 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Поняття суїциду й суїцидальної поведінки.Тема: Поняття суїцидальної поведінки (віковий аспект).
МЕТА: Розглянути поняття суїцидальної поведінки, теорії, фактокри. Класифікацію та віковий аспект суїцидальної поведінки. План: 1. Поняття суїциду й суїцидальної поведінки. 2. Теорії суїцидальної поведінки. 3. Класифікація суїцидальної поведінки. 4. Суїцидальні фактори. 5. Вікові особливості суїцидальної поведінки. Література: 1. Дюркгейм Э. Самоубийство: Социологический етюд / Пер, с фр. с сокр.; Под ред. В. А. Базарова. — М.: Мысль, 1994.— 399с. 2. Ефремов В. С. Основы суицидологии / В. С. Ефремов – СПб.: «Издательство «Диалект», 2004. – 480 с. 3. Исаев Д. С., Шерстнёв К. В. Психология суицидального поведения. Методические рекомендации для студентов по спецкурсу “Суицидология” / Д. С. Исаев, К. В. Шерстнёвю – Самара, 2000. 4. Напрасная смерть: причины и профилактика самоубийств / Ред. Д. Вассерман; пер. Е. Ройне. — М.: Смысл, 2005. — 310 с. 5. Старшенбаум Г. В. Суицидология и кризисная психотерапия / Г. В. Старшенбаум. – М.: «Когито-Центр», 2005. – 376 с. 6.Третьяченко В. В., Лосієвська О. Г. Психологія суїцидальної поведінки підлітків: монографія / В. В. Третьяченко, О. Г. Лосієвська.– Л Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2010. – 192с.
Поняття суїциду й суїцидальної поведінки.
За день у світі вбивають себе 2300 чоловік, за рік - 800 тисяч чоловік. По даним Всесвітньої Організації Охорони здоров'я, самогубства привели в 2000 р. до 814000 смертельних ісходів, з яких близько 20% довелося на юнацький і підлітковий вік (для порівняння, в автокатастрофах щорічно гине близько 840 тисяч чоловік у рік). За різним даними, ще від 8 до 30 мільйонів людей невдало заміряються на своє життя. При цьому кожний другий, який намагався покінчити із собою, протягом року повторює свою спробу, звичайно в більше важкій формі. Кожний третій покінчивший із собою робив суїцидальну спробу в минулому. Суїцидальні прояви в дітей і підлітків є однієї з форм поведінки (аутоагресія) і мають певні відмінності від суїцидальної поведінки в дорослих. Так, в 90% випадків суїцидів у підлітковому віці - це " крик про допомогу", і лише в 10% випадків мало місце щире бажання покінчити із собою. У російській мові слово "самогубство" означає "навмисне позбавлення себе життя". У науковій літературі дослідники також говорять, що самогубство – діяння навмисне. Таким чином, ситуації, коли смерть заподіюється особою, що не може віддавати собі звіту у своїх діях або керувати ними, а також у результаті необережності суб'єкта відносять не до самогубств, а до нещасних випадків. Що ж лежить в основі існування такого явища, як самогубство? Амбрумова А. Г. і ряд інших дослідників висувають концепцію про те, що суїцид - це феномен соціально-психологічної дезадаптации особистості, тобто ключові поняття для даного явища – соціально-психологічна адаптація й дезадаптація. Під адаптацією взагалі розуміється пристосування – відповідність між живою системою й зовнішніми умовами, причому адаптація – це й процес, і його результат. Тоді поняття дезадаптації відбиває різний ступінь і якість невідповідності організму й середовища. Повна відповідність сприяє розвитку, повна невідповідність несумісна з життєдіяльністю. До систем, що займають проміжне положення між цими двома полюсами, однаковою мірою застосуємо термін адаптація й дезадаптація; перший з них відбиває позитивні пристосувальні й компенсаторні компоненти, а другий характеризує систему з боку її недостатності або дезорганізованості. Розглядаючи соціально–психологічну дезадаптацію в динаміці, що веде до суїциду, виділяються дві фази: предіспозіційна й суїцидальна. Предіспозіційна фаза дезадаптації не служить прямою детермінантою суїцидальної поведінки. Вирішальне значення для переходу її в суїцидальну має конфлікт. Конфлікт, пережитий особистістю, утвориться із двох або декількох різнонаправлених тенденцій, одну з яких становить основна, актуальна в цей момент потреба людини, а іншу – тенденція, що перешкоджає її задоволенню. Конфлікт при цьому може бути зовнішнім і внутрішнім. Напруженість і сила конфлікту залежать від силових співвідношень утворюючих його тенденцій: чим більше виражене розходження сил, тим простіше конфлікт дозволяється; самим же важким, що здобуває риси екстремальності, уважається конфлікт рівносильних тенденцій. Дозвіл конфлікту залежить від значимості сфери, у якій він відбувається, і від системи резервних адаптаційних механізмів. У випадку їхньої слабості, тобто в умовах предиспозиційної дезадаптації, і неможливості реальним способом змінити конфліктну ситуацію, єдиною реакцією, що підмінює собою всі інші типи, виявляється суїцид як спосіб самоусунення від усякої діяльності. Таким чином, із усього сказаного можна зробити висновок про те, що суїцид є