Тема: Травлення в ротовій порожнині та шлунку
Травлення – складний фізіологічний процес (сукупність фізичних, хімічних, фізіологічних процесів), що забезпечують обробку і перетворення поживних речовин в форму, що доступна для засвоєння клітинами організму.
Етапи:
1. Зовнішнє живлення (прийом їжі, механічна, хімічна обробка їжі у травному каналі, всмоктування поживних речовин в кров).
2. Транспорт поживних речовин до тканин (у розчиненому в плазмі вигляді, у сполуках з білками плазми, еритроцитами).
3. Тканинне живлення – проникнення поживних речовин із капілярів в тканини, розщеплення поживних речовин, синтез специфічних молекул і структур).
Поживні речовини – білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вода, вітаміни – є джерелом енергії та будівельним матеріалом.
Травна система складається з органів, що забезпечують прийом їжі, механічну і біохімічну її обробку, всмоктування продуктів її розщеплення, виведення з організму неперетравлених решток.
Функції:
1. Моторна – здійснюється м’язовими волокнами тракту, забезпечує жування, ковтання, перемішування їжі із секретами, пересування її та видалення з організму неперероблених решток.
2. Секреторна – виробка травних соків: слини, шлункового, підшлункового, кишкового соку, жовчі.
3. Інкреторна – утворення гормонів, які впливають на процес травлення.
4. Екскреторна – виділення залозами в порожнину ШКТ продуктів обміну речовин (сечовини, аміаку, жовчних пігментів, води, солі, важких металів, лікарських речовин), які потім виводяться з організму.
5. Всмоктування – забезпечується слизовою оболонкою ШКТ.
6. В різних відділах ШКТ міститься бактеріальна флора, яка має вплив на організм.
Ротова порожнина – це вхідні ворота ШКТ та з нього у внутрішнє середовище організму – кров. В слизовій оболонці щік, губ, язика розташовано багато нервових закінчень – дотикові, температурні, больові, смакові та осморецептори.
В ротовій порожнині відбувається апробація їжі, в результаті чого вона або береться, або видаляється з рота.
Жування. У результаті жувальних рухів відбувається подрібнення їжі зубами. Добре подрібнена їжа підлягає подальшій хімічній обробці.
Слиновиділення. У ротову порожнину слинними залозами секретується слина – 0,5 – 2 літри за добу.
Склад і властивості слини. Слина – в’язка, дещо мутна рідина, рН –слаболужна, відносна щільність 1,001 – 1, 017.
99% - вода
1% - неорганічні та органічні речовини.
До неорганічних належать – іони Na, K, Ca, Mg, Fe,Cl, F та інші.
Органічні речовини – білки та небілкові з’єднання, що містять азот (сечовина, аміак, креатінін).
Білки:
муцин – відіграє роль при ковтанні їжі – завдяки муцину харчова грудка стає слизькою і легко проходить через стравохід;
лізоцим – бактерицидна властивість, попереджує розвиток карієсу.
Ферменти:
амілаза – розщеплює крохмаль (полісахариди) до мальтози (дисахариду),
мальтаза – розщеплює мальтозу до глюкози.
Кількість і якість слини залежить від характеру їжі. Чим сухіша їжа, тим більше слини секретується. Найменше виділяється слини при споживанні рідких продуктів. Інтенсивне слиновиділення спостерігається при потраплянні в рот неїстівних несприятних речовин.
Функції слини:
1. травна;
2. сприяє виникненню смакових відчуттів;
3. формує харчову грудку;
4. сприяє акту ковтання;
5. стимулює секрецію шлункового соку;
.6. екскреторна;
7. захисна.
Регуляція виділення слини.
Секреція слини – рефлекторний акт.
1. Безумовно – рефлекторна регуляція.
Їжа, при потраплянні в ротову порожнину, подразнює рецептори, від яких імпульси по аферентним волокнам трійчастого, лицьового, язикоглоткового та блукаючого нервів передається в центр слиновиділення, що розташований в довгастому мозку. Із центру збудження по еферентним волокнам в склади тих самих нервів доходить до слинних залоз, і залози починають виділяти слину.
2. Умовно-рефлекторна регуляція.
При дії умовних подразників (запах, вигляд їжі, розмова або навіть думка про їжу), імпульси потрапляють до кори головного мозку, звідти до центру слиновиділення в довгастому мозку, а від нього по еферентним шляхам до слинних залоз.
Харчова грудка знаходиться в ротовій порожнині всього 15-18 сек., тому тут не відбувається повне розщеплення крохмалю. Ферменти слини продовжують діяти і шлунку, тому що харчова грудка, потрапивши в шлунок, просякає шлунковим соком не одразу, а поступово - 20-30 хв. В цей час у внутрішніх шарах харчової грудки продовжується дія ферментів слини і продовжується розщеплення вуглеводів.
Ковтання.
В результаті процесів жування і слиновиділення формується харчова грудка, яка рухом язика просувається до його кореня.
Ковтання – складний рефлекторний акт. Центр ковтання знаходиться в довгастому мозку. В цей момент затримується дихання, піднімається м’яке піднебіння і закривається вхід в носову порожнину, піднімається гортань і надгортанник закриває вхід у гортань. Харчова грудка потрапляє в початковий відділ глотки і сильним скороченням м’язів проштовхується в стравохід, який, скорочуючись, проштовхує її до шлунка. Весь шлях від ротової порожнини до шлунка тверда їжа проходить за 6-8 секунд, а рідка - за 2-3 секунди.
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 558 | Нарушение авторских прав
|