АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Імовірні клініко-лабораторні критерії СНІДу (за ВОЗ)

Прочитайте:
  1. А. 4.4. Клінічні критерії диференціальної діагностики коматозних станів у хворих на цукровий діабет
  2. ВАЖЛИВІ КРИТЕРІЇ
  3. Головні критерії
  4. Діагностичні критерії
  5. ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ
  6. ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ
  7. Діагностичні критерії
  8. Діагностичні критерії глаукоми
  9. Діагностичні критерії диференціального діагнозу.
  10. Діагностичні критерії ЖКХ.

Комунальний заклад

«Бердянський медичний коледж»

Запорізької обласної ради

 

 

Навчально – методичний

Комплекс студента з хірургії

Тема: «Хірургічна інфекція»

Спеціальність: 512010101 «Лікувальна справа»

Курс: ІІІ

Кількість навчальних годин: 6

Розроблено: Приходько О. О., спеціалістом

вищої категорії, викладачем хірургії.

 

2010 р.

перманганату калію. Або закапують 1% р-н срібла нітрату (у ніс – 1% р-н протарголу). Ротову порожнину додатково полощуть 70% етиловим спиртом, слабким р-ном перманганату калію, 1% р-ном борної к-ти.

У разі пошкодження шкіри (поріз, укол) з ушкодженої поверхні слід видалити кров. Шкіру обробляють 70% етиловим спиртом. Потім 5% спиртовим р-ном йоду. Для дезінфекції шкіри застосовують стериліум, стериліум - віругард, кутасепт Г, кутасепт Ф.

Якщо інфікований матеріал попадає на підлогу, стіни, меблі чи обладнання, забруднене місце обробляють дезрозчином (6% р-ном перекису водню, 0,5% р-ном ДП - 2 або сульфохлорантином) – двічі протирають цим р-ном поверхню або занурюють в нього на 1 годину. Використовують такі дезрозчин, як йодобак, карзолін Д, дисмозол пур, мікробак-форте, скорено, бацилол плюс та ін.

Імовірні клініко-лабораторні критерії СНІДу (за ВОЗ)

(для попереднього трактування пацієнта як ВІЛ – інфікованого)

Клінічні Ø Полі лімфаденопатія. Ø Інтермітивна гарячка > 380С понад 3 місяця. Ø Утрата маси тіла понад 10%. Ø Млявість. Ø Тривала діарея. Ø Нічний озноб. Лабораторні Ø Лейкопенія. Ø Тромбоцитопенія. Ø Анемія. Ø Гіперглобулінемія. Ø Підвищений бластогенез. Ø Алергія до шкірних проб. Ø Зниження Т4-лімфоцитів < 400/мм3. Ø Зменшення співвідношення Т4/Т8 < 1,0 Ø Позитивний тест на антитіла до ВІЛ.

 

Полі лімфаденопатія – генералізована збільшення (> 1 см) лімфатичних вузлів, яке триває понад 3 місяця, визначають щонайменше у двох екстраінгвінальних локусах та не пов’язують з іншою патологією.

Виявлення у пацієнта двох клінічних та двох лабораторних критеріїв є підґрунтям для попередньої клінічної діагностики ВІЛ – інфекції.

Науково-методичне обґрунтування теми: історія хірургії нероз-ривно пов’язана з боротьбою проти інфекції. Нова епоха в хірургії почалася з відкриття та вживляння в практику асептики та антисептики. Розробка методів фізичної, механічної, хімічної та біологічної антисеп-тики дозволила добитися великих успіхів в профілактиці та лікуванні гнійно – запальних захворювань. Відкриття та клінічне застосування антибіотиків зробили принципово нові можливості профілактики та лікування інфекційних захворювань.

Організаційні питання профілактики та лікування гнійно – запальних захворювань були описані в Приказі № 720 у 1976 році міри боротьби з внутрішньо лікарняною інфекцією.

Майбутні медичні сестри, фельдшера повинні вміти виконувати всі призначення та лікувальні маніпуляції, вміти аналізувати виконану роботу, щоб не робити можливих помилок. Строго додержуватися у роботі правил асептики.

Анаеробна інфекція – грізне ускладнення поранень. Частіше зустрічається у війну і часто закінчується смертю. Під час Великої вітчизняної війни анаеробна інфекція зустрічалась у 1,5-2 % поранених. Із всіх померлих в лікувальних закладах армії від вогнепальних ран в 10,5 % випадків причиною смерті була анаеробна інфекція.

