Діагностичні критерії диференціального діагнозу.
Діагностика ГГН ґрунтується на наявності тріади симптомів (набряки, гіпертензія, зміни сечі), а також на причинному зв’язку з інфекційними захворюваннями та переохолодженням.
Диференційна діагностика проводиться із загостренням ХГН, швидко прогресуючим ГН, пухлинами нирок та сечовивідних шляхів, уротуберкульозом, сечокам’яною хворобою, амілоїдозом нирок, “серцевою” ниркою.
ХГН діагностуют ь на підставі перенесеного в минулому ГГН і наявності основних синдромів: сечового, нефротичного, гіпертензивного.
Коло нозологічних форм для диференційної діагностики включає: ортостатичну протеїнурію, пієлонефрит, амілоїдоз нирок, діабетичний гломерулосклероз, інтерстиціальний нефрит, мієломну нефропатію, подагричну нефропатію, а також сімейні нефрити, уротуберкульоз, пухлини нирок, симптоматичні артеріальні гіпертензії.
Основний метод верифікації діагнозу ГН – прижиттєва біопсія нирок.
Перебіг, ускладнення, прогноз.
ГГН у 40–60% завершується видужанням, у решти хворих переходить у хронічну форму чи у швидкопрогресуючий ГН. Рідко бувають смертельні наслідки ГГН. Перебіг ХГН залежить від клінічного варіанту:
- ХГН з нефротичним синдромом може персистувати, або часто рецидивувати.
- ХГН з сечовим синдромом характеризується монотонним перебігом.
Умовою прогресуючого перебігу є високий ступінь протеїнурії (особливо в поєднанні з еритроцитурією), а також неселективна протеїнурія. Швидке прогресування ХГН відзначається в осіб похилого віку, у чоловіків при наявності вогнищ хронічної інфекцій, частих респіраторних інфекцій, хронічних захворюваннях легень. Такий перебіг притаманний для всіх типів мембранопроліферативного, фокально-сегментарного, фібропластичного ГН.
У випадку ГН з мінімальними змінами і мезангіопроліферативного – перебіг тривалий, стабільний. Швидкопрогресуючий ГН призводить до летального наслідку приблизно протягом 2-х років від початку захворювання. Прогноз несприятливий у більшості випадків.
Ускладнення ГН. Серцева недостатність, еклампсія, крововилив в мозок, гостра та хронічна ниркова недостатність, гострі порушення зору (сліпота в наслідок спазму та набряку сітківки).
Лікування ГН. Режим: показана госпіталізація в терапевтичне або спеціалізоване нефрологічне відділення. Ліжковий режим до зникнення набряків та артеріальної гіпертензії (в середньому – 2 – 4 тижні).
При гострому швидкопрогресуючому та загостренні хронічного ГН.
Лікувальне харчування:
- Обмеження кухонної солі та рідини;
- Обмеження простих вуглеводів;
- Обмеження вживання білків;
- Зниження енергетичної цінності раціону з врахуванням енергозатрат організму;
- Виключення з раціону екстрактивних речовин;
- Повне забезпечення потреб організму у вітамінах та мінеральних речовинах;
Перерахованим вимогам відповідає дієта №7 за Певзнером (послідовно призначаються столи 7а, 7б, 7).
Етіотропне лікування: показане при доведеній ролі стрептококової інфекції:
- високі титри проти стрептококових антитіл;
- позитивні результати змивів носоглотки на стрептокок;
- чіткий зв’язок з перенесеними ангіною, скарлатиною, росистим запаленням шкіри, тощо).
Пеніцилін призначають по 500 тис. ОД через 4 год. Дом’язево протягом 10-14 днів.
Можна застосовувати також напівсинтетичні пеніциліни (оксaцилін, ампіокс по 0,5 г в/в 4 рази на добу) або еритроміцин по 0,25 г 6 разів на добу.
Патогенетичне лікування включає:
- Імунодепресивна терапія (глюкокортикоїди, цитостатики):
Преднізолон в дозі 1 мг/кг на добу протягом 1,5-2 місяців з наступним зменшенням дози на 2,5-5 мг через кожних 5-7 днів.
Азатіоприн (імуран), 6-меркаптопурин по 2-3 мг на 1 кг маси тіла (150 – 200 мг) на добу.
Циклофосфамід по 1,5-2 мг/кг (100-150 мг) на добу.
Лейкеран по 0,2 мг/кг на добу.
Сандімун (циклоспорін) по 5-7 мг/кг на добу.
Тривалість курсу лікування цитостатиками 4-8-10 тижнів. Надалі – підтримуючі дози (1/2 чи 1/3 від оптимальної) протягом 4-6 міс.
При одночасному застосуванні преднізолону та цитостатиків призначають половинні дози препаратів.
