 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Симптоматика і клінічний перебігПочаток клінічних проявів гострої кишкової непрохідності раптовий — через 1-2 години після вживання Їжі. Біль у животі має переймоподібний характер і зустрічається при всіх формах механічної кишкової непрохідності. Здуття живота,затримка дефекації і газів є ознаками низьких форм непрохідності. Нудота й блювання зустрічаються в 75-80 % хворих із найтяжчими формами високої кишкової непрохідності (вузлоутворення, заворот тонкої кишки, спайкова непрохідність Характерною є також спрага, яку можна вважати раннім симптомом. До того ж, чим вища кишкова непрохідність, тим більша спрага. У хворих при пальпації відзначають м'який живіт, інколи — з легкою резистентністю передньої черевної стінки, а при перкусії — високий тимпаніт. Аускультативно ж на початку захворювання наявні посилені перистальтичні шуми. СИМПТОМИ Симптом Валя — обмежений еластичний ковбасоподібний утвір. Симптом Склярова — шум кишкового плеску. Симптом Ківуля — металічний звук над роздутою кишкою. Симптом Шланге — перистальтика кишки, що виникає після пальпації живота. Симптом Спасокукоцького — "шум падаючої краплі". Симптом Грекова (Обухівської лікарні) — зяяння анального отвору в поєднанні з балоноподібним розширенням ампули прямої кишки. Діагностика 1. Анамнез і фізикальні методи обстеження (аускультація живота, перкусія тощо). 2. Загальний аналіз крові, сечі й біохімічний аналіз крові. 3. Оглядова рентгенографія органів черевної порожнини. 4. Коагулограма. 5. Електрокардіографія. 6. Іригорафія. ЛІКУВАННЯ Протягом перших 1,5-2год. Після поступлення в стаціонар 1. Заходи, спрямовані на боротьбу з абдомінальним больовим шоком, включають (дроперидол, фентаніл), паранефральної новокаїнової блокади й введення спазмолітиків (баралгін, спазмоверин, спасфон, но-шпа). 2. Ліквідації гіповолемії з корекцією електролітного, вуглеводного й білкового обмінів досягають введенням сольових кровозамінників, 5-10 % розчину глюкози, желатинолю, альбуміну й плазми крові. 3. Корекцію гемодинамічних показників, мікроциркуляції й дезінтоксикаційну терапію проводять за допомогою внутрішньовенної інфузії реополіглюкіну, реоглюману й неогемодезу. 4. Декомпресію шлунково-кишкового тракту проводять за допомогою назогастрального зонда, промивання шлунка, а також виконання сифонної клізми. 5. Стимуляція перистальтики: - 1.0мл 0.05% прозерин п/ш - через 10 хв в/в 60мл 10% хлориду натрію - гіпертонічна клізма Якщо ефект відсутній- оперативне лікування
Білет 31 ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНИЙ ПЕРІОД.ПРЕМЕДИКАЦІЯ.ПІДГОТОВКА ХВОРОГО ДО ПЛАНОВОЇ ТА УРГЕНТНОЇ ОПЕРАЦІЇ Передопераційний період Це час з моменту госпіталізації хворого в хірургічне відділення до виконання операції. Для досягнення мети передопераційної підготовки виділяють два етапа: Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 550 | Нарушение авторских прав |