АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ГЕБОЇДНИИ СИНДРОМ

СИНДРОМИ СТРАХІВ

Характерною особливістю дитячого віку є легкість виникнення афекту страхів. Вони виникають то-легше, що молодший вік дитини. Патофізіологічним підґрунтям страху є пасивно-захисний рефлекс—у дитячому віці він недостатньо загальмований у зв'язку з малим життєвим досвідом, тому виникає порівняно легко. Патологічні страхи; виникають або безпричинно, або ж їх вира-женість не відповідає інтенсивності впливу, шс зумовив їх. Пі страхи існують тривалий час. мають схильність- до генералізації,

порушення загального стану (сну, апетиту, фізичного самопочуття). Страхи можуть бути причепливими (фобії), надцінного змісту, недиференційованими (беззмістовними), маячними, нічними.

СИНДРОМИ ПАТОЛОГІЧНОГО ФАНТАЗУВАННЯ

Схильність до фантазування властива здоровим дітям.-Особливо яскраво вона виявляється в іграх і мріях дитини. Незрілість дитячої психіки зумовлює також легкість виникнення патологічних фантазій у дітей з розладами психічної діяльності. Фантазії здорової дитини тісно пов'язані з реальністю, рухливі, часто змінюються, Патологічні ж

фантазії надзвичайно стійкі, часто відірвані від реальності, примарливі щодо змісту, супроводжуються порушенням поведінки і дезадаптацією. Такі діти інколи повністю перевтілюються в образ фантазії чи гри. Фантазії можут-ь проявлятися одноманітними іграми (у дошкільнят), образами (у молодших школярів), маячноподібними проявами (у підлітків) —для всіх цих проявів характерна відсутність критичного ставлення до них самих фантазуючих дітей.

ГЕБОЇДНИИ СИНДРОМ

Гебоїдний синдром спостерігається переважно в пубертатному віці і проявляється значною розгальмовані-стю, спотворенням примітивних потягів, особливо сексуального, втратою чи послабленням вищих моральних установок (понять добра і зла, дозволеного чи недозволе-ного тощо), схильністю до асоціальних дій, --тдв-ищєною-афе-кт-ивн&ю збуда

намаганням рооити їм назло, втратою інтересу до оудь-якої продуктивної діяльності і

насамперед до навчання. Найчастіше першим проявом гебоїдного синдрому є патологія

потягів у вигляді їх підсилення чи спотворення. Підлітки стають підвищено

сексуальними, цинічними, залюбки говорять на сексуальні теми, часто вживають

нецензурні вислови, намагаються вступити у статеві зв'язки. Разом з тим виявляються

ознаки спотворення статевого потягу, найчастіше він набуває садистичного характеру.

До спотворення потягів та інстинктів слід також віднести підвищену агресивність, в

тому числі й стосовно рідних, а також відмову митися, неохайність, що

спостерігаються у деяких хворих. Поступово до розладів елементарних потягів

приєднуються більш складні форми — контакти з антисоціальними особами, скоєння

крадіжок, схильність ло вживання алкоголю та наркотиків. Підлітки стають грубима.

і
4-І-- - і '

І і

конфліктними, тягнуться до всього негативного, своєю поведінкою кидають виклик суспільству і прийнятим у ньому нормам взаємовідносин. Часто їм властива підкреслена ексцентричність і химерність у поведінці та одязі. Вони кидають навчання, без певної мети виїздять до інших міст, стають на шлях правопорушень.

СИНДРОМ ДИСМОРФОФОБ1Ї

Дисморфофобія — це уявна ідея власного фізичного недоліку чи вади, що поєднується з ідеями ставлення та зниженим чи депресивним фоном настрою. Ідея фізичної вади найчастіше має надцінний чи маячний характер, значно рідше вона буває причепливою. Цей синдром також властивий пубертатному періодові, але може зу­стрічатися і в дорослих. Епізодичні дисморфофобічні переживання, пов'язані з • надцтнним ставленням до реальних незначних фізичнихшедолігсів (невисокогазросту, вузьких плечей, вугрів на обличчі тощо у підлітків-хлопчаків чи некрасивій формі ніг, повноти, надмірному оволосінню — у підлітків-дівчаток) зустрічаються у пубер­татному віці і в нормі. У випадках патологічного перебігу пубертатної кризи, при акцентуаціях характеру над-цінні дисморфофобічні переживання набувають більш виразноґоТзатяжного характеру~.~Але~ці переживання~навітіГу випадкахТхГнадцінногсГ" характеру піддаються корекції, мало відбиваються на поведінці та соціальній адаптації підлітків, не поєднуються з ідеями ставлення і депресивним настроєм, тобто не можуть розглядатися як окреслений синдром дисморфофобії.

Виражений синдром характеризується постійністю, невідступністю думок і -уявя-ень-нро-ев«і-над-умаж~вади^

ки соромляться своїх вторинних статевих ознак, їм здається, що всі навколо помічають їх недоліки і сміються над ними. З'являються ідеї ставлення, які можуть супроводитись вербальними ілюзіями. Часто виникає бажання подивитися на себе в дзеркало, щоб зайвий-раз переконатись у наявності якоїсь вади. Стійкі дисморфофобічні переживання впливають на поведінку підлітків,— вони починають уникати людних місць, зустрічей з друзями і знайомими, виходять на прогулянку в темноті, змінюють одяг і зачіску, щоб заховати, або замаскувати уявний дефект. Інші підлітки придумують різні методи самолікування, фізичного вдосконалення або ж звертаються до лікарів з вимогами проведення оперативного лікування.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 647 | Нарушение авторских прав