При високій активності ГГН, ХГН, швидкопрогресуючому перебігу та різко вираженому – нефротичному синдромі показана пульс-терапія: Метил преднізолон (метилпреднізолон, солюмeдрол) – щодня довенно крапельно по 1000мгм2 препарату впродовж 3-х днів. Надалі продовжують лікування преднізолоном дозою, яку хворий приймав до пульс-терапії. Для пульс-терапії застосовують циклофосфамід по 10-20 мг/кг х 1 раз на 4 тижні.
Існує поєднана схема пульс-терапії за І.Є. Тереєвою, 1995.
1-й день 600-1200мг циклофосфаміду і 1000мг метил преднізолону; 2, 3-й дні – по 1000мг метилпреднізолону.
Лікування антикоагулянтами та антиагрегантами.
Гепарин по 5000–10000 ОД через кожних 4–6 год. Курс – 6–8 тижнів.
За 1–2 дні до завершення лікування гепарином призначаються непрямі антикоагулянти протягом 1 – 2 місяців.
Фенілін за схемою:
1-й день по 0,03 х 3 рази в день, надалі по 0,045 – 0,06 мл на добу.
Курантил 225 – 400мг на добу протягом 6 – 8 тижнів. Підтримуюча доза 50 – 75 мг – 6 – 12 міс.
Тиклід по 250 мг 2 рази на добу.
Трентал по 0.2 – 0,3 г на добу.
- Застосування нестероїдних протизапальних засобів.
Вольтарен (ортофен) 75 – 150мг на добу протягом 4 – 8 тижнів.
Індометацин по 50 мг на добу.
Бруфен (ібупрофен) по 400 мг на добу.
Амінохінолінові сполуки по 0,5 – 0,70 гр на добу протягом 3 – 6 тижнів, надалі в підтримуючій дозі 0,25 гр декілька місяців.
Плаквеніл по 0,2 (1 таб) 1 раз на добу впродовж 8 – 12 місяців.
Симптоматичне лікування:
- Лікування артеріальної гіпертензії.
(див. розділ “Лікування артеріальної гіпертензії”);
- Лікування набрякового синдрому:
Гіпотіазид по 50 – 100 мг на добу;
Фуросемід по 40 – 80 мг на добу;
Триампур по 1 табл 2 - 3 рази на день;
Верошпірон (альдактон) по 75 – 200 мг на добу Ф.В.: табл. По 0, 025;
- Лікування гематуричного компоненту:
Амінокапронова к-та 5 % р-н по 100 – 150 мг 1 – 2 рази на добу протягом 3 – 5 днів довенно краплинно. Ф.В.: флакон 5% р-н 100,0;
Етамзилат 2,5 % р-н по 2 мл дом’язево 2 рази на добу 7 – 10 днів, надалі по 1 – 2 табл. 3 рази на добу.
Аскорутин по 1 табл 3 рази на добу.
Аскорбінова к-та по 0,05 – 0,1 3 рази на добу.
Пасивна терапія анти – HLA – антитілами:
Застосовується сироватка, отримана від жінок, сенсибілізованих до HLA- антигенів, що відбулася внаслідок попередніх вагітностей, несумісних за системою HLA. Курс лікування: 2 – 4 довенозних введень плазми, кожне об’ємом не більше 225 мл.
Лікування ускладнень (дивіться у відповідних розділах даного посібника).
Еферентна терапія.
- плазмофорез 1 – 2 рази на тиждень.
- гемосорбція 1 – 2 рази на тиждень.
Фітотерапія ГН п роводиться із застосуванням настоїв та відварів наступних лікарських рослин: корінь петрушки, кора дуба, квітки ногідок, насіння льону, вівса, листя м’яти, трава споришу, сушениці болотної, чебрецю, деревію, звіробою, хвоща польового, пастушої сумки та інші. Рекомендуються свіжі ягоди та фрукти: чорниць, суниці, смородина, обліпиха, кавуни, яблука, груші, виноград.
Профілактика. Спеціальні заходи відсутні. Рекомендовано уникати респіраторних та інших інфекцій, їх своєчасне лікування, уникнення алергічних станів, дотримання здорового способу життя. Хворим протипоказані щеплення та вакцинації. Заходи вторинної профілактики також включають: завчасне виявлення та лікування ГГН, стабілізація та гальмування процесу прогресування ХГН. У кожному конкретному випадку необхідно вирішити питання переривання вагітності.
Особи, які перехворіли на ГНН, а також хворі на ХГН, звільняються від значних фізичних і розумових навантажень від роботи під час нічних годин, а також їм протипоказана робота пов’язана з переохолодженням, важкістю, тривалим перебуванням у вертикальному положенні.
Санаторно – курортне лікування. Приморські кліматичні курорти на Південному березі Криму, а також Трускавець
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 535 | Нарушение авторских прав
|