| Таксономія збудника гепатиту А
| Родина Picornaviridae
Рід Hepatovirus
РНК-вмісний вірус
|
| Гепатит А
| Гостре інфекційне вірусне захворювання людини, що характеризується лихоманкою, переважним ураженням печінки, загальною інтоксикацією, іноді жовтухою.
|
| Основні структурні та антигенні компоненти віруса гепатиту А
| 1. Однониткова РНК
2. Капсид
3. Один вірусоспецифічний антиген (НА-Ag)
|
| Культивування віруса гепатиту А
| 1. Культури клітин
|
| Стійкість віруса гепатиту А у зовнішньому середовищі
| ВГА відносно стійкий до низьких значень рН (до 1.0), низьким температурам (при -20С зберігається роками), жиро розчинників (ефіру, хлороформу, детергентам), висушуванню. При кімнатній температурі вірус виживає декілька тижнів.
Чутливий до формаліну (0,35%), хлору, УФ-випромінення. Вірус ін активується температурою 60С протягом декілька годин, повністю втрачає свою інфекційність про автоклаву ванні (120С) за 20 хвилин, при обробці сухим жаром (180С) – за годину
|
| Джерело інфекції при гепатиті А
| Хворі люди (як з вираженими, так і безсимптомними формами інфекції)
|
| Механізм передачі гепатиту А
| Фекально-оральний. Віруси виділяються у хворої людини вже з другої половини інкубаційного періоду.
|
| Особливості патогенезу гепатиту А
| Потраплення вірусу в організм
↓
Проникнення вірусу в клітини циліндричного епітелію кишечника
↓
Первинна репродукція віруса в епітелії кишечника, що супроводжується цтолізом ентероцитів
↓
Розмноження у регіонарних лімфовузлах
↓
Вірусемія
↓
Ураження паренхіматозних органів
↓
Проникнення вірусу в печінку:
- ураження гепатоцитів та ретикуло-ендотеліальних елементів печінки – жовтушна форма;
- ураження гепатоцитів не спостерігається, зміни відбуваються тільки в мезенхімі – безжовтушна форма
↓
Вихід вірусу з клітин печінки
↓
Посилення імнутітету, що завершується реконвалісценцією
|
| Імунітет після перенесеного гепатиту А
| Гуморальний довічний імунітет, пов‘язаний з IgG. Хоча на початку захворювання з‘являються IgM, що зберігаються протягом 4 – 6 місяців і мають діагностичне значення.
|
| Методи лабораторної діагностики гепатиту А
| 1. Імунолюмінісцентна мікроскопія (екпрес-метод).
2. Вірусологічний
3. Серологічний
|
| Особливості діагностики вірусного гепатиту А
| Дослідний матеріал – сироватка крові, випорожнення, рідше сеча та кров.
На ранній стадії захворювання – у продромальний період (безжовтушний) виявляються вірус специфічні антигени та/або антитіла класу IgM в сироватці крові.
ВГА-антиген виявляють у фільтраті випорожнень, використовуючи відповідну тест-систему ІФА або РІА.
Використання ІЕМ стало меншим, але широкого застосування набула ПЛР.
Найбільш розповсюдженим та доступним способом діагностики, що дозволяє діагностувати гепатит А як в ранній період, так і в більш пізніші строки, є серологічне дослідження сироватки з метою виявлення антитіл класу М. Ці антитіла з่являються у безжовтушний період, їх титр значно збільшується в період розпалу хвороби, а потім протягом декількох місяців поступово знижується. Антитіла класа М (рання діагностика) виявляються за допомогою ІФА (використовуючи відповідну тест-систему ІФА-анти-HAV-M), використовують також РНГА та РІА.
