АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Диференційна діагностика вроджених пневмоній та СДР

Лікування пневмонії немовляти включає:

v організацію відповідного догляду й харчування,

v етіотропну терапію,

v патогенетичну терапію,

v симптоматичну терапію.

Основою лікування пневмонії є парентеральна антимікробна терапія.

Відомо, що всі немовлята із симптомами пневмонії, наявністю в анамнезі факторів підвищеного ризику розвитку інфекції, повинні одержувати емпіричну антибіотикотерапію. При відсутності клінічних проявів інфекції і негативному результаті лабораторного дослідження терапію припиняють через 48 годин.

Стартовою емпіричною антибіотикотерапією ранньої бактеріальної інфекції є ампіцилін + гентаміцин. При нозокоміальній інфекції перевага віддається іншим аміноглікозидам (амікацину), антистафілококовим препаратам (ванкоміцину та ін.) При грамнегативних бактеріях рекомендують ампіцилін та аміноглікозіди або цефалоспорини 3-ї генерації (цефотаксим або цефтазидим). При Pseudomonas рекомендують аміноглікозиди з цефтазидимом або тикарциліном. При анаеробній інфекції – метронідазол або кліндаміцин. При Chlamydіa trachomatіs – макроліди. За показаннями - протигрибкові препарати (флуконазол, амфотеріцин В, ін.).

Відомі рекомендації противірусної терапії відносно ацикловіру при герпетической інфекції, а також ганцикловіру, специфічних імуноглобулінів при цитомегаловірусній інфекції (цитотект).

Респіраторна терапія є ключовим напрямком у лікуванні пневмонії немовлят, включаючи штучну вентиляцію легенів. Вона повинна вирішувати наступні завдання: досягнення й підтримка адекватного газообміну й альвеолярної вентиляції, мінімізація ризику баротравми й порушення кардіогемодинаміки, досягнення комфорту пацієнта шляхом ліквідації десинхронізації.

Важливо грамотно визначити параметри вентиляції: концентрація кисню у вдихуваній суміші, тиск, з яким доставляється суміш у легені, постійний позитивний тиск наприкінці видиху, час вдиху, час видиху, їхнє співвідношення, потік суміші (інспіраторний), частота апаратних подихів, дихальний обсяг вдиху й видиху, хвилинна вентиляція, ін.

На сьогоднішній день з'явився ряд нових методів проведення респіраторної терапії новонароджених, у тому числі й із пневмоніями. Слід зазначити корекцію альвеолярної оксигенації шляхом застосування високочастотної осциляторної вентиляції легенів (HFOV). Даний метод терапії ґрунтується на стратегії відкритих легенів, при якій в акті подиху бере участь максимальна кількість альвеол. При цьому відбувається нормалізація вентиляційно-перфузійних відносин, збереження достатніх обсягів при більш низькому тиску в дихальних шляхах.

Патогенетична терапія включає проведення адекватної інфузійної терапії. Можливі завдання інфузійної терапії: стабілізація гемодинаміки; корекція волемічних порушень; нормалізація рідинного гомеостазу в різних секторах (судинному, внутрішньоклітинному); дезинтоксикація; корекція реологічних властивостей крові; усунення електролітних порушень; забезпечення організму дитини енергетичними й пластичними субстратами; нормалізація кислотно-основного стану; імунотерапія.

Профілактика

Для профілактики пневмонії немовляти важливе значення мають питання здоров'я жінок, попередження захворювань у матері в період вагітності, забезпечення правильного догляду за немовлям, ретельне дотримання рекомендацій з інфекційного контролю у відділенні, правил асептики й антисептики відповідно до сучасних нормативних документів МОЗ України.

4. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 541 | Нарушение авторских прав