АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Ліхтенберг

Клітина — це елементарна саморегулююча жива система, що складається з поверхневого комплексу, ядерного апарату, цитоплазми і є основою будови, функціонування та відновлення всього організму.

Органели клітин мають морфологічні особливості, які забезпе­чують основні прояви її життєдіяльності. З ними пов'язані дихання та енергетичні запаси (мітохондрії), синтез білків (рибосоми, грану­лярна ендоплазматична сітка), накопичення і транспорт ліпідів та глікогену, детоксикаційна функція (агранулярна ендоплазматична сітка), синтез продуктів та їх секреція (пластинчастий комплекс), внутрішньоклітинне травлення і захисна функція (лізосоми, пероксисоми). Окрім обов'язкових для всіх клітин органел, існують органели спеціального призначення, які виконують спеціалізовані функції: міофібрили (беруть участь у скороченні клітин), мікро-ворсинки (забезпечують процеси всмоктування), а також різні включення (трофічні, секреторні, екскреторні, пігментні). Функ­ціонує клітина, завдяки спільній діяльності всіх її компонентів.

Пошкодження елементарних структур клітини призводить до розвитку її патології.

Причини пошкодження клітин можуть бути різні:

1) фізичні фактори: термічні, радіаційні (включаючи іонізуючу радіацію та ультрафіолетове опромінення), гравітаційні, електро­магнітні, зміни газового складу атмосфери, зміни вологості повітря та ін.;

2) хімічні фактори: кислоти, луги, солі важких металів, неор­ганічні та органічні речовини, лікарські препарати, пестициди та інші токсичні речовини;

3) біологічні фактори: ферменти, гормони, метаболіти, анти­біотики, гельмінти, найпростіші організми, бактерії, віруси, патогенні і умовнопатогенні гриби, бактеріальні екзо- і ендотоксини, ауто- і гетероантитіла та ін.;

4) екстремальні фактори: надмірне підвищення або, навпаки, надмірне зниження функціонального навантаження (наприклад, стан гіподинамії, гіпокінезії, підсилення функції окремих ланок інте­груючих систем організму, трансплацентарні впливи різної природи та ін).

Звичайно, це не весь перелік факторів, які здатні викликати пошкодження клітин, необхідно також враховувати, що пошкодження може викликати не тільки один ізольований фактор, а поєднання кількох із них, причому вони можуть змінюватися в різних інтервалах часу і життєвого циклу клітини. Характер і ступінь пошкодження її залежить також від сили та природи патогенного агента, структурно-функціональних особливостей органу або тканини, а також від реактивності організму. В одних випадках виникають поверхневі зміни зворотного характеру (паранекроз), в інших — глибокі, незворотні зміни, внаслідок яких гинуть не тільки клітини (некроз), а й цілі органи.

Усю різноманітність реакцій клітини в патології можна звести до таких ознак:

1) реакції проліферації;

2) реакції клітинного метаморфозу;

3) реакції гіпертрофії та атрофії клітини;

4) реакції міжклітинних взаємодій;

5) реакції резорбції та фагоцитозу (або ендоцитозу);

6) клітинні дистрофії;

7) зміни окремих клітинних компонентів.

Саме останній тип клітинних реакцій є предметом детального обговорення в межах цього розділу тому, що більша частина вищезгаданих проявів є наслідком пошкодження поверхневого мембранного комплексу, структурних компонентів цитоплазми та ядерного апарату клітини.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 514 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)