 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Приклад формулювання діагнозу. Первинний хронічний інтерстиціальний нефрит, абортивна форма.Первинний хронічний інтерстиціальний нефрит, абортивна форма. Клінічні прояви ХІН. Є тупий біль у попереку, слабкість, втомлюваність, спрага, поліурія, підвищення АТ. Перебіг захворювання може бути безсимптомним, або стертим. Характерним може бути синдром “нирки, що втрачає сіль” (нирка на здатна нормально концентрувати сечу) – нефрогенний діабет. Можливий також розвиток ниркового канальцевого ацидозу, втрата кальцію з сечею призводить до м’язевої слабкості, утворення каменів, остеодистрофії. У деяких хворих виявляють глюкозурію, амінацидурію, гіпотонію через втрату солі з сечею. Діагностичні критерії ХІН. Загальний аналіз сечі: зміни незначні, низька питома вага сечі, поліурія, в осаді – лейкоцити та еритроцити, протеїнурія до 3 г на добу. За умови капілярного некрозу – в сечі некротичні маси. Характерні: гіпонатріємія, гіпокаліємія. При папілярному некрозі на рентгенограмах у проекції нирки виявляють тіні кальцинатів, некротичних мас ниркового сосочка і тінь конкременту трикутної форми з ділянками розрідження в центрі. На екскреторній урограмі та ретроградній пієлограмі - виразки сосочків у ділянці їх верхівок, нориці із затіканням контрасту в ниркову тканину, відторгнення сосочка або його кальцинацію, кільцевидні тіні, утворення порожнини. Диференціальна діагностика. ХІН диференціюють з ПН на підставі імунофлюоресцентного дослідження і підрахунку кількості нейтрофілів у біоптатах. Необхідна також диференційна діагностика з алкогольним “некронефрозом” та ураженням нирок при інфекційному мононуклеозі. Остаточно питання діагнозу вирішують за результатами прижиттєвого морфологічного дослідження нирок. Лікування. Лікування ХІН полягає насамперед в усуненні причин, що призвели до захворювання. Застосовуються препарати, що підтримують нирковий плазмообіг, вітаміни. При капілярному некрозі застосовують трентал, гепарин, салуретики, при лейкоцитурії – антибіотики (за результатами посіву сечі). Профілактика. У никнення та раннє виявлення причин ГІН, його ретельне лікування. Санітарно- освітня робота серед населення з метою запобігання передозуванню ліків. Хворі підлягають диспансерному спостереженню (двічі на рік огляд хворого, аналіз сечі, крові, визначення функціонального стану нирок). Позачергово обстежуються хворі після респіраторних вірусних інфекцій, травм, переохолоджень тощо. У випадку ХНН хворі оглядаються 4-6 разів на рік. Працездатність хворого встановлюєть за функціональною здатністю нирок, а також залежно від основного захворювання. При доброякісному перебігу хворі працездатні.
Пієлонефрит.
Визначення. Пієлонефрит - це неспецифічний бактеріальний запальний процес, який локалізується в мисково – чашечковій системі нирки і в її тубуоінтерстиціальній зоні (І.А. Борисов, 1995). ПН є найпоширенішим захворюванням нирок і другим за частотою захворюванням людини. Власне цим терміном об’єднується група захворювань гетерогенних з точки зору як епідеміології та етіології, так і патогенезу, клінічних особливостей та прогнозу. Етіологія, патогенез. Етіологічними чинниками ПН є кишечна паличка, ентерококи, протей, синьогнійна паличка, стафілокок, клебсієлла. Для хронічного ПН (ХПН) притаманна різноманітність - “асоціація” збудників. Збудником захворювання може бути дріжджовий грибок, а також віруси. В окремих випадках збудниками ПН є змінені форми мікроорганізмів – L – форми. Схема патогенезу ПН (за Борисовим І.А., 1997)
Морфологічні форми ПН: Серозний, гнійний та гострий пієлонефрит з мезенхімальною реакцією. Серозний ПН – крайове стояння лейкоцитів у капілярах, просочування строми серозним ексудатом з поодинокими лейкоцитами, венозним повнокрів’ям, численними діапедезними крововиливами в строму. Білкова дистрофія, некробіоз та некроз ниркових канальців. Гнійний ПН – вогнищевий, дифузний та абсцедуючий. При вогнищевому – у просвітах канальців та перитубулярно гнізда скупчення лейкоцитів. При дифузному – ексудат поширюється на судинні петлі клубочків, проривається до канальців і до просвіту клубочків. При гнійному ПН з абсцедуванням – вогнища гістолізу з формуванням мікроабсцесів на тлі дифузної гнійної інфільтрації. Гострий ПН з мезенхімальною реакцією – зменшення лейкоцитарної інфільтрації строми, проліферація лімфогістіоцитарних елементів, фібропластична трансформація клітин проліферату та початок фіброзу нирки. При ХПН нирки зменшені, зміни асиметричні. В інтерстиції – різного ступеня склероз з інфільтрацією лімфоїдно – гістіоцитарними елементами, атрофія епітелію канальців з розширенням їх просвіту і заповненням його білковими циліндрами перигломерулярним екстракапілярним склерозом, змінами дрібних та середніх артерій у вигляді продуктивного ендартеріїту. Класифікація. В МКХ Х перегляду пієлонефрити знаходяться в рубриці N10 – N12. N10 – Гострий тубулоінтерстиціальний нефрит Гострий: - інфекційний інтерстиціальний нефрит - піеліт - піелонефрит N11 – Хронічний тубулоінтерстиціальний нефрит Хронічний: - інфекційний інтерстиціальний нефрит - піеліт - пієлонефрит N11.0 – Необструктивний хронічний пієлонефрит, пов’язаний з рефлексом Пієлонефрит (хронічний), пов’язаний з міхурово-сечовідним рефлексом N11.1 – Хронічний обструктивний пієлонефрит
N11.8 – Інший хронічний тубулоінтерстиціальний нефрит Необструктивний хронічний пієлонефрит БДВ N11.9 – Хронічний тубулоінтерстиціальний нефрит, не уточнений Хронічний: -інтерстиціальний нефрит БДВ -піеліт БДВ -пієлонефрит БДВ N12 – Тубулоінтерстиціальний нефрит, не уточнений як гострий чи хронічний -інтерстиціальний нефрит БДВ -піеліт БДВ -пієлонефрит БД Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 611 | Нарушение авторских прав |
Пієлонефрит (хронічний), пов’язаний з: