 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Г ОС Т Р И Й А П Е Н Д И Ц И Т
Гострий апендицит слід віднести до найчастіших хірургічних захворювань органів черевної порожнини. Апендектомія складає 60-80 % всіх ургентних операцій. Післяопераційна летальність з приводу цієї патології в Україні за останні роки становить 0,16-0,18 %. Основними причинами гострого апендициту є: 1. Місцеві (довга брижа товстої кишки, особливості кровопостачання червоподібного паростка, калові каміння, сторонні тіла, кишкова інфекція та ін.). 2. Загальні (порушення нейрогуморальної регуляції ілеоцекального кута, харчова алергія, глисти, зниження імунної реактивності організму). Клінічна класифікація (за В.І.Колесовим, 1972) 1. Апендикулярна колька. 2. Гострий простий (катаральний) апендицит. 3. Деструктивний апендицит: а) флегмонозний; б) гангренозний; в) гангренозно-перфоративний. 4. Ускладнений апендицит: а) апендикулярний інфільтрат; б) апендикулярний абсцес; в) розлитий перитоніт; г) ускладнення зі сторони інших органів і систем (пілефлебіт, сепсис). Клініка і діагностика. Клінічна картина захворювання у кожному конкретному випадку залежить від різних чинників: форми гострого апендициту, розташування паростка, віку хворого і ін. Основними клінічними проявами гострого апендициту є: - біль у епігастральній ділянці і його наступне переміщення (через 5-6 годин) у праву здухвинну ділянку - симптом Волковича-Кохера; - у хворого виникають диспептичні розлади (нудота, блювота), вони виникають на початку захворювання або при розвитку ускладнень (перитоніт, абсцедування і ін.); - поряд з цим у хворого появляється гіперемія тіла, прискорення пульсу, лейкоцитоз, зрушення формули крові вліво. При об’єктивному обстеженні виявляються: - м’язевий захист у правій здухвинній ділянці; - патогномічні симптоми гострого апендициту; -симптом Роздольського (болючість у проекції паростка при постукуванні по передній черевній стінці); - симптом Сітковського (посилення болю при положенні хворого на лівому боці); - симптом Бортом’є-Міхельсона (посилення болю при пальпації у правій здухвинній ділянці в такій же позі). Особливості клінічного протікання гострого апендициту: 1. При ретроцекальному розташуванні паростка виникає: а) помірний біль у правій здухвинній та поперековій ділянках; б) позитивні симптоми Габая, Яуре-Розанова /болючість у проекції трикутника Пті справа); в) гіперемія тіла; г) гематурія. 2. При тазовому розташуванні паростка характерні: а) нетипова локалізація болю; б) дезуричні розлади; в) “крик Дугласа” при вагінальному чи ректальному дослідженні склепіння; г) підвищена схильність до утворення інфільтратів та абсцесів у черевній порожнині. 3. У хворих похилого та старечого віку спостерігаються: а) слабовиражена симптоматика за зниженої опірності і реактивності організму; б) непряма залежність між загальними клінічними проявами захворювання та патолого-анатомічними змінами в паростку (загальні симптоми при деструктивних змінах в паростку); в) підвищена схильність до утворення інфільтратів та абсцесів в черевній порожнині. 4. У дітей відмічається: а) бурхливий початок захворювання (гіпертермія тіла до 38-39 о С, тахікардія, блювота, проноси і ін.); б) нетипова локалізація болю (за високого розташування сліпої кишки); в) превалювання деструктивних форм апендициту, часто виникає перитоніт, так як у дітей недорозвинений великий чепець /сальник/, низька пластична здатність очеревини. 5. У вагітних: а) переважають деструктивні форми гострого апендициту, цьому сприяє венозний застій у черевній порожнині, зміщення чепця та ін.; б) має місце невідповідність клінічних проявів патолого-анатомічних змін у червоподібному відростку; в) нетипова локалізація болю (за зміщення ілеоцекального кута). Лікування. Всі діагностичні та організаційні питання у хворих з гострим апендицитом повинні бути вирішені протягом перших двох годин перебування в стаціонарі. Діагноз гострого апендициту є показом до хірургічного втручання незалежно від термінів (часу) захворювання. Медикаментозно проводять під загальним (внутрішньовенним або масковим) наркозом. Місцеву анестезію з допомогою новокаїну сьогодні застосовують рідко. На операційну рану на 2-3 години доцільно накласти помірний вантаж. Зміну пов’язки та контроль рани проводять на наступний день після апендектомії. Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 1133 | Нарушение авторских прав |