АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Інтерстиціальний нефрит.

Визначення. Інтерстиціальний нефрит - це абактеріальне запальне захворювання проміжної тканини інтерстицію нирок з ураженням канальців і кровоносних судин органа та наступним поширенням запального процесу на всі структури нирковової тканини (Л.А. Пиріг, І.І. Лапчинський, 1995).

Світова загальноприйнята назва ІН – тубулоінтерстиціальна нефропатія.

Тубуло-інтерстиціальна нефропатія – це мультифакторне (але не бактеріальне) дифузне захворювання нирок з переважним ураженням тубуло-інтерстиціальної тканини, яке відрізняється від гломерулонефроту й пієлонефриту. Інтерстиціальний нефрит – це окрема нозологічна форма нефропатії. Від гломерулонефриту він відрізняється первинним тубуло-інтерстиціальним ураженням з вторинним втягненням клубочків. Від пієлонефриту – дифузним характером процесу й абактеріальним походженням (Б.І. Шулутко, 1995).

Тубуло-інтерстиціальний нефрит - це імунне запалення в стромі нирок з деструкцією канальців у відповідь на первинне пошкодження тубулярної базальної мембрани. За В.В. Сєровим (1983) поняття тубулоінтерстиціального нефриту структурно обмежується первинним ураженням тубулярної базальної мембрани, морфогенетично – вторинним ураженням строми, судин, нефроцитів, патогенетично – проявами реакцій гіперчутливості, загально-патологічно – розвитком імунного запалення.

В МКХ Х перегляду ІН перебуває під шифром N10-16.

Гострий інтерстиціальний нефрит (ГІН).

Еіологія.

1) Препарати з нефротоксичною дією:

а)антибіотики (пеніцилін, цефалоспорини, гентаміцин, тетрацикліни, рифампіцин, доксициклін, лінкоміцин та інші);

б) сульфаніламіди;

в) нестероїдні протизапальні;

г) протисудомні препарати;

д) антикоагулянти (варфарин);

е) діуретики: тіазиди, фуросемід, триамтерен;

є) імунодепресанти: азатіоприн, сандимун;

ж) інші: алопуринол, каптоприл, клофібрат, аспірин.

2) Інфекції:

а) пряма ушкоджуюча дія: b-гемолітичний стрептокок, лептоспіроз, бруцельоз, кандидоз;

б) непряма ушкоджуюча дія: сепсис будь-якої етіології.

3) Системні хвороби:

а) імунні захворювання (СЧВ, криз відторгнення трансплантату, синдром Шегрена, змішана кріоглобулінемія, гранулюматоз Вегенера);

б) метаболічні зрушення (підвищення концентрації в крові: уратів, оксалатів, Са, К);

в) інтоксикації важкими металами, етиленгліколем, оцтовою к-тою, аніліном;

г) лімфопроліферативні хвороби та плазмоклітинні дискразії;

д) інтоксикації: гепатотоксинами (отрутою блідої поганки), формальдегідом, хлорованими вуглеводнями.

4) Ідіопатичний гострий інтерстиціальний нефрит.

Патогенез. В основі патогенезу ГІН лежить імунне запалення у стромі нирок з руйнуванням канальців у відповідь на первинне пошкодження тубулярної базальної мембрани. Запалення проміжної тканини стискає канальці та судини, що спричинює підвищення внутрішньоканальцевого тиску і зменшення клубочкової фільтрації. В наслідок дистрофії канальців порушується їх концентраційна функція.

Патогенез ГІН залежить від його етіологічного чинника. Існує 5 основних механізмів нефротоксичності, а саме:

- Перерозподіл ниркового кровотоку та його зниження;

- Ішемічне ураження гломерулярної та тубулярної базальних мембран;

- Реакція гіперчутливості сповільненого типу;

- Пряме ураження клітин канальців ферментами в умовах аноксії;

- Селективна кумуляція препарату в нирках.

Морфологічний субстрат. При ГІН патологічний процес починається з набряку інтерстицію з наступною інфільтрацією його плазмоцитами, еозинофілами. Зрідка навколо канальців утворюються інфільтрати з великих мононуклеарів, епітелій канальців вакуолізований. Ураженішими є дистальні канальці. При електронній мікроскопії виявляють деструкцію малих паростків подоцитів, у епітелії канальців – набряк мітохондрій та фрагментації крист. Зміни клубочків нерегулярні і вторинні.

Морфологічними ознаками ГІН є інфільтрація лімфоцитами і плазмоцитами інтерстицію нирок, тубулярна атрофія, фіброз, ділянки тубулярної атрофії та дилятації, наявність у просвіті канальців колоїдних мас з утворенням тиреоподібної нирки. Головні клітини інфільтратів – Т-лімфоцити, деякі з них – активовані; до 20 % клітин становлять плазмоцити.

У процесі захворювання в зоні ниркових сосочків розвиваються зміни, що поширюються потім на всю паренхіму. Типовим є розвиток сосочкового склерозу. Папілярні ураження можуть бути причиною розвитку канальцевої атрофії і хронічного запалення інтерстицію. Велику роль у розвитку ГІН відіграє спадковість.

Класифікація. В МКХ Х перегляду гострий інтерстиціальний нефрит знаходиться в рубриці N10

Гострий:

- інфекційний інтерстиціальний нефрит

- піеліт

- пієлонефрит

В клінічній практиці прийнята ще така класифікація:

1) Клінічна:

а) первинний ГІН (виникає в інтактній нирці);

б) вторинний ГІН (виникає на тлі будь-якого ниркового захворювання).

2) Патогенетична:

а) переважно з гуморально-імунним механізмом ураження нирок;

б) з клітинними імунними реакціями, що викликані аутологічними і екзогенними антитілами.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 473 | Нарушение авторских прав