АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ІСПИТУ.

3.1. Перша частина практично-орієнтованого державного іспиту з хірургії полягає у проведенні опитування та фізикального обстеження хворого, обґрунтуванні попереднього діагнозу, складанні плану обстеження та лікування. Члени екзаменаційної комісії та екзаменатори безпосередньо біля ліжка хворого оцінюють рівень підготовки випускника та при необхідності задають йому додаткові запитання.

Студент отримує у секретаря ДЕК направлення, на якому вказано лікувальне відділення, палата, прізвище, ім’я та по-батькові хворого та направляється до відповідного відділення, проводить обстеження хворого і відповідає біля ліжка хворого державній екзаменаційній комісії, яка працює у відділенні. Здача практично орієнтованого іспиту біля ліжка хворого включає оцінку вмінь кожного випускника збирати скарги та анамнез, проводити об’єктивне обстеження хворого, виставляти та обґрунтовувати попередній діагноз, складати плани обстеження та лікування.

Результати виконання першої частини іспиту вносяться до “Протоколу складання іспиту “біля ліжка хворого”.

1. Збирання скарг, анамнезу захворювання та життя.

2. Огляд пацієнта, збирання інформації про загальний стан пацієнта та його оцінка.

3. Фізикальне обстеження серцево-судинної системи.

4. Фізикальне обстеження органів дихання.

5. Фізикальне обстеження черевної порожнини (системи травлення та сечостатевої системи).

6. Фізикальне обстеження кістково-м'язової системи.

7. Виділення провідного синдрому, постановка найбільш вірогідного або синдромного діагнозу.

8. Складання плану обстеження.

9. Оцінювання результатів лабораторних та інтерпретування результатів інструментальних методів дослідження:

- аналіз крові (загальний);

- аналіз сечі (загальний);

- біохімічний аналіз крові (загальний білірубін та його фракції, загальний білок, цукор крові, сечовина, креатинін, амілаза крові, трансамінази);

- ультразвукове дослідження органів черевної порожнини; рентгенографія органів черевної порожнини, комп’ютерна томографія, ендоскопічне обстеження травного тракту

10. Внутришньосиндромна диференційна діагностика (оцінюється балами "1" та "0").

11. Попередній клінічний діагноз (оцінюється балами "1" та "0").

12. Визначення принципів лікування та тактики ведення хворого, у т.ч. необхідного режиму праці та реабілітації, дієти.

13. Визначення прогнозу та заходів профілактики у даного хворого.

14. Ведення медичної документації щодо даного хворого.

15. Визначення проб на недостатність клапанів комунікантних вен та прохідність глибоких вен.

Типова задача (уміння), що перевіряється за вибором ВНЗ:

Визначення проб на недостатність клапанів комунікантних вен та прохідність глибоких вен нижніх кінцівок.

Проби на недостатність клапанів комунікантних вен:

♦ Проба Пратта-2 – в положенні хворого лежачи, після спорожнення підшкірних вен на ногу, починаючи з стопи, накладають еластичний бинт, яким здавлюють поверхневі вени. На стегно під пупартовою зв'язкою накладають джгут. Після того як хворий встане на ногу під самим джутом накладають другий еластичний бинт. Потім нижній еластичний бинт знімають виток за витком, а верхнім еластичним бинтом, обмотують кінцівку донизу так, щоб між бинтами залишався проміжок 5-6 см. Швидке наповнення варикозних вузлів на вільній від бинтів ділянці вказує на наявність тут комунікантних вен з недостатністю клапанів.

♦ Проба Шейніса. Хворого вкладають на спину і піднімають йому ногу доверху. Погладжуючи від стопи до паху лікар сприяє спорожненню поверхневих вен. Після того як підшкірні вени спадуться, накладають 3 джгути: у верхній частині стегна (поблизу пахової складки), на середині стегна і нижче коліна. Хворому пропонують встати на ноги. Швидке наповнення вен на будь-якій ділянці кінцівки обмеженій джгутами, вказує на наявність в цьому відділі комунікантних вен з недостатніми клапанами.

♦ Проба Тальмана: замість 3 джгутів використовують один довгий (2-3метри) джгут із м’якої гумової трубки, який накладають на ногу по спіралі знизу вверх; проміжок між витками джгута 5-6 см. Інтерпретація результатів ‑ як у пробі Шейніса.

Проби на прохідність глибоких вен:

♦ Маршева проба – хворому у положенні стоячи, коли в нього максимально наповнюються підшкірні вени, на стегно накладають джгут, який здавлює тільки поверхневі вени. Потім просять хворого походити або помарширувати на місці протягом 3-5 хвилин. Якщо при цьому підшкірні вени спадаються, значить глибокі вени прохідні. Якщо вени після ходьби не запустівають, результат проби треба оцінювати обережно.

♦ Проба Прата-1 — після вимірювання діаметра гомілки хворого вкладають на спину і погладжуванням по ходу вен спорожнюють їх від крові. На ногу (починаючи знизу) туго накладають еластичний бинт, щоб надійно здавити підшкірні вени. Хворому пропонують походити 10 хвилин. Поява болю вказує на ураження глибоких вен. Збільшення діаметра гомілки при повторному вимірюванні також свідчить про непрохідність глибоких вен.

3.2. Друга частина практично-орієнтованого державного іспиту полягає у здачі кожним випускником стандартних вмінь та практичних навичок згідно ОКХ з кожної дисципліни окремо. Іспит проводить державна екзаменаційна комісія у спеціально обладнаних навчальних класах з навчально-наочними посібниками, муляжами тощо. Кожний студент отримує „Протокол складання вмінь та практичних навичок”, де фіксують результати їх складання:

1. Діагностування невідкладного стану, визначення тактики і надання екстренної медичної допомоги (ситуаційна задача).

2. Оцінювання результатів лабораторних досліджень:

- аналіз та оцінка результатів лабораторного дослідження крові;

- аналіз та оцінка результатів лабораторного дослідження сечі;

- аналіз та оцінка результатів біохімічного дослідження крові;

аналіз та оцінка результатів коагулограми.

3. Оцінювання результатів інструментальних досліджень: ультразвукове дослідження органів черевної порожнини; рентгенографія органів черевної порожнини, комп’ютерна томографія, ендоскопічне обстеження травного тракту

4. Виконання 1-ї медичної маніпуляції:

визначення груп крові за допомогою серії стандартних сироваток чи моноклональних антитіл.

5. Виконання 2-ї медичної маніпуляції: тимчасова зупинка кровотечі за допомогою кровоспинного джгута із зазначенням про можливу тривалість стиснення джгутом верхньої і нижньої кінцівки.

6. Виконання 3-ї медичної маніпуляції: транспортна іммобілізація переломів верхньої і нижньої кінцівки різними фіксуючими шинами.

7. Виконання 4-ї медичної маніпуляції: накладання швів за допомогою хірургічного інструментарію.

8. Виконання 5-ї медичної маніпуляції: забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів за допомогою потрійного прийому Сафара.

9. Виконання 6-ї медичної маніпуляції: штучна вентиляція легень методом повітря, що видихається “рот до рота”, “рот до носа” і за допомогою мішка Амбу.

10. Виконання 7-ї медичної маніпуляції: проведення непрямого (зовнішнього) масажу серця.

Після завершення здачі практично-орієнтованого державного іспиту проводиться засідання ДЕК, на якому здійснюється обговорення результатів і голова державної екзаменаційної комісії оголошує оцінки.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 458 | Нарушение авторских прав