АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості мембранного травлення

Регуляція соковиділення

Ведучим являється місцевий механізм за рахунок метасимпатичної нервової системи: всі елементи рефлекторної дуги розміщуються в стінці тонкого кишківника. Подразником для хемо-, механорецепторів являються консистенція їжі, продукти розщеплення їжі: жири, мила, вуглеводи, пряності (подразнює хеморецептори – сік багатий ферментами), гормони ДЕС.

Збільшують секрецію ентероцитів: гастрин, холецистокінін, серотонін, ВІП, ШІП, дуокренін, ентерокринін.

Гальмують секрецію: соматостатин, енкефалін.

Існує тісний зв’язок між тонким кишечником і підшлунковою залозою:

- ферменти підшлункового соку адсорбуються на мікроворсинках;

- ентерокіназа активує трипсиноген;

- панкреатичні протеази розщеплюють клітини, що гинуть.

Парасимпатична нервова система підсилює кишкову секрецію, а симпатична – гальмує її.

Особливості травлення в тонкому кишечнику

Засвоєння поживних речовин відбувається в 3 етапи:

- порожнинне травлення;

- примембранне травлення;

- мембранне травлення.

Порожнинне травлення. В просвіті кишечника є маса флокулярних комплексів. Вони складаються з шлункового слизу, жовчі, кишечного соку, частин неперетравленої їжі. Їх діаметр 2 мм. На покритій слизом слизовій починається розщеплення поживних речовин до олігомерів. Шляхом дифузії вони поступають в примембранний шар. Тут є глікокалікс. Разом з мембраною ентероцитів він утворює “товсту” мембрану.

Примембранне травлення здійснюється в товщі глікокаліксу. Глікокалікс утворює шар товщиною 0,1 мкм. Він складається з мукополісахаридних ниток, які зв’язані кальцієвими місточками, утворюють особливу сітку. гЛікокалікс забезпечує механічну міцність плазматичної мембрани. Завдяки лабільності кальцієвих місточків, зв’язки між окремими нитками періодично руйнуються, що сприяє проникненню відносно великих молекул в глибину глікокаліксу. Він має “-” заряд, тому молекули відносно нього певним чином орієнтовані. Це молекулярне сито, яке пропускає молекули певної величини і заряду. Маючи “-” заряд воно характеризується значною гідрофільністю і придає процесам переносу векторний характер. Глікокалікс визначає ряд важливих функцій клітин (Уголєв):

- впізнавання та зв’язок певних молекул;

- містить імуноглобуліни;

- містить Са, Zn, які зв’язують білки;

- містить білки, що зв’язують фактор Кастла з віт. В₁₂;

- містить білки, що зв’язують фолієву кислоту;

- містить специфічні рецептори, які зв’язують гормони;

- містить центри, які зв’язують токсини.

Глікокалікс – це дифузний бар’єр, що не пропускає бактерії та специфічний бар’єр, що пропускає певні поживні речовини. На ньому адсорбуються ферменти з панкреатичного соку та власні кишечні, які здійснюють кінцевий гідроліз. Адсорбовані ферменти реалізують проміжні стадії гідролізу. Власні кишечні ферменти здійснюють головним чином заключні стадії розщеплення білків, жирів та вуглеводів. Адсорбовані ферменти зв’язані з структурами глікокаліксу, а власні ферменти вбудовані в структури мембран ентероцитів.

Мембранне травлення відкрито в 1958 році акад. Уголєвим. Здійснюється на великій поверхні слизової тонкого кишечника. На внутрішній стороні кишечника розміщуються ворсинки. В тонкій кишці на 1 мм – 22-40 мікроворсинок,в клубовій – 18-30. В товстому кишечнику ворсинок немає.

Всередині ворсинки є дрібна артерія, що утворює капілярну сітку, яка переходить у вену. В центрі ворсинки знаходиться широкий лімфатичний капіляр, молочний синус, що з’єднується з лімфатичними судинами брижі. Під епітеліальним шаром ворсинки розміщуються м’язеві волокна. Зовні ворсинки покриті епітелієм. Кожна ворсинка має до 4000 мікроворсинок. За рахунок цього поверхня кишечника збільшується більше ніж в 30 раз. Діаметр мікроворсинки – 0,1 мкм, висота – 1 мкм, щілини між мікроворсинками – 0,1 мкм.

Особливості мембранного травлення

1. мікроворсинки виконують роль каталізатора.

2. Завдяки жовчі на опверхні ворсинок мономолекулярним шаром розміщуються ферменти.

3. Молекули ферментів адсорбуються на неоднорідній поверхні і деформуються, що веде до збільшення їх активності та тривалості життя.

4. Ферменти розміщуються на мікроворсинках ансамблями (тобто разом ферменти для розщеплення білків, жирів та вуглеводів). Відбувається конвеєрна переробка та засвоєння їжі. При цьому розщеплюється до 90% білків і вуглеводів, 60% жирів.

5. Відомо, що ліпаза на межі масло-вода в 1000 разів активніша, ніж у воді. Тому наявність на мікроворсинках ліофільних та ліофобних речовин активує ферментативне розщеплення.

6. Мікроворсики можуть змінювати свою висоту, що впливає на інтенсивність мембранного травлення (у ситої людини вони вищі).

7. Високий рівень моторики тонкого кишечника.

8. Для нормального травлення необхідна груба їжа, бо ніжну їжу поглинає мікрофлора кишечника і мембранне травлення припиняється. Мікрофлора розвивається, слизова оболонка стає лисою і атрофується.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 457 | Нарушение авторских прав