АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Оформлення документації патолого-анатомічного розтину

Кожен патолого-анатомічний розтин завершується оформленням відповідної документації. Загальноприйнятою формою такого документа є протокол патолого-анатомічного розтину, який є основним лікарським документом про причини смерті тварин. Він складається в період розтину (наслідки дослідження лікар диктує помічнику, який робить записи) або відразу після завершення розтину. За своїм змістом протокол складається із трьох частин: вступної, описової та висновків. У вступній частині вказують номер протоколу розтину, вид, стать, вік трупа тварини і кому вона належала. Потім зазначають, хто, де, коли і в присутності яких осіб проводив розтин. У цій частині детально наводяться анамнестичні дані щодо господарства і конкретної тварини: епізоотична ситуація, умови утримання та годівлі, експлуатація, відомості про виникнення хвороби, перебіг та лікування, дата загибелі та ін.

Описова частина протоколу включає опис наслідків проведеного зовнішнього та внутрішнього оглядів трупа. При цьому користуються простою літературною мовою без вживання спеціальних патолого-анатомічних термінів. Опис органів проводиться чітко, конкретно, детально, тобто, який вони мають вигляд ззовні і на розрізі.

В описовій частині не допускається вживання таких виразів, як “орган у нормі”, “орган без змін”, а слід детально описати результати його дослідження. Послідовність опису органів така ж, як і проведення зовнішнього та внутрішнього оглядів.

Висновок протоколу включає:

– патолого-анатомічний діагноз;

– результати додаткових досліджень;

– власне висновок про причину загибелі тварини.

Патолого-анатомічний діагноз являє собою перелік усіх патологічних процесів, що були виявлені у ході розтину, з використанням спеціальної термінології. Наприклад, “гострий дифузний катаральний ентерит”, “гостра застійна гіперемія в печінці” та ін. Першими пунктами перераховують ті найбільш суттєві зміни, які могли спричинити загибель тварини і характеризують основне захворювання. Так, при кормових отруєннях першими пунктами записують зміни в шлунку та кишечнику, що виникли при взаємодії токсичних речовин із слизовою оболонкою цих органів. Потім описують дистрофічні зміни в печінці, нирках, міокарді та зміни в судинному руслі (застійні явища, крововиливи). Крім основного захворювання, у процесі розтину можуть виявлятися зміни супутньої, ускладнюючої або конкуруючої хвороби. Усі ці зміни перераховують у порядку важливості їх впливу на стан організму. Наприкінці перераховують зміни, що не мають прямого відношення до смерті тварини, але є патологічними.

При проведенні розтину не завжди за виявленими змінами можна точно визначити причину загибелі тварини. Тому для зняття або підтвердження сумнівів проводять додаткові лабораторні дослідження (гістологічні, токсикологічні, бактеріологічні, вірусологічні та ін.). Наслідки таких досліджень наводять після патолого-анатомічного діагнозу.

Найважливішою частиною протоколу розтину є висновок, в основу якого покладено нозологічний принцип. Тобто, тут повинна бути вказана хвороба (нозологічна форма), яка спричинила загибель тварини. Цю частину протоколу лікар формулює, глибоко проаналізувавши анамнестичні дані, патолого-анатомічні зміни, наслідки додаткових досліджень. Слід зазначити, що висновок може мати категоричний і відносний характер. Категоричний характер він має в тих випадках, коли патолого-анатомічні зміни без сумніву вказують на причину загибелі тварини (смерть настала від асфіксії, викликаної гострою тимпанією рубця тощо). Тоді ж, коли необхідно провести додаткові лабораторні дослідження, висновок має відносний характер (зміни, характерні для класичної чуми свиней; зміни, характерні для септичної форми колібактеріозу тощо). Після позитивних результатів додаткових досліджень (виділення збудника, токсинів та ін.) висновок набуває категоричного характеру. Крім того, у ньому зазначають фонове захворювання (на якому фоні розвинулась основна хвороба), конкуруючу, ускладнюючу або супутню хворобу.

Протокол патолого-анатомічного розтину складається фахівцем, який проводив розтин, і ним же підписується із зазначенням дати оформлення цього документа. Вся відповідальність за зміст протоколу покладається на цього ж лікаря. Особи, які були присутні на розтині, теж зобов’язані поставити свій підпис у протоколі. Своїм підписом вони засвідчують факт загибелі конкретної тварини і те, що вони були присутніми при розтині трупа цієї тварини.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 567 | Нарушение авторских прав