Диференційна діагностика.
Клінічний критерій
| Функціональний ГЕР
| ГЕРХ
| Вік
| З народження
| Діти старшого шкільного віку
| Причини розвитку
| Анатомо-фізіологічні особливості ШКТ
| Недостатність сфінктерного апарата ШКТ
| Клінічні прояви
| Відсутні
| Регургитація, одинофагія, дисфагія, відрижка, печія
| Позастравохідні клінічні прояви
| Відсутні
| Постійне покахикування, задишка, почуття «грудки» у горлі, першіння й захриплість голосу, гикалка.
| Ендоскопічні зміни
| Відсутні
| Осередкова, тотальна гіперемія слизової оболонки стравоходу або множинні ерозії
| Лікування
| Постуральна терапія й дієтична корекція
| антациди, антисекреторні пре-
парати, інгібітори «протонної помпи», прокінетики
| Лікування:
Загальні рекомендації щодо режиму і характеру харчування як і при функціональному ГЕР
Патогенетична медикаментозна терапія проводиться з урахуванням стадії розвитку ГЕРХ:
1. ГЕРХ без езофагіту:
- антациди (маалокс, фосфалюгель, альмагель, топаал, топалкан, гавіскон) 2-3 тижні
- прокінетики (мотиліум, периліум 2-3 тижні.
2. ГЕРХ з рефлюкс-езофагітом 1 ступеня тяжкості:
антациди і прокінетики - на 3 — 4 тижні. Нерідко доцільно повторити цей
курс лікування через 1 місяць.
3. ГЕРХ з рефлюкс-езофагітом 2 ступеня тяжкості:
блокатори Н2-гістамінорецепторів (ранітидин, ранісан, зантак, гістак, фамотидин, ульфамід, квамател сумісно із прокінетиками на 3-4 тижні.
4. ГЕРХ з рефлюкс-езофагітом З - 4 ступеня тяжкості
прокінетики - на 3 — 4 тижні. Інгібітори протонної помпи (омепразол, омез, лосек, ланзопразол та інші аналоги). Цитопротектори (смекта, сукральфат, ліквіритон - 4 тижні.
Хронічний гастродуоденіт – хронічне рецидивуюче стадійне запалення СОШ і ДПК, що супроводжується клітинною інфільтрацією, порушенням фізіологічної регенерації і поступовим розвитком атрофії і метаплазії залозистого апарату шлунку та ДПК.
Класифікація хронічного гастриту, дуоденіту, гастродуоденіту у дітей (7 Конгресс педіатрів країн СНД, 2001р)
За походженням
| Етіологічні фактори
| Топографія
| Періоди захворювання
| Характер кислотної продукції
| А. Первинний
Б. Вторинний
| 1.Helicobacter pylori
2. Інші бактерії, віруси, гриби
3. Хімічний (рефлюкс-езофагит)
4.Медикаментозний
1.Алергія
3.Хвороба Крона
4. Целіакія
5.При системних захворюваннях
| 1.Гастрит:
-антральний
-фундальний
-пангастрит
2. Дуоденіт:
- бульбіт
-постбульбарний
-пандуодевіт
3. Гастродуоденіт
| Загострення
Неповна клінічна ремісія
овна клінічна ремісія
| Підвищена
Незмінна
Знижена
| Клініка:
Виділяють 3 основні клінічні синдроми: больовий, диспептичний, неспецифічної інтоксикації, вираженість їх залежать від фази захворювання.
І. Больовий синдром: ранній біль у животі відразу після їжі або за 1 — 1,5 години після їжі переважно в епігастральній, пілородуоденальній ділянках;
ІІ. Диспептичний синдром: печія, відрижка повітрям, кислим, важкість в епігастральній області, знижений апетит, нудота, запори, нестійке випорожнення, метеоризм.
ІІІ. Неспецифічної інтоксикації: слабкість, підвищена стомлюваність, вегетативні порушення;
Фізикальний статус: болючість при пальпації в пілородуоденальній області, епігастрії, позитивний симптом Менделя, локальний дефанс (мязова гіперестезія)
Виразкова хвороба — хронічне рецидивуюче захворювання, що характеризується формуванням виразкового дефекту в шлунку і (або) ДПК на фоні запальних змін СОШ і ДПК, схильне до прогресування, з охопленням у патологічного процесу інших органів і систем, з розвитком ускладнень, що загрожують життю хворого.
Класифікація виразкової хвобори шлунку та ДПК (за О. О. Барановим)
Локалізація виразки
| Клінічна та ендоскопічна стадії перебігу
| Тяжкість перебігу
| Ускладнення
| В шлунку:
-медіагастральна
- пілороантральна
В ДПК:
- в цибулині
-позацибулинна
В шлунку та ДПК
| Загострення
1 стадія (свіжа виразка)
II стадія (початок епітелізації)
Початок ремісії
III стадія (загоєння виразки):
- без утворення рубця
- з формуванням рубця
- рубцевовиразкова деформація
Ремісія
IV стадія (відсутність ознак або стійкий рубець)
|
Легкий
Середньої тяжкості
Важкий
|
Кровотеча
Перфорація
Пенетрація
Стеноз
| Діагностика ХГД і ВХ: Інструментальні: 1)ФГДС з прицільною біопсією СОШ і ДПК для проведення діагностики Нр.
Методи діагностики Нр:
Інвазивні: гістологічний, уреазний тест, бактеріологічний метод;
Неінвазивні: дихальний тест, серологічний, визначення фекального антигена Нр.
Контроль оцінки ефективності ерадикаційної терапії проводять через 1 місяць після лікування.
2)УЗД органів черевної порожнини ддя виявлення супутньої патології, 3) інтрагастральна рН-метрія.
Лабораторні методи: аналіз крові, сечі, імунограма, протеїнограма, аналіз калу на сховану кров (реакція Грегерсена).
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 484 | Нарушение авторских прав
|