднявши хворого, його підносять в півоберта до ліжка і кладуть на нього. Якщо за технічними причинами таке розташування нош виявляється неможливим, то ноші ставлять паралельно до ліжка, персонал піднімає пацієнта, потім вільна особа прибирає каталку, персонал із хворим робить крок до ліжка і кладе його.

Тести та задачі для перевірки вихідного рівня знань

До складу хірургічного відділення входить:

а) перев’язочна (+);

б) буфет;

в) кімната для реєстрації хворих;

г) пост медичної сестри (+);

д) оглядова кімната.

До складу хірургічного відділення не входить:

а) маніпуляційна;

б) операційна;

в) палати;

г) аптечний кіоск (+);

д) рентгенологічний кабінет (+).

Хворий С. попросив медичну сестру дати йому для ознайомлення його історію хвороби. Як повинна вчинити медична сестра у такій ситуації:

а) дати хворому його історію хвороби;

б) історію хвороби хворому не давати (+);

в) запропонувати хворому звернутись до лікаря-куратора (+);

г) дати ознайомитися з історією хвороби в її присутності;

д) дати хворому його історію хвороби після закінчення робочого дня лікарів.

Медичній сестрі необхідно хворому Б. ввести протиправцеву сироватку в дозі 3000 ОД за Безрєдко, але вона цього ніколи не робила і не знає точну методику введення даного лікарського засобу. Які мають бути її дії:

а) порадитися з більш досвідченою медичною сестрою (+);

б) увести всю дозу препарату хворому внутрішньо-м’язово в ділянці сідниці;

в) ознайомитися з інструкцією із застосування протиправцевої сироватки і виконати призначення;

г) звернутися до лікаря за роз’ясненнями з приводу методики введення протиправцевої сироватки (+);

д) порадитись із санітаркою відділення.

До обов’язків медичної сестри входить:

а) надання невідкладної допомоги хворому при різкому погіршенні його стану (+);

б) призначати хворому метод транспортування;

в) призначати хворому лікувальні засоби;

г) заміна ліків хворому за відсутності тих, що були призначеними;

д) провести контроль санітарної обробки хворого, що була йому зроблена в приймальному відділенні (+).

Малюнок 2.13 - Підготовка системи для в/в вливань

До обов’язків медичної сестри не входить:

а) розкладання та роздача ліків хворим;

б)призначення хворому наркотичних знеболювальних засобів при вираженому больовому синдромі у останнього (+);

в) заповнення температурного листа;

г) присутність при обході лікаря;

д) заміна ліків хворому за відсутності тих, які були призначені (+).

Медична сестра веде наступну медичну документацію:

а) температурний лист (+);

б) паспортну частину історії хвороби (+);

в) записує щоденники в історії хвороби;

г) заповнює протокол операції в операційному журналі;

д) записує призначення в лист призначень.

Малюнок 2.14 - Лист медичних призначень

Медична сестра не веде такої медичної документації:

а) журналу руху хворих по відділенню;

б) записує в лист призначень ліки, які має отримувати хворий (+);

в) записи в історії хвороби про введення наркотичних анальгетиків;

г) вимоги на дієтичне харчування хворих;

д) листа непрацездатності (+).

Які медичні документи ведуть палатні медсестри:

а) журнал передачі чергування (+);

б) листок непрацездатності;

в) карту вибулого із стаціонару;

г) виписку з історії хвороби;

д) журнал призначених маніпуляцій (+).

Коли постова медична сестра повинна виконати термометрію хворим у хірургічному відділенні:

а) тільки вранці;

б) тільки ввечері;

в) вранці та ввечері (+);

г) протягом дня за призначенням лікаря (+);

д) при госпіталізації хворого у відділення.

Які розчини застосовують для знезараження та зберігання термометрів:

а) дистильовану воду;

б) 70% розчин етилового спирту (+);

в) потрійний розчин Крупеніна (+);

г) 3% розчин нашатирного спирту;

д) 10% розчин хлораміну Б.

Які дані заносяться у температурний лист:

а) результати термометрії (+);

б) результати вимірювання частоти пульсу (+);

в) призначення лікаря під час обходу;

г) результати лабораторних досліджень;

д) дієтичний стіл, який має отримувати хворий.

Які можуть бути типи температурних кривих:

а) гектична лихоманка (+);

б) зубоподібна;

в) пряма;

г) ремітивна (+);

д) малярійна.