Ретроспективний аналіз, а також наявність постінфекційного імунітету встановлюють шляхом виявлення специфічних IgG антитіл, які зберігаються в організмі протягом багатьох років
|
| Засоби створення активного імунітета при гепатиті А
| 1. Рекомбінантні вакцини
2. Інактивовані вакцини
|
| Засоби створення пасивного імунітету при гепатиті А
| Імуноглобулін людський проти гепатиту А (імунітет зберігається біля 3-х місяців)
|
| Таксономія збудника гепатиту В
| Родина Hepadnaviridae
Рід Orthohepadnavirus
ДНК -вмісний вірус
|
| Гепатит В
| Антропонозна інфекція, переважно з парентеральним механізмом зараження, що може мати перебіг безсимптомного носійства, гострої та хронічної форм, супроводжується ураженням печінки, з можливим розвитком гострої печінкової недостаності, хронічного гепатиту, цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми.
|
| Основні структурні компоненти віруса гепатиту В
| 1. ДНК
2. Має віріонну ДНК-полімеразу
3. Капсид
4. Суперкапсид
|
| Основні антигени вірусу гепатиту В
| 1. Серцевинний – HВcAg
2. Поверхневий – HВsAg
3. Додатковий серцевинний (антиген інфекціознозні) – HВeAg
4. Трансактиватор - HВхAg
HВsAg виявляється в крові не тільки в складі віріонів, але і в вигляді самостійних фрагментів.
HВcAg ніколи не виявляється у вільному стані. Його виявляють у інфікованих гепатоцитах.
Поява HВeAg у крові пов‘язана з реплікацією віруса в гепатоцитах.
Накопичення HВхAg пов‘язують з розвитком первинного раку печінки.
|
| Стійкість віруса гепатиту В у зовнішньому середовищі
| Відрізняється високою стійкістю до факторів зовнішнього середовища та дезінфікантів. Температуру -200С витримують більше 10 років. Нагрівання 1000С витримують 5 хвилин, зберігаючи інфекційність.
|
| Джерело інфекції при гепатиті В
| Хворі люди та вірусоносії (усі біологічні рідини хворого і вірусоносія містять вірус).
|
| Шлях передачі гепатиту В
| Парентеральний, можлива вертикальна передача від матері до плода, а також статевий і при побутових травмах.
Грудна дитина може інфікуватися від хворої матері під час годування груддю (за навяності тріщін сосків, ссадин на слизовій оболонці ротової прожнини у дитини).
|
| Особливості патогенезу гепатиту В
| Парентеральне потраплення збудника в організм
↓
Проникнення ВГВ з крові ендоцитозом в гепатоцити
↓
Добудовування у гепатоциті плюс-ланцюга ДНК ДНК-полімеразою до повноцінної структури
↓
Розвиток вірусної інфекції
↓ ↓
Інтегративної Продуктивної
↓ ↓
Ускладення, супресія вірусного геному (видужання).
|
| Імунітет після перенесеного гепатиту В
| Тривалий, довічний, зумовлений віруснейтралізуючими антитілами (анти-HBsAg) при відсутності у крові поверхневого антигену.
|
| Вірусоносійство ВГВ
| У деяких випадках, недивлячих на високий рівень вірусного антигену у крові, антитіла до нього не виробляються. Вірус зберігається у печінці (інтегративна форма), і людина на тривалий час, а інколи довічно, стає хронічним носієм
|
| Методи лабораторної діагностики гепатиту В
| 1. Екпрес-методи, для виявлення антигенів, ДНК віруса.
2. Серологічний
|
| Особливості діагностики гепатиту В
| Дослідним матеріалом є сироватка крові. Для виявлення антигенів ВГВ та специфічних антитіл використовуються ІФА, РІА, РНГА, РЗНГА, реакція преципітації в гелі (РПГ), зустрічний імуноелектрофорез
|
| Серологічний метод діагностики гепатиту В
| В організмі людини до кожного з вірусних антигенів на різних стадіях захворювання утворюються специфічні антитіла, тому основою серодіагностики є знання про динаміку появи та зникнення основних маркерів ВГВ.
HBsAg є основним маркером захворювання, він з’являється у крові у інкубаційний період (через 4 – 6 тижнів після інфікування задовго до появи клінічних симптомів), постійно виявляється у безжовтушний та жовтушник періодах. До кінця першого місяця жовтушного періоду при гострому перебігу хвороби він зникає з сироватки крові і при наступній сероконверсії це вказує на видужання. В той же час тривала присутність його після захворювання вказує на розвиток хронічного гепатиту або свідчить про безсимптомне вірусоносійство.
Антитіла до HBsAg починають циркулювати через 3 – 4 місяця після зникнення з крові HBsAg. Вони вказують на видужання після гострого гепатиту та появу проективного імунітету та зберігаються на все життя.
