Шифр МКХ К. 02.0 - 02.9 Глибокий карієс постійних зубів. Клінічна форма –глибокий карієс постійних зубів, гострий перебіг
Клінічна форма – глибокий карієс постійних зубів, гострий перебіг
Критерії діагностики:
Клінічні:
- скарги на біль, а частіше відчуття оскоми в зубі, які виникають від хімічних подразників і швидко проходять після припинення їх дії
- можливий короткочасний біль від температурних та механічних подразників, частіше в місці локалізації каріозного дефекту
- наявність каріозної порожнини на різних поверхнях зуба, частіше в ретенційних пунктах (місцях ретенції залишків їжі): фісурах, ямках жувальної, контактних та інших поверхонь зубів, пришийковій ділянці
- поява каріозної порожнини у твердих тканин зуба відмічається через деякий час після прорізування зуба
- каріозна порожнина розміщена у межах навколопульпарного дентину з навислими краями емалі
- в ділянці крейдоподібного кольору ураження емалі виявляється глибокий дефект - каріозна порожнина, яка розміщена у межах навколопульпарного дентину, краї дефекту нерівні крейдоподібного кольору
- каріозна порожнина має відносно вузький вхідний отвір, найбільшу ширину біля емалево-дентинного з’єднання і поступово розширяється у напрямку до пульпи
- при зондуванні відмічається шорсткість, розм’якшення емалі, розм’якшений дентин, який вистилає каріозну порожнину сіро-білого або жовтуватого кольору, рідше він дещо пігментований
- розм’якшений дентин може мати хрящоподібну консистенцію і зніматися інструментом (екскаватором) пластами
- при зондуванні відмічається болісність в ділянці емалево-дентинного з’єднання, а також (менш виражена) на дні порожнини в точках найбільш тонкого дентину над пульпою
- в точках проекції рогів пульпи склепіння порожнини зуба дуже тонке, дентин розм’якшений і його дуже легко проткнути зондом і поранити пульпу. Це супроводжується різким болем і появою у каріозній порожнині крапельки крові
- реакція на перкусію - безболісна
- температурна проба: різкий біль від холодного (води), що зникає відразу після усунення подразника
Допоміжні діагностичні критерії:
- рентгенографія: наявність каріозної порожнини у твердих тканинах коронки зуба
- визначення порогу больової електрозбудливості пульпи (методом електроодонтодіагностики): вона реагує больовим відчуттям на силу струму 6-12 мкА
Лікування:
Місцеве лікування:
- проведення професійної гігієни порожнини рота
- навчання пацієнта раціональній індивідуальній гігієні порожнини рота
- індивідуальний підбір засобів гігієни порожнини рота та зубної щітки
- призначення лікувально-профілактичних зубних паст, що містять кальцій, фториди, мінеральні речовини; сольових паст тощо
- місцеве знеболювання (анестетики)
- препарування каріозної порожнини;
- проводять антисептичну обробку каріозної порожнини теплим (36-370С) 0,02% розчином фурациліну, мікроциду, 0,5% розчином етонію, 0,01% розчином хлоргексидину біглюконату та іншими не подразнюючими антимікробними засобами
- лікування гострого глибокого карієсу проводять у два відвідування. У перше відвідування на дно каріозної порожнини накладають лікувальну прокладку і закривають порожнину тимчасовою пломбою
- лікувальні прокладки можуть бути: антибактеріальні пасти, що пригнічують мікрофлору і одонтотропні (пластикостимулюючі) пасти, які стимулюють відкладення пульпою вторинного дентину
- у разі відстроченого (через декілька місяців) лікування гострого глибокого карієсу каріозну порожнину закривають тимчасовою пломбою із цинк-фосфатного або склоіономерного цементу. При відсутності скарг після закінчення цього терміну (через півроку, рік) у подальшому проводять пломбування каріозної порожнини композиційними матеріалами.
- постійне пломбування каріозної порожнини проводять у друге відвідування пацієнта:
- при локалізації каріозної порожнини на вестибулярній поверхні фронтальних зубів і премолярів її пломбують композитами, компомерами, склоіономерними, силікатними цементами
- при локалізації каріозної порожнини на жувальній поверхні молярів: препарування та пломбування каріозної порожнини діаметром до 2 мм амальгамою, композитом, компомером чи склоіономерним цементом
- якщо площа каріозного ураження більша 2 мм – препарування та пломбування усіх фісур жувальної поверхні моляра
- при пломбуванні композитами хімічної полімеризації, силікатними цементами та амальгамою на лікувальну прокладку накладають ізолюючу прокладку - із фосфат-цементу або склоіономерного цементу
- покриття інших зміненого кольору ділянок фісур жувальної поверхні молярів герметиком
- при наявності значної кількості каріозних плям і дефектів емалі - ремінералізуюча терапія з використанням препаратів фтору, кальцію, ремінералізуючих розчинів, фторвмісних лаків
- герметизація (неінвазивна, інвазивна) фісур жувальних зубів (цементами, герметиками хімічної та світлової полімеризації)
- електрофорез препаратів фтору: 1-2% розчин натрію фториду тощо (5-6 сеансів)
- електрофорез препаратів кальцію: 10% розчин кальцію глюконату, кальцію хлориду, 2,5% розчин гліцерофосфату кальцію (5-6 сеансів)
- електрофорез ремінералізуючих препаратів типу “Ремодент”
- при декомпенсованому перебігу карієсу чи поганій гігієні порожнини рота при виборі пломбувального матеріалу перевагу слід надавати склоіономерним цементам
Загальне лікування:
- нормалізація дієти з обмеженням вживання легкозасвоюваних вуглеводів (не більше 30 г цукру на добу)
- у разі необхідності (наприклад, вагітним) призначення комплексних препаратів кальцію, фтору, мікроелементів, вітамінів (курс 30 днів, 2 курси на рік)
Рекомендації пацієнтам:
- по раціональній гігієні порожнини рота і методиці чищення зубів
- по призначенню індивідуальних засобів гігієни (зубні щітки середньої жорсткості, флоси);
- по призначенню лікувально-профілактичних паст, що містять фториди, солі кальцію та мінеральні солі
Профілактика рецидивів:
- диспансерний нагляд у стоматолога (не рідше одного разу на рік), у разі декомпенсованого перебігу карієсу - частіше
Можливі результати:
1). У разі ефективності проведеного лікування – пломба повністю заповнює каріозний дефект, при зондуванні не відмічається щілини між пломбою і твердими тканинами зуба. Відновлені форма, функція та косметичні якості зуба. Відмічається стабілізація каріозного процесу, відсутність ознак вторинного карієсу.
2). У разі неефективності проведеного лікування – виникнення каріозної порожнини у межах емалі (вторинний глибокий карієс) або подальше прогресування каріозного процесу: виникнення запалення пульпи (пульпіт) або періодонта (періодонтит); виникнення нових вогнищ каріозного ураження на інших зубах.
Критерії ефективності лікування:
Стабілізація каріозного процесу, збереження пломби протягом тривалого часу, відновлення форми, функції та косметичних якостей зуба.
Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 366 | Нарушение авторских прав
|