Для транспортування хворих у хірургічному відділенні застосовують:

а) стілець;

б) каталку (+);

в) ноші (+);

г) ковдру;

д) крісло.

Для транспортування хворого із ознаками шлунково-кишкової кровотечі в ендоскопічний кабінет можна застосувати:

а) крісло-каталку (+);

б) функціональне ліжко;

в) ноші (+);

г) хворий піде самостійно;

д) хворого необхідно нести на руках.

Система навчальних завдань для перевірки кінцевого рівня знань.

Ситуаційні задачі

У хворого Ю., у якого було підвищення температури тіла до 39^оС, після введення анальгіну 50% - 2 мл, димедролу 1% - 1 мл має місце виражене потовиділення. Йому необхідно знову виміряти температуру тіла. Що необхідно зробити перед проведенням термометрії?

Відповідь: необхідно перед ставленням термометра у пахвинну ділянку насухо її витерти.

У хворого М., якому 3 доби потому була виконана апендектомія, після вечірньої термометрії медичною сестрою визначене підвищення температури тіла до 38,5^оС. Додатково пацієнт скаржиться на посилення болю в ділянці післяопераційної рани. Що повинна зробити в даному випадку медсестра?

а) виконати хворому внутрішньом’язово введення розчину анальгіну 50% - 2 мл і розчину димедролу 1%- 1 мл;

б) дати хворому таблетку аспірину і покласти пузир з льодом на ділянку післяопераційної рани;

в) надати інформацію про стан хворого черговому хірургу (+);

г) спостерігати за станом хворого і, якщо в нього температура тіла підвищиться до 39^оС, покликати до нього чергового лікаря;

д) зробити хворому перев’язку, оцінити стан післяопераційної рани, призначити хворому антипіретики.

Медичній сестрі не вдалося виконати пункцію вени у ліктьовому згині, і вона не змогла виконати введення призначених ліків. Як вчинити медсестрі у даному випадку?

Відповідь: медсестра може попросити про допомогу більш досвідчену медичну сестру, яка добре володіє технікою внутрішньовенних введень. Якщо це не- можливо, то необхідно сповістити лікаря про ситуацію, що склалася.

У хворого К. після проведення алергічної проби до цефазоліну виникло почервоніння шкіри в ділянці передньої поверхні правого передпліччя, де була виконана вище зазначена проба. Медична сестра оцінила результат проби як позитивний і антибіотик не вводила. Вона порекомендувала пацієнту приймати ципрофлоксацин по 1 таблетці 2 рази на добу. Чи правильно вчинила медична сестра? Якщо ні, то які дії вона повинна була виконати?

Відповідь: про позитивну алергічну реакцію медична сестра повинна була сповістити лікаря, який би вирішив питання про заміну або відмінну препарату.

У хірургічне відділення доставлений пацієнт без свідомості з діагнозом “закрита черепно-мозкова травма”. Паспортні дані хворого невідомі через відсутність у нього документів. Як зареєструвати даного пацієнта в журналі руху хворих?

Відповідь: у графі, де мають бути зафіксовані паспортні дані, пишеться “невідомий”, остаточно запис буде відкоригований тоді, коли з’явиться достовірна інформація про дану особу.

Хворій Б. з діагнозом “шлунково-кишкова кровотеча” лікарем призначено виконати їй ендоскопічне дослідження шлунка та дванадцятипалої кишки. Який метод транспортування необхідно застосувати у даному випадку?

Відповідь: необхідно обережно транспортувати хвору до ендоскопічного кабінету на каталці або викликати лікаря-ендоскопіста до хворої в палату.

Хворий А., 39 років, лікується впродовж 2 тижнів у відділенні торакальної хірургії з приводу загострення бронхоектатичної хвороби легень. При добовому вимірюванні температури тіла у пахвовій ділянці констатовано гарячку з добовим коливанням 4-5^оС ввечері та вночі та з ранковим її зниженням до субфебрильних величин. Який тип гарячки має місце у цього пацієнта?

Відповідь: у даному випадку має місце гарячка гектичного типу.

При проведенні періодичного медичного огляду із бактеріологічним дослідженням мазків із слизової носоглотки у персоналу хірургічного відділення, у операційної медичної сестри виявлено патогенні стафілококи. Назвіть організаційно-протиепідеміологічні заходи, які необхідно провести в даному випадку.

Відповідь: медичну сестру необхідно перевести з операційної, від роботи вона не відстороняється, але повинна користуватися марлевою маскою на період проведення їй санації. Лабораторний контроль результатів санації здійснюється не раніше третього дня після закінчення курсу санації.