В теперішній час проблема гострої та хронічної інфекції набула особливе значення у зв’язку з збільшенням частоти цих захворювань в зв’язку з збільшенням вірулентності мікроорганізмів, безконтрольному застосуванні антибіотиків та ін.

Тому медичним робітникам необхідно знати профілактику та своєчас-не розпізнавання анаеробної газової ранової інфекції.

Правець – грізне ускладнення поранень. Часто закінчується смертю. Правильно проведена активна імунізація спосібна створити несприят-ливість до правця на строк до 10 років. Проведення активної імунізації населення у масовому масштабі дозволило знизити захворюваність правцем.

Тому мед робітникам необхідно знати причини, клініку правця, знати та вміти проводити планову та екстрену специфічну профілактику правця. Необхідно пам’ятати, що анаеробна паличка правця може попасти і визвати захворювання адже при таких поверхневих, як подряпини, колоті рани, термічні ураження 1 ступеня.

 

План викладання лекційного матеріалу

1. Класифікація хірургічної інфекції.

2.Поняття про хірургічну інфекцію поза лікарняної та внутрішньо- лікарняної етіології.

3.Основні збудники гострої та хронічної аеробної хірургічної інфекції.

4.Шляхи проникнення інфекції.

5.Загальні й місцеві ознаки гнійного запалення, види гнійних захво-рювань.

6.Принципи лікування, антибактеріальна терапія і детоксикація.

7.Гострі гнійні захворювання шкіри, судин, кісток, суглобів.

1.Поняття про клостридіальну й неклостридіальну анаеробну інфекцію.

2.Газова гангрена: збудники, форми, загальні й місцеві прояви, профі-лактика, проти епідеміологічні заходи і принципи лікування.

4.Правець: шляхи проникнення збудника й умови розвитку захворю-вання,клініка та профілактика, лікування і догляд за хворими.

6.Гнильна неклостридіальна анаеробна інфекція, причини виникнення, особливості клініки та лікування.

1.Поняття про специфічну інфекцію.

3.Сибірка: причини й чинники, форми, клініка, лікування.

4.Дифтерія ран: особливості перебігу ранового процесу, специфічна терапію, застосування антибіотиків та антисептиків.

5.Туберкульоз, який потребує хірургічного лікування, його форми.

6.Туберкульоз лімфатичних вузлів,його ознаки.

7.Кістково-суглобовий туберкульоз: місцеві та загальні симптоми, діагностика, хіміотерапія, санаторно-ортопедичне, оперативне лікування та реабілітація хворих.

8.Актиномікоз: клініка, діагностика і лікування.

9.Хірургічна проблема СНІД.

Рекомендована література

1.Буянов В. М., Несторенко Д. А. «Хірургія» - М. Медицина, 1990 р.

2.Скрипниченко Д. Ф. «Хірургія» - Київ «Вища школа», 1992 р.

3.Хіміч С. Д. «Хірургія» - Київ «Здоров’я», 2004 р.

4.Роздольський І. В. «Посібник з хірургії» - Київ «Здоров’я», 2003 р.

5.Несторенко Ю. А. «Хирургические болезни» - М. Медицина, 1983 г.

6.Сыромятникова А. В. «Руководство к практическим занятиям по

хирургии» - М. Медицина, 1987 г.

7.Цитовская Л. В. «Руководство к практическим занятиям по хирур-

гии» - М. Медицина, 1997 г

Проказа

Збудником прокази є кислотостійка нерухома паличка.

Вхідні ворота – ушкоджені шкіра і слизові оболонки.

Інкубаційний період триває від 6 до 50 років.

У хворих спостерігаються парези, паралічі, контрактури і деформації дистальних відділів кінцівки, розсмоктування кісток стоп і кистей, трофічні виразки, деформація носа. При розвитку невритів у кінцівках з’являється сильний біль. У подальшому кістки кінцівок руйнуються.

Лікування комплексне. Проводять новокаїнові блокади, фіз.. процедури, оперативне втручання (невроліз, переміщення ураженого стовбура в нове ложе) певний терапевтичний ефект дає діаміно-дифенілсульфон у комбінації з рифампіцином.


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 501 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)