 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Хронічна ниркова недостатність.Визначення. Хронічна ниркова недостатність (N18) (ХНН) – це симптомокомплекс, зумовлений різким зменшенням кількості та функції нефронів, що приводить до порушення екскреторної та інкреторної функції нирок, розладу всіх видів обміну речовин, діяльності органів та систем, кислотно – лужної рівноваги. Етіологія. Етіологічні фактори розвитку ХНН (за Н.А. Мухіним і І.Е. Тареєвою, 1985). 1. Захворювання, що характеризується первинним ураженням клубочків: ХГН, швидкопрогресуючий ГН. 2. Захворювання, що характеризується первинним ураженням канальців та інтерстицію: ХПН, інтерстиціальний нефрит, радіаційний нефрит, балканська нефропатія. 3. Обструктивні нефропатії: сечокам’яна хвороба, гідронефроз, пухлини сечової системи. 4. Первинні ураження судин: злоякісна АГ, стеноз ниркових артерій, гіпертонічна хвороба. 5. Дифузні захворювання сполучної тканини: СЧВ, системна склеродермія, вузликовий периартеріїт, геморагічний васкуліт та ін. 6. Хвороби обміну речовин: цукровий діабет, амілоїдоз, подагра, порушення обміну кальцію (гіперкальціємія). 7. Природжені захворювання нирок: полікістоз, синдром Фанконі, синдром Альпорта та ін. Причиною термінальної ХНН у 55 – 80 % хворих є ХГН. Патогенез ХНН. Основні патогенетичні фактори ХНН: 1. Порушення видільної функції нирок і затримка продуктів азотного обміну – сечової кислоти, креатиніну, амінокислот, гуанідину, фосфатів, сульфатів, фенолів, токсичний вплив цих речовин на ЦНС та інші органи і тканини. 2. Порушення електролітного обміну (гіпокаліемія, гіперкальціємія) 3. Порушення водного балансу. 4. Порушення кровотворної функції нирок, розвиток гіпорегенераторної анемії. 5. Порушення кислотно-лужної рівноваги – розвиток, як правило, метаболічного ацидозу. 6. Активація пресорної функції нирок і стабілізація артеріальної гіпертензії. 7. Важкі дистрофічні зміни в усіх органах і тканинах. Морфологічний субстрат ХНН. Основною причиною ХНН, що виникає на тлі ХГН, є склероз, гіаліноз клубочків, які супроводяться атрофією канальців і склерозом строми нирки. Зміни нефронів і строми завжди поєднуються зі змінами судин, особливо артеріол. Еволюція більшості форм ХГН завершується фібропластичною трансформацією, що характеризується склерозом капілярних петель клубочка, синехіями судинних ланок з капсулою, утворенням фіброепітеліальних та фіброзних півмісяців, згрубінням та склерозом капсули клубочків. Розвивається вторинно зморщена нирка, в якій більшість клубочків повністю склерозовані й гіалінізовані; лише поодинокі збережені клубочки компенсаторно збільшені. Просвіт збережених канальців кістозно розширений, заповнений гіаліновими циліндрами, їх епітелій сплощений; суб- або атрофований, строма ниркової кори і мозку склерозована. Класифікація. В МКХ Х перегляду ХНН знаходиться в рубриці N18 – N19. N18 – Хронічна ниркова недостатність Включено: хронічну уремію дифузний склерозивний гломерулонефрит N18.0 – Термінальна стадія хвороби нирок N18.8 – Інша хронічна ниркова недостатність Уремічні: -невропатія; -перикардит N18.9 – Хронічна ниркова недостатність, не уточнена N19 – Не уточнена ниркова недостатність Уремія БДВ Таблиця 4.5. Класифікація ХНН
Згідно Європейських рекомендацій з гемодіалізу, про розвиток ХНН свідчить креатинінемія 150 ммоль/л та вища у чоловіків і 120 ммоль/л та вища у жінок, що відповідає рівню клубочкової фільтрації 50 мл/хв. Таблиця 4.6.
Примітка: максимальну відносну густину сечі приведено частково за даними Т.Д.Никули, 2000. З огляду на те, що з розвитком ХНН причина, яка обумовила незворотню втрату функції нирок вже не має суттєвого значення, поняття нозологічної форми змінюють діагнозом “хронічне захворювання нирок”, який є інтегральним. Залежно від швидкості клубочкової фільтрації, виділяють 5 стадій ХЗН. Таблиця 4.7. Характеристика стадій хронічного захворювання нирок
За стадіями ХЗН визначають необхідність проведення органопротекції або замісної терапії, яку рекомендують починати за рівня КФ нижче 60 мл/хв. Ренопротекція передбачає проведення заходів супутньої терапії, яка сприяє збереженню залишкової функції нирок (інгібіторів АПФ і антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ). При встановленні терміну початку діалізу виходять з того факту, що у випадку його раннього проведення (при ШКФ 12-15 мл/хв) якість життя хворих вища, ніж у тих, яким він початий пізніше (при ШКФ £ 7,5 мл/хв). На думку окремих авторів, через рік діалізних процедур ця різниця нівелюється. Таблиця 4.8. Види лікування хронічного захворювання нирок залежно від рівня клубочкової фільтрації та креатиніну крові
Адекватне лікування хворих на хронічне захворювання нирок дає змогу майже вдвічі продовжити додіалізний період. Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 483 | Нарушение авторских прав |