Медична сестра за призначенням лікаря виконала внутрішньом’язово введення хворому С. 1 мл 1% розчину морфіну. Які записи вона повинна зробити у відповідній медичній документації?

Відповідь: необхідно зробити запис в історії хвороби, в листку призначення наркотичних засобів, що знаходиться в історії хвороби, в журналі реєстрації наркотичних речовин.

Хворий М., 67 років, прийнятий у хірургічне відділення з приводу пролежня в ділянці куприка, флегмони сідничної ділянки. Пролежень у хворого розвинувся вдома на фоні паралічу нижньої частини тіла. Що повинна зробити медична сестра при госпіталізації даного хворого?

Відповідь: медична сестра повинна заповнити графи у журналі руху хворих, перевірити якість проведеної санітарної обробки в приймальному відділенні, забезпечити хворому функціональне ліжко в палаті.

Хворий Ю., 55 років, знаходиться в хірургічному відділенні з приводу гангрени правої ступні, яка розвинулася внаслідок діабетичної ангіопатії ніг. Хворому була призначена інсулінотерапія. При спробі виконати медичною сестрою ін’єкції інсуліну хворий категорично відмовляється від неї. Як у такому випадку повинна вести себе медична сестра?

Відповідь: медична сестра повинна спробувати спокійно пояснити хворому про необхідність введення йому інсуліну. Якщо хворий і надалі буде відмовлятися від ін’єкції, необхідно повідомити чергового лікаря або лікаря-куратора.

Хворий Р., 70 років, 5-ту добу знаходиться на лікуванні у хірургічному відділенні після ампутації правої ноги на рівні с/3 стегна з приводу гангрени правої ступні. Стан хворого середньої тяжкості. Самостійно пацієнт не пересувається. Медична сестра увечері застала його в момент, коли він палив цигарку. Як має повести себе медична сестра в даному випадку?

Відповідь: палатна сестра повинна забрати у хворого цигарку, нагадати йому про правила перебування в стаціонарі та шкідливість паління, доповісти про цей випадок на ранковій конференції лікарю-куратору.

Хворий Д., 45 років, знаходиться на лікуванні в хірургічному відділенні з приводу перфоративного апендициту, розлитого перитоніту. Одну добу потому йому було виконане оперативне втручання. Після операції стан хворого залишається тяжким. Лікар призначив постійне спостереження за хворим впродовж доби. Який медичний документ повинен вестись медичною сестрою в цьому випадку і які дані вона повинна фіксувати у даному документі?

Відповідь: медична сестра повинна вести індивідуальний лист спостереження за хворим, де буде відмічати виконані йому процедури та маніпуляції, результати термометрії, вимірювання артеріального тиску, частоти дихання, діурезу, кількості виділень по дренажах.

Хворий Ц., 67 років, був прооперований з приводу флегмони правої ступні. Після операції йому була накладена гіпсова шина на ступню та гомілку. Стан хворого загалом задовільний, ходити на милицях самостійно не може. Як доставити даного пацієнта в перев’язочну?

Відповідь: хворого в перев’язочну необхідно доставити на кріслі-каталці.

Хворий Д., знаходиться другу добу в хірургічному відділенні після виконаної йому операції з приводу карбункула правого стегна. Хворий самостійно йшов у перев’язочну у супроводі медичної сестри і втратив у коридорі відділення свідомість. Яка помилка була допущена палатною медичною сестрою?

Відповідь: медична сестра недооцінила загальний стан хворого, вона повинна була доставити його в перев’язочну на кріслі-каталці.

3. Санітарно-гігієнічний режим у хірургічному стаціонарі. Методи антисептики

Актуальність теми

Сьогоднішній студент, а в майбутньому медичний працівник лікувально-профілактичного закладу повинен знати про проблему внутрішньолікарняних інфекцій, про їх вплив на перебіг основного захворювання, про смертність, яка є інколи наслідком розвитку інфекції. Крім того, йому повинно бути відомо про інфекції, які частіше зустрічаються в тому чи іншому стаціонарі, шляхи передачі цих інфекцій, фактори, які сприяють розвитку внутрішньолікарняної інфекції.

