АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Інтенсивна терапія

Прочитайте:
  1. A. Інгаляції з муколітиками, антигістамінні, преднізолон довенно, оксигенотерапія
  2. VI. Медикаментозна терапія
  3. А) Індивідуальна арт-терапія
  4. Активна терапія поєднується з профілактичною, особливо при груповому лікуванні.
  5. Ампліпульстерапія
  6. АНТИБАКТЕРІАЛЬНА ТЕРАПІЯ
  7. Антибактеріальна терапія призначається в разі проведення операції при значних структурних змінах
  8. Антибактеріальна терапія.
  9. Антибіотикотерапія
  10. Антидотна терапія

Штучна вентиляція легенів та масаж серця — лише початкові етапи у заходах, спрямованих на відновлення самостійного кровообігу, дихання, функції мозку та інших органів.

Успіх реанімації залежить не тільки від своєчасності цих нагальних заходів, але й від того, наскільки правильно встановлена причина термінального стану та обгрунтована відповідна медикаментозна та інфузійна терапія. Для визначення причини зупинки кровообігу необхідно електрокардіографічне обстеження. Різниця в електрокардіограмі (ЕКГ) при асистолії та фібриляції шлуночків дуже характерні; їх повинен знати кожний медичний працівник.

Для лікування фібриляції використовують спеціальні прилади — дефібрилятори, електричні конденсатори, які можуть створити електричний розряд у декілька тисяч вольт. При роботі з дефібрилятором необхідно чітко дотримуватись техніки безпеки. Розряд електричного струму у 3000-7000 Вт може зняти фібриляцію серця через грудну клітку. Зараз спеціалізовані реанімаційні машини швидкої допомоги оснащені сучасними дефібриляторами-конденсаторами.

Медикаментозна терапія термінальних станів та клінічної смерті звичайно здійснюється лікарською бригадою, яка прибула до місця нещасного випадку на спецмашині. Застосування лікарських засобів при реанімації спрямоване на

  • посилення скорочувальної функції серця,
  • відновлення обміну речовин у ньому,
  • усунення порушень кислотно-основного стану (ацидозу), що супроводжує зупинку кровообігу, та
  • попередження ускладнень постреанімаційного періоду, зокрема набряку мозку.

Для відновлення серцевої діяльності використовують адреналін. Препарат виявляє дуже сильну дію на тонус серцевого м'язу. Його вводять на фоні масажу серця внутрішньосерцево або внутрішньовенно по 0,5 мл 0,1% розчину, розведенного у 5 мл ізотонічного розчину натрію хлорида або глюкози. З цією ж метою використовують ефедрин, мезатон, норадреналін. На даному етапі розвитку реаніматології внутрішньосерцеві ін'єкції не використовують

Препарати кальцію — кальцію хлорид та глюконат кальцію — також посилюють серцеві скорочення та ефективні при зупинці серця; 5-10 мл 10% розчину кальцію хлорида іноді вводять внутрішньосерцево разом з адреналіном.

При реанімації застосовують також новокаїнамід, особливо при фібриляції шлуночків перед застосуванням дефібриляції. Новокаїнамід іноді навіть знімає фібриляцію серця.

Слід враховувати, що в умовах ацидозу реанімація та медикаментозна терапія не будуть ефективними. Тому при першій нагоді вводять 4-8,4% розчин натрію гідрокарбоната. Велике значення мають ін'єкції вітамінів групи В, аскорбінової кислоти та кокарбоксилази, преднізолону, які також впливають на обмін речовин, сприяючи усуненню ацидозу, відновленню серцевої діяльності.

Застосування стимуляторів дихання, ЦНС, таких, як кордіамін, лобелін, цититон, стрихнін, під час реанімації неприпустиме, тому що вони, посилюючи обмінні процеси у клітинах, збільшують потребу останніх у кисні й тим самим роблять їх менш стійкими до гіпоксії.

Під час реанімації усі лікарські препарати вводять тільки внутрішньовенно або внутрішньосерцево. Підшкірні та внутрішньом'язові ін'єкції у зв'язку з відсутністю кровотоку неефективні, а всмоктування препаратів після відновлення нормального кровообігу може призвести до небезпечних для життя хворого наслідкам. Тому для проведення медикаментозної терапії виконують венепункцію або катетеризацію вени. У реанімаційній практиці застосовують катетеризацію великих венозних судин, які знаходяться біля серця, — підключичної або яремної вени. Під час реанімації для введення ліків масаж серця та штучне дихання припиняють не більш ніж на 10-15 секунд.

Основою інтенсивної терапії постреанімаційного періоду є масивна інфузійна терапія, у яку входить переливання крові та кровозамінників, розчинів електролітів та енергетичних речовин (глюкоза, спирти), розчинів ліків, регулюючих різні сторони гомеостазу, ліквідуючих ендогенну або екзогенну інтоксикації.


Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 450 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)