HBеAg з’являються після HBsAg, максимальна концентрація визначається в кінці інкубаційного періоду та в переджовтушний період. З появою жовтухи його кількість значно зменшується та через 2 – 3 тижні від початку захворювання він зникає. Присутність HBеAg вказує на активну репродукцію віруса і, відповідно, високу заразність крові.
Антитіла до HBеAg з’являються згодом, після 1 – 2 тижнів з моменту зникнення з крові відповідного антигену, і вказують на доброякісний перебіг захворювання. У перехворівши вони циркулюють від 2 до 5 років.
HBсAg знаходиться лише у ядрах інфікованих гепатоцитів, у вільній крові, як правило, не з’являється, його виявляють за допомогою МІФ.
Антитіла до HBсAg циркулюють у крові у переджовтушний, весь період і на початку реконвалесценції. При зменшенні активності репродукції віруса зменшується титр антитіл, їх повне зникнення вказує на клінічне видужання. Особливо показовим та надійним маркером гепатиту В з активним перебігом є наявність у крові анти- HBсAg IgM.
Антитіла до HBсAg класу IgG виявляються як при гострому та і хронічному гепатиті, зберігаються протягом всієї хвороби та вказують на раніше перенесений гепатит В (ретроспективна діагностика) або на нинішню інфекції
|
| Засоби створення активного імунітета при гепатиті В
| 1. Рекомбінантні вакцини
|
| Гепатит Д
| Збудником є дельта-вірус (дефектний вірус). Репродукція можлива в присутності віруса гепатиту В, тобто ВГД є сателітом (супутником) ВГВ, і для його розмноження необхідна обов‘язкова наявність віруса-хелпера (ВГВ). Збудник ВГД відноситься до роду Deltavirus.
|
| Основні структурні компоненти дельта-віруса
| 1. Одноланцюгова кільцева РНК
2. Капсид
3. Суперкапсид, що складається з поверхневого антигена ВГВ (HbsAg)
|
| Антигенна будова вірусу гепатиту Д
| Два білка, що мають антигенну специфічність: поверхневий HBsAg, який кодується геномом ВГВ, та внутрішній білок – HDAg, який кодується геномом ВГД.
|
| Джерело інфекції при гепатиті Д
| Хворі люди та вірусоносії
|
| Шлях передачі гепатиту Д
| Парентеральний, можлива вертикальна передача від матері до плода.
|
| Особливості перебігу гепатиту Д
| Захворювання на вірусний гепатит Д корелює з захворюваністю на гепатит В.
Дефектність збудника ВГД проявляється у повній залежності від його передачі, репродукції та наявності ВГВ, тобто моноінфекція ВГД не можлива.
Вірусний гепатит Д може бути як коінфекція з ВГВ та суперінфекція у носіїв ВГВ.
|
| Патогенез ВГД
| Механізм передачі збудника забезпечує проникнення ВГД безпосередньо в кров
↓
Первинна вірусемія
↓
Вірус потрапляє в печінку (у ядро гепатоцита)
↓
Реплікація, тільки за умови наявності HBsAg
↓
ВГД інгібує синтез геному і генетичних продуктів ВГВ у ядрі, використовуючи HBsAg для своєї оболонки
↓
Безпосередня цитопатична дія на гепатоцити виникнення в печінці обширних зон некрозу
|
| Імунітет після перенесеного гепатиту Д
| Тривалий, зумовлений віруснейтра-лізуючими антитілами
|
| Методи лабораторної діагностики гепатиту Д
| 1. Екпрес-методи, для виявлення антигенів, ДНК вірусу.
2. Серологічний.
|
| Засоби створення активного імунітета при гепатиті Д
| Оскільки ВГД не здатен репродукуватися при відсутності збудника гепатиту В, то основні заходи повинні бути направлені на попередження розвитку останнього (рекомбінантні вакцини проти гепатиту В, профілактичні введення специфічного Іg).
|
| Гепатит С
| Збудник відноситься до родини Flaviviridae, роду Нераcivirus. Перебіг вірусного гепатиту С може бути безсимптомний.