Майбутній фахівець повинен знати, що не тільки пацієнт наражається на ризик зараження внутрішньолікарняною інфекцією. До групи ризику в першу чергу потрапляють медичні працівники: лікарі, медичні сестри, молодший медичний персонал. Як свідчить практика, чим менше медичний персонал знає про небезпеку зараження інфекціями, тим більша імовірність заражень. Добре підготований персонал, який знає про небезпеку зараження, робить значно менше помилок і ймовірність зараження зводиться, практично нанівець.

З огляду на вище зазначене, знання про санітарно-епідеміологічний режим у стаціонарах є надзвичайно актуальними і обов’язковими для вивчення майбутніми працівниками служби охорони здоров’я.

Цілі заняття:

1. Мати уяву про внутрішньолікарняну інфекцію, джерела та шляхи її передачі.

2. Мати уяву про санітарно-епідемічний режим у відділенні.

3. Знати визначення антисептики, сутність методів сучасної антисептики.

4. Знати заходи безпеки медичного персоналу від інфекції.

5. Знати правила безпеки медичного персоналу при роботі з дезінфектантами.

6. Знати організаційні заходи для підтримання санітарно-гігієнічного режиму у відділенні хірургічного профілю.

7. Вміти приготувати розчини хлорного вапна та хлораміну.

8. Вміти провести вологе прибирання приміщень хірургічного відділення.

9. Вміти провести дезінфекцію виробів медичного призначення.

Список літератури

Основна:

1. Загальна хірургія / За ред. С.П.Жученко, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча. – Київ.: Здоров’я, 1999. – С. 81-102.

2. Хірургія. Т. І. Підручник з загальної хірургії / за ред. Я.С.Березницького, М.П.Захараша, В.Г.Мішалова, В.О.Шидловського. – Дніпропетровськ: РВА “Дніпро-VAL”, 2006. – С. 92-102.

3. Симодейко А.А., Філіп С.С., Болдижар О.О., Пантьо В.І. Практичні навики із загальної хірургії з доглядом за хворими. – Ужгород, 2001. – С.33-65.

4. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія з анестезіологією, з основами реаніматології та догляду за хворими. – К.: Здоров’я, 1999. – С.30-40, 60-67.

5. Гостищев В.К. Общая хирургия: учебник. – М.: Медицина, 1993. – С. 52-62.

6. Сырбу И.Ф., Писаренко А.С., Могильный В.А., Капшитарь А.В. Уход за хирургическими больными: учебное пособие для студентов медицинских вузов. – Запорожье, 1995. – С. 61-72.

7. Гребенёв А.Л., Шептулин А.А. Основы общего ухода за больными: учеб. пособие. – М.: Медицина, 1991. – С. 32-38.

Додаткова:

1. Грандо А.А., Грандо С.А. Врачебная этика и деонтология. – К.: Здоров’я, 1994.

Зміст навчання

Загальні відомості про внутрішньолікарняну інфекцію

Найбільш поширені ВЛІ Інфекція сечовивідної системи

Гнійно-септичні інфекції

Інфекції дихальних шляхів

Бактеріємія

Шкірні інфекції

Санітарно-протиепідемічний режим – це комплекс організаційних, санітарно-профілактичних та протиепідемічних заходів, які запобігають виникненню внутрішньолікарняної інфекції в лікувально-профілактичному закладі. Санітарно-епідеміологічний режим включає вимоги до санітарного стану приміщень лікарні. Основними елементами заходів, які спрямовані на забезпечення санітарно-гігієнічного режиму в ЛПЗ, є проведення дезінфекції, суворе дотримання вимог асептики та антисептики.

Антисептика – це комплекс заходів, спрямованих на знищення мікробів у рані, патологічному вогнищі або в організмі в цілому.

Малюнок 3.1 - Перший розпилювач карболової кислоти

У 1866 році англійський хірург Джон Лістер запропонував використовувати антисептик - карболову кислоту - для профілактики гнійних ускладнень у рані при відкритих переломах. Про свої знахідки він доповів наступного року Медичній асоціації у Глазго.

Малюнок 3.2 - Джон Лістер Карболова кислота

Малюнок 3.3 - Джон Лістер зі студентами на операції

Власне дезінфекція – це знищення патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів (крім їх спор) з об’єктів зовнішнього середовища або шкіри до рівня, який не становитиме небезпеку для здоров’я.

Дезінсекція – це знищення розповсюджувачів захворювань (комах, кліщів).

Дератизація – це знищення гризунів.

Стерилізація – це знищення усіх мікроорганізмів та їх спор за допомогою фізичних і хімічних факторів.

