АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Постсуїцидальний стан.

Стосовно суїциду:

1. Критичний.

2. Маніпулятивний.

3. Аналітичний.

4.Суицидально-фіксований.

За часом:

1. Найближчий постсуїцид - 1 нед.

2. Ранній постсуїцид - до 1 мес.

3. Пізній постсуїцид - до 5 мес.

А тепер, докладніше по кожному пункті.

Антивітальні переживання – міркування про відсутність цінності життя, які виражаються у формулюваннях типу: "жити не коштує", "не живеш, а існуєш", де ще немає чітких подань про власну смерть, а є заперечення життя.

Пасивні суїцидальні думки – характеризуються поданнями, фантазіями на тему своєї смерті, але не на тему позбавлення себе життя. Прикладом є висловлення: "добре б умерти, заснути й не прокинутися" і т.ін.

Суїцидальні задуми – активна форма суїцидальності, продумуються способи суїциду, час і місце дії.

Суїцидальні наміри припускають приєднання до задумів вольового компонента.

Період від виникнення суиїцидальних думок до спроб реалізації називається пресуїцидом. Він може бути гострим і хронічним.

Суїцидальна спроба – це цілеспрямоване оперирування засобами позбавлення себе життя, що не закінчилися смертю. Вона проходить в 2 фази. Перша - оборотна, коли об'єкт сам зможе припинити спробу, друга – необоротна.

Поява суїцідальної мети й подальше її перетворення в самостійний мотив, що володіє спонукальною силою, обумовлює ситуацією конфлікту в дезадаптованих осіб, тобто перешкодою до задоволення актуальної потреби.

1. "Протестні" форми суїцидальної поведінки виникають у ситуації конфлікту, коли об'єктивна його ланка ворожа або агресивна стосовно суб'єкта, а зміст у негативному впливі на об'єктивну ланку. "Помста" – конкретна форма протесту, завдання збитків ворожому оточенню. Передбачається наявність високої самооцінки й самоцінності, активну або агресивну позицію особистості з механізмом трансформації гетероагресії в аутоагресію.

2. При поведінці типу "заклику" зміст складається в активації допомоги ззовні з метою зміни ситуації. При цьому позиція особистості пасивна.

3. При суїцидах "запобігання" суть конфлікту в погрозі особистісному або біологічному існуванню, який протистоїть висока самоцінність. Зміст – запобігання нестерпної ситуації шляхом самоусунення.

4. "Самопокарання" можна визначити як "протест у внутрішньому плані особистості" конфлікт при своєрідному розширенні "Я" інтеріоризації й співіснуванні 2х ролей: "Я – судді" і "Я – підсудного", знищення в собі ворога.

5. При суїцидах "відмови" мотивом є відмова від існування, а метою – позбавлення себе життя.

Постсуїцид являє собою "результуючу" таких складаючих, як конфліктна ситуація, сам суїцидальний акт (з його "психічним" і соматичним компонентами), особливості його переривання й реанімації, соматичні наслідки, нова ситуація й особистісне відношення до неї.

Після здійснення спроби самогубства в найближчому постсуїциді виділяються 3 головних компоненти:

1. Актуальність конфлікту.

2. Ступінь фіксованості суїцидальних тенденцій.

3. Особливості відносини до зробленої спроби.

На цій підставі прийнято виділяти 4 типи постсуїцидальних станів:

Критичний.

1. Конфлікт втратив свою значимість, суїцид привів до розрядки напруги.

2. Суїцидального мотиву немає.

3. Відношення до зробленої спроби – почуття сорому й страху. Розуміння того, що це не змінює положення, не усунить ситуації. Імовірність повторення – мінімальна.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 769 | Нарушение авторских прав