АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Зміст заняття. Гостра пневмонія – гостре інфекційне захворювання легеневої паренхіми, що діагностується за синдромом дихальних розладів і (або) фізікальними даними
Визначення
Гостра пневмонія – гостре інфекційне захворювання легеневої паренхіми, що діагностується за синдромом дихальних розладів і (або) фізікальними даними, а також інфільтративними змінами на рентгенограмі.
Класифікація. Користуються робочою класифікацією, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров’я України 13.01.2005 р.
Походження
| Клініко-рентгенологічна форма
| Локалізація
| Тяжкість
| Перебіг
| Позалікарняна (амбулаторна)
Нозокоміальна (госпітальна)*
Вентиляційна:
Рання(перші 72 год.ШВЛ)
Пізня (4 доби і довше ШВЛ).
У разі імунодефіциту
Новонароджених: внутрішньоутробна** (природжена)
постнатальна (набута)
поза- й внутрішньолікарняна
| Вогнищева
(вогнищево-зливна)
Сегментарна
(моно-,
полісегментарна)
Крупозна
Інтерстиціальна
| Однобічна
Двобічна
Дифузійна:
легеня
частка
сегмент
| Неускладнена
Ускладнена:
токсичні; гнійні:
легеневі:деструкція, абсцес,плеврит,
піопневмоторакс
позалегеневі:отит,
остеомієліт,менінгіт, пієлонефрит, ін.
| Гострий
(до 6 тижнів)
Затяжний
(від 6 тижнів до 6 місяців)
| * Пневмонія, що виникла через 72 години перебування в стаціонарі або через 72 години після виписки звідти. ** Пневмонія, що виникла в перші 72 години життя.
У класифікації виділяють групи пневмоній: первинні та вторинні. У разі первинної пневмонії патологічний процес розвивається в легеневій тканині й класифікується як основне захворювання; у разі вторинної — ускладнює інші хвороби легень (хронічні) або захворювання інших органів. Тяжкість пневмонії (легка, середня, тяжка) визначається виразністю токсикозу, дихальної недостатності та серцево-судинними змінами. Діагноз має містити також дані про локалізацію пневмонічного процесу, про уточнену або передбачувану етіологію хвороби та виразність дихальної недостатності (ДН 0, 1, 2, 3).
ДН I — задишка виникає під час значного фізичного навантаження;
ДН II — задишка під час незначного фізичного навантаження;
ДН III — задишка в стані спокої.
Класифікація ДН для дітей раннього віку:
1-й ступінь – задишка, тахікардія при фізичному навантаженні. Співвідношення пульсу до частоти дихання (П/Д)– 3,5-2,5:1. АТ – нормальний, рідше підвищений. Парціальний тиск кисню в артеріальній крові (РО2) – 80-65 мм рт.ст. (норма РО2 більше 80 мм рт.ст.)
2-й ступінь – задишка, тахікардія в спокої, значне ії підсилення при фізичному навантаженні. Незначний ціаноз губ, акроціаноз. Роздування крил носа, втягування міжреберних проміжків при диханні. Дитина млява, дратівлива. М’язовий тонус збережен. Співвідношення П/Д – 2-1,5:1. АТ - підвищений. РО2 – 65-50 мм рт.ст.
3-й ступінь – задишка до 80-100 дихань в хвилину в спокої. Загальний ціаноз шкіри, слизових. В акті дихання беруть участь допоміжні м’язи. Може розвинутися гіпоксична енцефалопатія (порушення свідомості, судоми). П/Д - вар’їрує. АТ – знижений. РО2 – нижче 50 мм рт.ст.
Приклад діагнозу: Пневмонія, гострий перебіг, первинна, позалікарняна, вогнищева, правостороння S-10, неускладнена, середньої важкості, ДН0.
Етіологія. Пневмонії можуть бути бактеріальними (зокрема пов’язаними з атиповими збудниками: мікоплазмою, хламідією, легіонелою), вірусними, вірусно-бактеріальними, грибковими, спричиненими найпростішими та ін. збудниками.
Для ідентифікації збудника (антигену й антитіл) застосовують методи: бактеріологічні, імунофлюоресценції, латекс-аглютинації, РПГА, РЗК, РАГА, ПЦР, РІМ, ІФА, використуя плевральний ексудат, кров, пунктат легені.
За даними ВООЗ етіологічна структура гострих пневмоній (ГП) така:
Пневококк (Str. pneumoniae) викликає— 60—90% випадків пневмоній у дітей. Звичайно це пневмонії, що почалися вдома, причому в 75% випадків — це бактеріальна моноінфекція, решта — поєднання з гемофільною (13%), стафілококовою, стрептококовою, грамнегативною флорою (не перевищує 3—5%). На другому місці — гемофільна паличка (Hemophilus influenzae) — 15—20% випадків. На третьому — мораксела (Moraxella catarrchalis) — 5—10% випадків.
У 15—20% дітей гостру пневмонію зумовили мікоплазми (Mycoplasma pneumoniae). У 25% хворих серологічно підтверджується хламідійна інфекція
У переважної більшості (2/3) хворих на бактеріальну пневмонію діагностують одночасно респіраторні вірусні (60%) або мікоплазмово-вірусні (23—25%) інфекції. Нині розглядають і первинно-вірусну пневмонію у дітей (РС, грип, парагрип, аденовірус, цитомегаловірус, вірус герпесу).
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 385 | Нарушение авторских прав
|