Автоклав медичний - KSG 410.

Повністю автоматичний. Виготовлений з нержавіючої сталі. Розміри камери - 450 х 450 х 950 мм. Зовнішні габарити - 1825 х 1000 х 1050 мм. Напруга - 220 / 380 В, 50 Гц. Ємність камери - 192 л.

Робочі програми: 134°C – швидка стерилізація незапакованих інструментів; 134°C – не запаковані вироби; 134°C – запаковані вироби; 120°C – вироби з гуми; 120°C – стерилізація розчинів із самоохолодженням; 120°C – стерилізація розчинів із швидким охолодженням; 105°C - програма дезінфекції; 86°C – формальдегідна програма.

Тестові програми: програма на вакуумний витік пару. Програма Бові-Діка.

До складу обладнання входять: 1) зсувні (слайдові) двері; 2) вбудований парогенератор з автоматичною нагнітальною системою; 3) електродвигун з вакуумним насосом; 4) мікропроцесорне керування з дисплеєм стану; 5) програми та повідомлення про помилки та порушення; 6) внутрішній завантажений каркас із двома полицями, що знімаються; 7) наявність циклу сушіння та охолодження простерилізованих виробів; 8) візки для транспортування; 9) реєстратор (принтер) показників тиску та температур; 10) система підготовки води (демінералізатор).

Малюнок 3.4 - Сучасний автоклав

Безпека медичного персоналу

Загальні заходи безпеки медичного персоналу від інфекції:

· початковий та періодичний медичний огляд та обстеження персоналу з реєстрацією стану імунітету й імунізації;

· підвищення опірності організму (імунітету);

· своєчасне виявлення бактеріоносіїв серед медперсоналу;

· тимчасове звільнення від роботи хворого медичного працівника з метою його лікування;

Малюнок 3.5 - Гостра вогнищева госпітальна нижньчасткова правобічна пневмонія

· термінове повідомлення керівництва та реєстрація в журналі реєстрації (за наказом № 120) усіх інцидентів, пов’язаних із порізом або проколом голкою;

Універсальні заходи безпеки медичного персоналу від інфекції:

· кожна людина (пацієнт або медичний працівник) повинна вважатися потенційно заразною;

· миття рук – найбільш практичний захід, який попереджує перехресне зараження;

Малюнок 3.6 - Обробка рук дезінфікуючим розчином

· обов’язкове одягання рукавичок перед тим, як торкнутись чого-небудь вологого, – пораненої шкіри, слизових оболонок, крові або інших рідких середовищ в організмі;

· використання захисних засобів (окуляри, маска, фартух), якщо можливе розбризкування або розлиття будь-яких рідких середовищ організму;

· дотримання правил техніки безпеки: обережне поводження з використаною голкою, обережне передавання гострих інструментів тощо;

· проведення вакцинації медпрацівників, які мають справу з кров’ю (хірургам, маніпуляційним медичним сестрам, операційним сестрам), вакциною HB_sAg.

Загальні правила безпеки при роботі з дезінфікуючими розчинами

Незважаючи на те, до якого класу небезпеки належить дезінфікуючий засіб, який використовується, усі роботи з використанням робочих розчинів, а особливо з їх приготуванням, повинні виконуватися з дотриманням певних правил особистої безпеки, які забезпечують захист органів дихання, шкіри та очей: халат, шапочка, фартух з прогумованої тканини, гумові рукавички, гумове взуття, захисні окуляри, респіратор. Роботи, пов’язані з приготуванням робочих розчинів, повинні виконуватися в окремому приміщенні, яке обладнане витяжною вентиляцією або у витяжній шафі. Особливо це стосується дезінфектантів, які містять у своєму складі оцтову та надоцтову кислоти.

Під час виконання робіт з дезінфекції забороняється приймати їжу, палити. Після закінчення роботи обличчя та руки потрібно вимити водою з милом.

З метою додаткового захисту шкіри від негативного впливу агресивних речовин рекомендується перед початком роботи наносити на шкіру захисні креми типу Луфеніл. По закінченні робіт рекомендується використання відновлювальних кремів типу Майола Н-5 крем тощо.

Організаційні заходи для підтримання санітарно-гігієнічного режиму у відділенні хірургічного профілю

· Після виписки кожне ліжко хворого, тумбочку біля ліжка, підставку для підкладного судна протирають ганчіркою, яка добре змочена дезінфікуючим розчином. Ліжко застеляють постільною білизною, яка попередньо оброблена в камері за режимом для вегетативних форм мікробів. По можливості дотримуються циклічності заповнення палат.

