АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Методом В.П. Образцова—М.Д. Стражеска.

Цю пальпацію проводять у такій послідовності: сигмоподібна кишка, сліпа кишка, кінцевий відрізок здухвинної кишки, висхід пий, низхідний відділи, ободової кишки, поперечна ободова киш­ка, шлунок, печінка, селезінка, нирки. Послідовно проводять паль­пацію і оцінку фізичних властивостей окремих відрізків тонкої та товстої кишок — сигмоподібної, сліпої, кінцевого відрізку клубо­вої, апендиксу, висхідного, низхідного відділів та горизонтальної частини ободової кишки. Необхідно відмітити, що перед пальпа­цією і визначенням властивостей горизонтального відрізку ободо­вої кишки проводять визначення нижньої межі шлунка за допо­могою чотирьох методів: пальпаторного, за шумом плескоту, пер­куторного, аускультативного.

Після обстеження і оцінки властивостей окремих відділів киш- ківника визначають і описують пальпаторні властивості великої і малої кривизни та воротаря шлунка.

Далі послідовно описують результати перкуторного визначен­ня верхньої та нижньої меж печінки за В.П. Образцовим та М.Г. Курловим. Потім визначають і описують пальпаторні особ­ливості нижнього краю печінки: м’який, твердий, гострий, закруг­лений, гладкий, горбистий, чутливий, болісний, безболісний; визна­чають симптоми Ортнера, Кера, Образцова, Василенка, Мюссі- Георгієвського, Мейо-Робсона, Курвуазьє, Губергрица. Відмічають наявність болісності при натискуванні в ділянці проекції жовчного міхура, в зоні Шоффара.

Описують результати перкуторного визначення довжиниого та поперечного розмірів селезінки, а також результати пальпації (не пальпується, пальпується); у разі прощупання — послідовно описують форму нижнього краю, розмір випину у черевну порож­нину, рухомість, болісність, консистенцію.

Написання цього розділу закінчують реєстрацією результатів пальпаторного дослідження підшлункової залози і нирок (остан­ніх — в горизонтальному та вертикальному положеннях хворого), а також сечового міхура. При пальпації нирок (у разі промацу­вання нижнього полюсу нирки) необхідно відмітити форму, боліс­ність, рухомість, консистенцію її нижнього полюсу. Потім визна­чають симптом Пастернацього (негативний, позитивний — з однієї з обох боків), відчуття болісності при натискуванні па шкіру в надлобковій ділянці.

Перкусія.

Перкуторно визначають і описують результати перкусії живота у хворого в положенні горілиць, на правому та лівому боках, а також у вертикальному положенні. Виявляють характер перкутор­ного звуку в різних ділянках живота (високий, низький гимпаніт, притуплений, тупий звук), властивості перкуторного тону в ділян­ках фланків та його зміни залежно від переміни положення тіла; особливості перкуторного тону над правою і лівою ребровими дугамм, визначають наявність вільної рідини (асцит) у черевній по­рожнині методами перкуторного балотування (симптом флуктації) та перкусії; визначають рівень рідини в черевній порожнині у верти­кальному і в горизонтальному положеннях хворого. Методом пер­кусії, крім того, визначають межі окремих органів черевної по­рожнини: нижню межу шлунка, верхні і нижні межі печінки за В.П. Образцовим і М.Г. Курловим; довжинну вісь та поперечник селезінки, наявність великих пухлин, калових скупчень (завалів), газового здуття кишечника.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 464 | Нарушение авторских прав