ВГС вступає у багаточисельні взаємодії з імунною системою, викликаючи аутоімунні хаворювання. ВГС викликає часто позапечінкові ураження.
|
| Основні структурні компоненти ВГС
| 1. Одноланцюгова „+” РНК
2. Капсид
3. Суперкапсид
|
| Антигенна будова вірусу гепатиту С
| - Глікопротеїни оболонки (gp-Аг): Е1, Е2
- Серцевий (core-) антиген: НСс-Ag
- Неструктурні білки: NS2, NS3, NS4, NS5
|
| Резистентність ВГС
| Стійкість вірусу у зовнішньому середовищі незначна, хоча в інфіковані сироватці крові він зберігає життєздатність декілька років. Вірус витримує нагрівання до 50С, ін активується жиророзчинниками та УФ-випроміненням
|
| Джерело інфекції при гепатиті С
| 1. Хворі люди на жовтяничну та безжовтяничну форму ГС.
2. вірусоносії, особливо якщо вони є донорами.
|
| Шлях передачі гепатиту С
| Парентеральний, статевий, можливий трансплацентарний.
|
| Особливості перебігу гепатиту С
| Патогенез вивчається. Припукають, що ВГС не здатний вбудовуватися в геном інфікованої клітини. Клінічний перебіг більш легкий, ніж ГВ. Часто безжовтянична форма. У 50% хворих га гостру форму переходить у хронічну з розвитком цирозу печінки. ВГС – є персистуючим вірусом.
|
| Імунітет після перенесеного гепатиту С
| Тривалий, зумовлений віруснейтра-лізуючими антитілами
|
| Методи лабораторної діагностики гепатиту С
| 1. ПЛР
2. Серологічний.
|
| Серологічний метод діагностики гепатиту С
| Оснований на виявленні специфічних антитіл у дослідній сироватці за допомогою ІФА. Спочатку проводять скринінгове дослідження для визначення загальних антитіл – анти-HCV-total, але ця реакція є скринінговою і дозволяє встановити факт інфікування. Але за наявність загальних антитіл, які знаходяться в організмі невизначено тривалий час, неможна говорити про строк інфекції, її прогресуванні та завершення.
Тому наступним етапом дослідження є визначення наявності специфічних антитіл класу IgM, використовуючи ІФА.. Їх виявлення говорить про гостру фазу інфекції або загострення хронічної форми гепатиту С. Як правило IgM з’являється у крові через 1 – 3 місяці після початку захворювання.
У сумнівних випадках в якості тесту, що підтверджує результат, використовують імуноблотинг
|
| Засоби створення активного імунітета при гепатиті С
| Оскільки ВГД не здатен репродукуватися при відсутності збудника гепатиту В, то основні заходи повинні бути направлені на попередження розвитку останнього (рекомбінантні вакцини проти гепатиту В,
профілактичні введення специфічного Іg).
|
| Гепатит Е
| Антропонозна інфекція з перважним ураженням печінки, носе вибуховий характер епідемій. Збудник відноситься до родини Caliciviridae.
|
| Основні структурні компоненти ВГЕ
| 1. Одноланцюгова „+” РНК
2. Капсид
3. Не має ліпідної мембрани
|
| Епідеміологія гепатиту Е
| Джерело інфекції – хворі люди.
Механізм інфікування – фекально-оральний.
Основний шлях передачі ВГЕ – водний.
|
| Особливості перебігу гепатиту Е
| Вважають, що патогенез ВГЕ подібний до такого при ВГА. Хоча фокальні некрози і дегенеративні зміни в гепатоцитах зустрічаються рідше.
|
| Постінфекційний імунітет після гепатиту Е
| Напружний, тривалий, зумовлений віруснейтралізуючими антитілами.
|
| Методи лаборатрної діагностики гепатиту Е
| 1. Молекулярно-генетичні (ПЛР).
2. Серологічний.
|
| Гепатит F
| Збудник відноситься до ДНК-вмісних вірусів, за будовою дуже близький до аденовірусів. Механізм передачі гепатиту F – фекально-оральний.
|
| Методи діагностики гепатиту F
| Виявлення специфічних вірусних часток у випорожненнях.
|
| Гепатит G
| Збудник РНК-вмісний вірус, що відноситься до родини Flaviridae, роду Hepacivirus. Механізм передачі гепатиту G – парантеральний, можливий статевий шлях передачі.
|
| Методи діагснотики гепатиту G
| 1. Молекулярно-генетичний (ПЛР)
2. Серологічний
|
