АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клініка та діагностика.

У хворих спостерігається гострий початок захворювання на грунті порушення дієти (смажена, жирна, гостра їжа, алкоголь, яйця, креми, гриби та ін.). З’являється різкий біль у правому підребер’ї з ірадіацією в спину, праву лопатку і ключицю, іноді в праву руку, за грудину, в епігастральну ділянку. Виникає гіркота в роті, нудота, блювота. При об’єктивному дослідженні виявляються іктеричність склер, жовтушність шкірних покривів. При пальпації відмічаються біль у правому підребер’ї, в епігастральній ділянці; виявляється напруження м’язів черевної стінки різної інтенсивності; збільшений, напружений та болючий жовчевий міхур.

Патоанатомічними симптомами є:

- симптом Ортнера - болючість при перкусії в ділянці правої реберної дуги;

- симптом Мерфі - посилення болю при натискуванні на передню черевну стінку у проекції жовчевого міхура під час глибокого вдиху;

- симптом Кера - підсилення болю при пальпації в точці жовчевого міхура;

- симптом Георгієвського-Мюсі (френікус-симптом) - різкий біль при натискуванні ніжок правого грудинно-ключично-сосковидного м’язу.

Поряд з цим у хворих з’являються ознаки інфекції та інтоксикації організму - підвищена температура тіла від субфебрильної до високої, тахікардія, з’являється тенденція до зниження атртеріального тиску, язик сухий обкладений сірим чи білим нальотом.

При лабораторному дослідженні в загальному аналізі крові виявляються лейкоцитоз та зсів лейкоцитарної формули вліво; зменшення кількості еритроцитів; прискорена ШОЕ, при біохімічному дослідженні крові може бути збільшення білірубіну (з 2-ої доби після загострення); підвищення лужної фосфатази, амінотрансферази; підвищення активності амілази крові і сечі.

При рентгенологічному дослідженні на оглядовій рентгенограмі органів черевної порожнини, у 15-20 % хворих знаходять рентгеноконтрастні конкременти. За даними УЗД у 90-95 % випадків вдається виявити конкременти, збільшений жовчний міхур, набряк його стінки. У виключних випадках використовується лапароскопія.

Слід знати про ускладнення гострого холециститу, які буваютьу вигляді:

а/ інтравезикальних - прикрита перфорація міхура, обтурація міхура з допомогою каміння або його протоки з послідуючим переходом холециститу у водянку або емпіему;

б/ екстравезикальні - перфорація у вільну черевну порожнину з розвитком перитоніту, формування паравезікального печінкового абсцесу, пенетрація в сусідні органи, розвиток сепсису.

Лікування. Всі хворі на гострий холецистит госпіталізуються в хірургічні відділення. Таким хворим призначається ліжковий режим, голод, холод на праве підребер’я. Для боротьби з больовим синдромом проводиться: а/ паранефральна блокада за О.В.Вишневським; вагосимпатична блокада; блокада круглої зв’язки печінки за М.Д.Лорен-Енштейном; блокада заочеревинного простору за Л.Романом;

б/ призначаються аналгетики: р-н анальгіну 50 % 2,0-4,0 мл в/м, в/в, р-н баралгіну 5,0 мл в/м, в/в; р-н промедолу 1-2 % 1,0 п/ш, в/в;

в/ спазмолітики - р-н атропіну 0,1 % 1,0 мл п/ш; р-н еуфіліну 2,4 % 5,0-10,0 мо в/в; р-н платифіліну 0,2 % 1,0-2,0 мл п/ш, в/в; р-н папаверину 2 % 2,0-4,0 мл в/м, в/в; р-н новокаїну 0, 25-0,5 % 150,0-200 мл в/в; но-шпа 2,0 п/ш, в/в; нітрогліцерин, метацин.

г/ антигістамінні препарати - р-н дімедролу 1 % 1,0-2,0 п/ш; р-н супрастину 1,0-2,0 мл п/ш; р-н піпольфену 2,5 % 2,0 мл в/м.

Проводиться протизапальна терапія - антибіотикотерапія з врахуванням флори і чутливості, призначаються сульфаніламідні препарати, кортикостероїди. Призначається детоксикаційна терапія 5-10 % р-н глюкози 500, 0-1000,0 мл в/в з інсуліном; р-н Рінгера 500,0-1000,0 мл в/в; вітаміни групи В, С 5 % 5,0-10,0 мл в/в; гемодез 00, 0-400,0 в/в та ін.

За характером вибору хірургічного втручання розрізняють:

1. Вимушені операції, які проводяться за життєвими показами протягом 2-3 годин після поступлення хворого з холециститом ускладненим перитонітом.

2. Термінові операції, що проводяться через 24-72 години при погіршенні стану хворого, наростанні клінічних симптомів захворювання і при відсутності ефекту від консервативного лікування.

3. Відкладені операції проводяться в плановому порядку через 7-14 днів після затихання явищ гострого холециститу, нормалізації температури тіла, лейкоцитозу, РЗЕ.

Особливості оперативного втручання. Операцією вибору при гострому холециститі є холецистектомія.

У перші 3-4 доби після операції лікувальні заходи повинні включати медикаменти, направлені на відновлення енергетичних затрат (переливання білків, жирів, вуглеводів), направлену корекцію водно-електролітного обміну, зняття болю, боротьбу з мікрофлорою (антибіотики, сульфаніламіди) та гіперкоагуляцію крові (гепарин, кальцінорин, фраксіпарин) під контролем згортальної системи.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 442 | Нарушение авторских прав