· Хворому відводять індивідуальні предмети догляду: плювальницю, підкладне судно тощо, які після використання негайно прибирають з палати і старанно миють. Після виписки хворого предмети індивідуального догляду підлягають знезараженню.

· Категорично забороняється хворим брати у відділення м’які іграшки й інші предмети, які не витримують дезінфекційної обробки.

· Хворих із гнійно-септичними захворюваннями і післяопераційними гнійними ускладненнями ізолюють в окремі палати (секції, відділення гнійної хірургії).

· Самовільне переміщення хворих із палати в палату і вихід в інші відділення категорично забороняється.

· Зміну натільної і постільної білизни проводять не рідше одного разу на 7 діб (після гігієнічного миття). Крім того, білизну обов’язково змінюють у разі забруднення.

· При заміні натільної і постільної білизни її акуратно збирають у мішки з бавовняної тканини або ємності з кришкою. Категорично забороняється скидати білизну, що була у використанні, на підлогу або у відкриті приймачі.

· Після заміни білизни предмети і підлогу в палаті протирають дезінфікуючими розчинами.

· Тапочки та інше взуття після виписки або смерті хворого протирають тампоном, змоченим 25% розчином формаліну або 40% розчином оцтової кислоти, або обробляють за допомогою аерозольного балона “Сапожок-74” до повного зволоження внутрішньої поверхні. Потім взуття кладуть у поліетиленовий пакет на 3 години, після чого виймають та провітрюють протягом 10-12 годин до зникнення запаху препарату.

· Прибирання приміщень відділення роблять не рідше 2 разів на добу вологим способом мильно-содовим розчином. Дезінфікуючі засоби використовують після заміни білизни й у випадку виникнення внутрішньолікарняних інфекцій. У палатах для хворих із гнійно-септичними захворюваннями щоденне прибирання проводять з обов’язковим використанням дезінфектантів.

Малюнок 3.7 - Вологе прибирання палати

Орієнтовна основа дії

Приготування дезінфікуючих розчинів хлорного вапна та хлораміну Б

Малюнок 3.8 - Таблиця приготування дезінфікуючих розчинів

До роботи із сполуками, що містять хлор, допускаються медпрацівники, не молодші 18 років, які пройшли спеціальну підготовку та перевірку з техніки безпеки.

Приготування і зберігання даних розчинів відбувається в спеціальному сухому, темному і прохолодному приміщенні, недоступному для сторонніх осіб.

Під час приготування розчинів необхідно обов’язково: забезпечити доступ свіжого повітря в приміщення, одягнути халат, фартух, гумові рукавички, одягнути маску або респіратор.

Методика приготування розчинів хлорного вапна: 1 кг сухого хлорного вапна висипати у марковану емальовану ємність місткістю 10 л. Воду в кількості 9 л долити невеликими порціями, розміщуючи хлорне вапно дерев’яною лопаткою. Ємність закривають кришкою і залишають в темному місці на 24 години. Протягом перших годин розчин декілька разів розмішують дерев’яною лопаткою. Після 24 годин отриманий розчин переливають через кілька шарів марлі в марковану пляшку з темного скла місткістю 10 л. Пляшку закривають пробкою. Цей розчин називається так: 10% освітлений концентрований розчин хлорного вапна. Термін зберігання цього розчину в розведеному стані становить 7 діб. Для приготування робочих розчинів потрібно безпосередньо перед використанням розвести 10% розчин хлорного вапна відповідною кількістю води:

0,5% - 500 мл 10% розчину хлорного вапна на 9,5 л води;

1% - 1000 мл 10% розчину хлорного вапна на 9 л води;

3% - 5000 мл 10% розчину хлорного вапна на 7 л води;

5% - 5000 мл 10% розчину хлорного вапна на 5 л води.

Методика приготування розчину хлораміну Б:

0,5% - 5 г хлораміну Б на 995 мл води;

1% - 10 г хлораміну Б на 990 мл води;

3% - 30 г хлораміну Б на 970 мл води;

5% - 50 г хлораміну Б на 950 мл води.

Розчин хлораміну бажано готувати безпосередньо перед застосуванням. Застосовують воду 40 - 45^оС. Розмішують розчин дерев’яною лопаткою. Зберігають готовий розчин у ємності із темного скла не більше 10 діб.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 4081 | Нарушение авторских прав