АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Диференційна діагностика.

Прочитайте:
  1. Білет 29 ЗАГАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПРЯМОЇ КИШКИ І НАВКОЛО ПРЯМОКИШКОВИХ ТКАНИН.КЛІНІКА. ДІАГНОСТИКА. ЛІКУВАННЯ.ГЕМОРОЙ.ОСОБЛИВОСТІ ДОГЛЯДУ ЗА ПРКТОЛОГІЧНИМИ ХВОРИМИ
  2. Дифдіагностика.
  3. Диференціальна діагностика.
  4. Диференційна діагностика
  5. Диференційна діагностика
  6. Диференційна діагностика
  7. Диференційна діагностика
  8. Диференційна діагностика вроджених пневмоній та СДР
  9. Диференційна діагностика жовтяниць
  10. Диференційна діагностика різних форм карликового росту (нанізму)
Клінічний критерій Функціональний ГЕР ГЕРХ
Вік З народження Діти старшого шкільного віку
Причини розвитку Анатомо-фізіологічні особливості ШКТ Недостатність сфінктерного апарата ШКТ
Клінічні прояви Відсутні Регургитація, одинофагія, дисфагія, відрижка, печія
Позастравохідні клінічні прояви Відсутні Постійне покахикування, задишка, почуття «грудки» у горлі, першіння й захриплість голосу, гикалка.  
Ендоскопічні зміни Відсутні Осередкова, тотальна гіперемія слизової оболонки стравоходу або множинні ерозії  
Лікування   Постуральна терапія й дієтична корекція антациди, антисекреторні пре- парати, інгібітори «протонної помпи», прокінетики

Лікування:

Загальні рекомендації щодо режиму і характеру харчування як і при функціональному ГЕР

Патогенетична медикаментозна терапія проводиться з урахуванням стадії розвитку ГЕРХ:

1. ГЕРХ без езофагіту:

- антациди (маалокс, фосфалюгель, альмагель, топаал, топалкан, гавіскон) 2-3 тижні

- прокінетики (мотиліум, периліум 2-3 тижні.

2. ГЕРХ з рефлюкс-езофагітом 1 ступеня тяжкості:

антациди і прокінетики - на 3 — 4 тижні. Нерідко доцільно повторити цей

курс лікування через 1 місяць.

3. ГЕРХ з рефлюкс-езофагітом 2 ступеня тяжкості:

блокатори Н2-гістамінорецепторів (ранітидин, ранісан, зантак, гістак, фамотидин, ульфамід, квамател сумісно із прокінетиками на 3-4 тижні.

4. ГЕРХ з рефлюкс-езофагітом З - 4 ступеня тяжкості

прокінетики - на 3 — 4 тижні. Інгібітори протонної помпи (омепразол, омез, лосек, ланзопразол та інші аналоги). Цитопротектори (смекта, сукральфат, ліквіритон - 4 тижні.

Хронічний гастродуоденіт – хронічне рецидивуюче стадійне запалення СОШ і ДПК, що супроводжується клітинною інфільтрацією, порушенням фізіологічної регенерації і поступовим розвитком атрофії і метаплазії залозистого апарату шлунку та ДПК.

Класифікація хронічного гастриту, дуоденіту, гастродуоденіту у дітей (7 Конгресс педіатрів країн СНД, 2001р)

За походженням Етіологічні фактори Топографія Періоди захворювання Характер кислотної продукції
А. Первинний     Б. Вторинний   1.Helicobacter pylori 2. Інші бактерії, віруси, гриби 3. Хімічний (рефлюкс-езофагит) 4.Медикаментозний     1.Алергія 3.Хвороба Крона 4. Целіакія 5.При системних захворюваннях 1.Гастрит: -антральний -фундальний -пангастрит 2. Дуоденіт: - бульбіт -постбульбарний -пандуодевіт 3. Гастродуоденіт Загострення Неповна клінічна ремісія овна клінічна ремісія Підвищена Незмінна Знижена

Клініка:

Виділяють 3 основні клінічні синд­роми: больовий, диспептичний, неспецифічної інтоксикації, вираженість їх за­лежать від фази захворювання.

І. Больовий синдром: ранній біль у животі відразу піс­ля їжі або за 1 — 1,5 години після їжі переважно в епігастральній, пілородуоденальній ділянках;

ІІ. Диспептичний синдром: печія, відрижка повітрям, кислим, важкість в епігастральній області, знижений апетит, нудота, запори, нестійке випо­рожнення, метеоризм.

ІІІ. Неспецифічної інтоксикації: слабкість, під­вищена стомлюваність, вегетативні порушення;

Фізикальний статус: болючість при пальпації в пілородуоденальній області, епігастрії, позитивний симптом Менделя, локальний дефанс (мязова гіперестезія)

Виразкова хвороба — хронічне рецидивуюче захворювання, що характеризується формуванням виразкового дефекту в шлунку і (або) ДПК на фоні запальних змін СОШ і ДПК, схильне до прогресування, з охопленням у патологічного процесу інших органів і систем, з розвитком ускладнень, що загрожують життю хворого.

Класифікація виразкової хвобори шлунку та ДПК (за О. О. Барановим)

Локалізація виразки Клінічна та ендоскопічна стадії перебігу Тяжкість перебігу Ускладнення
В шлунку: -медіагастральна - пілороантральна   В ДПК: - в цибулині -позацибулинна   В шлунку та ДПК Загострення 1 стадія (свіжа виразка) II стадія (початок епітелізації) Початок ремісії III стадія (загоєння виразки): - без утворення рубця - з формуванням рубця - рубцевовиразкова деформація Ремісія IV стадія (відсутність ознак або стійкий рубець)   Легкий Середньої тяжкості Важкий   Кровотеча Перфорація Пенетрація Стеноз  

Діагностика ХГД і ВХ: Інструментальні: 1)ФГДС з прицільною біопсією СОШ і ДПК для проведення діагностики Нр.

Методи діагностики Нр:

Інвазивні: гістологічний, уреазний тест, бактеріологічний метод;

Неінвазивні: дихальний тест, серологічний, визначення фекального антигена Нр.

Контроль оцінки ефективності ерадикаційної терапії проводять через 1 місяць після лікування.

2)УЗД органів черевної порожнини ддя виявлення супутньої патології, 3) інтрагастральна рН-метрія.

Лабораторні методи: аналіз крові, сечі, імунограма, протеїнограма, аналіз калу на сховану кров (реакція Грегерсена).

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 484 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)