АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Патоморфологія емболії легеневої артерії

Внаслідок закупорення гілок легеневої артерії розвивається інфаркт легень. Цьому сприяють застійні процеси, що розвиваються в легенях. Якщо тромби перекривають основний стовбур легеневої артерії або дрібні судини, то легеневий інфаркт може і не розвинутися. Разом із тим, закупорення артерій середніх розмірів, як правило, призводить до інфаркту легень. У процесі розвитку захворювання кров’яний згусток нерідко піддається швидкому автолізису, а в результаті й він, і прояви патології зникають протягом кількох днів. Причини такого автолізису згустка невідомі. Проте частіше він залишається на місці й піддається організації. Інфаркт звичайно виникає на 2-3 добу після закупорення артерії. Нерідко такий інфаркт переходить у прогресуючий некроз, який із бігом часу замінюють грануляційна і фіброзна тканини. Однак в окремих хворих із неповним інфарктом легень може відбутися швидке його розсмоктування.

9. Консервативна терапія ТЕЛА

Консервативна терапія. Першочерговим завданням при лікуванні емболій легеневої артерії є боротьба з болем, легеневою і серцево-судинною недостатністю, колапсом і шоком. Доцільним треба вважати також одночасне проведення антикоагулянтної та превентивної антибактеріальної терапії.

При масивній оклюзії легеневої артерії, що супроводжується гострим клінічним перебігом із розвитком асфіксії і загрозою зупинки серця, показані негайна інтубація трахеїі переведення хворого на керовану вентиляцію легень. Із метою зняття ангіоспазму в/в треба ввести 3-4 мл 2% розчину папаверину, 100,0 мл 0,25 % розчину новокаїну, в/м – 2-3 мл но-шпи, 0,5-1,0 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату.

Антикоагулянтну терапію починають в/в введенням гепарину дозою 10000-20000 Од. Добова доза підтримки – не менше 30000 Од. Проте краще вводити гепарин в/в безперервно протягом доби на фізіологічному розчині. За 2-3 дні до відміни гепарину призначають непрямі антикоагулянти. При цьому необхідно утримувати показники протромбінового індексу під постійним контролем у межах 50-70%.

Тромболітичну терапію проводять за допомогою стрептокінази. Початкова доза препарату повинна складати 250000-750000 Од., доза підтримки – 100000 Од./год. Урокіназу призначають у початковій дозі 50000-100000 Од./год і з метою підтримки – 40000 Од. Введення препарату повинно тривати 6-24 год. Кращого ефекту досягають при веденні урокінази безпосередньо в легеневу артерію. Для цього під рентгенологічним контролем через одну з поверхневих вен плеча проводять катетер і проникають далі в праве передсердя, правий шлуночок і легеневу артерію. Після цього шляхом ангіопульмонографії за допомогою 20-30 мл водорозчинного контрасту (кардіотраст) проводять підтвердження емболії артерії. При позитивному результаті через цей же катетер налагоджують інфузійне введення тромболітиків.

Симптоматична терапія. При гострій неспроможності правого шлуночку застосовують серцеві глікозиди (строфантин, корглікон), сильний біль знімають наркотиками (промедол, морфін, омнопон). При колапсі використовують мезатон, норадреналін, кортикостероїди та кордіамін.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 342 | Нарушение авторских прав