наслідок соціально-психологічної дезадаптації особистості в умовах пережитого мікросоціального конфлікту. Самогубство (суїцид) (від лат., suі - себе, caedo - убивати) - це усвідомлене позбавлення себе життя. Тепер варто освітити сам механізм формування усередині особистості суїцидальної спрямованості. Властиво – будь-які внутрішні й зовнішні форми психічних актів, що направляються поданнями про позбавлення себе життя. Суїцидальна поведінка – варіант поведінки особистості, що характеризується усвідомленим бажанням покінчити із собою (ціль - смерть, мотив - дозвіл або зміна психотравмуючої ситуації шляхом добровільного відходу з життя), тобто будь-які внутрішні й зовнішні форми психічних актів, що направляються поданнями про позбавлення себе життя. Має певні форми, способи здійснення, стадії розвитку, предиктори, фактори ризику. Внутрішня суїцидальна поведінка містить у собі суїцидальні думки, подання, переживання, а також суїцидальні тенденції, серед яких можна виділити задуми й наміри. Практично доцільно користуватися трьома щаблями із цієї шкали: Пасивні суїцидальні думки характеризуються поданнями, фантазіями на тему своєї смерті, але не на тему позбавлення себе життя як мимовільної дії ("добре б умерти", "заснути й не прокинутися" і т.п.). Суїцидальні задуми – це активна форма прояву суїцидальності, тобто тенденція до самогубства, глибина якої наростає в міру розробки плану її реалізації. Продумуються способи, час і місце самогубства. Суїцидальні наміри припускають приєднання до задуму рішення й вольового компонента, що спонукує до безпосереднього переходу в зовнішню поведінку. Період від виникнення суїцидальних думок до спроб їхньої реалізації традиційно називається пресуїцидальним (пресуїцидом). Тривалість його може обчислюватися хвилинами (гострий пресуїцид) або місяцями (хронічний пресуїцид). У випадках тривалого пресуїциду процес розвитку внутрішніх форм суїцидальної поведінки чітко проходить описані вище етапи. Однак ця послідовність виявляється далеко не завжди. При гострих пресуїцидах можна спостерігати появу суїцидальних задумів і намірів відразу ж. Зовнішні форми суїцидальної поведінки містять у собі суїцидальні спроби й завершені суїциди. Суїцидальна спроба – це цілеспрямоване оперирование засобами позбавлення себе життя, що не закінчилося смертю. Вона у своєму розвитку проходить дві фази оборотна й необоротна. Виходячи із суїцидальної спроби і її фаз, можна в кожному конкретному випадку вирішити питання, чи мав місце перехід від суїцидальних тенденцій до замаху на самогубство. У відповідності з усім вищевикладеним, суїцид можна розглядати як дію, підлегла конкретної мети покінчити із собою, але включене в більше із систему предметної діяльності з відповідним їй мотивом. Суїцидальна поведінка – поняття більше широке й крім суїциду містить у собі суїцидальні замахи, спроби й прояви. До замахів відносять всі суїцидальні акти, що не завершилися летально через, що не залежить від суїцидента (обрив мотузки, вчасно проведені реанімаційні заходи й т.ін.). Суїцидальними спробами вважають демонстративно-настановні дії, при яких суїцидент найчастіше знає про безпеку застосовуваного їм при спробі акту. До суїцидальних проявів відносять думки, висловлення, натяки, що не супроводжуються, однак, якими-небудь діями, спрямованими на позбавлення себе життя. А. Г. Амбрумова виділяє самогубства (щирі суїциди) і спроби самогубства (незавершені суїциди). Бруксбенк говорить про суїцид і парасуїцид. Автор визначає суїцид як навмисне самогубство, а парасуїцид як акт навмисного самоушкодження, що не приводить до смерті. На думку А. Є. Личко, суїцидальна поведінка в підлітків буває демонстративним, афективним і щирим. Є. Шир виділяє наступні типи суїцидальної поведінки в підлітків: навмисне, нескориме, амбівалентне, імпульсивне й демонстративне. Перші два типи, за даними автора, зустрічаються в підлітків украй рідко (менш чим в 1%); третій, четвертий і п'ятий типи відповідно в 25, 18 і 56,3%. В останні роки дістали права громадянства такі поняття, як "пресуїцид" і "постсуїцид". Одні автори під пресуїцидом мають на увазі відрізок часу, що передує суїцидальній дії; інші – психічний стан, що передує суїциду. Більшість вітчизняних суїцидологів під поняттям "пресуїцид" мають на увазі стан особистості, що обумовлює підвищену стосовно норми ймовірність здійснення суїцидального акту. Подібне різночитання існує й відносно терміна "постсуїцид". На наш погляд, більш правильно користуватися такими диференційованими поняттями, як "постсуїцидальни й стан" і "постсуїцидальний період". У літературі часто зустрічаються терміни "аутотравматизм", "аутоагресивний акт", які нерідко ототожнюють із суїцидальними діями. Якщо кінцевою метою аутоагресивного акту є самогубство, його варто відносити до суїцидальних дій. У той же час немає підстав, наприклад, відносити до суїцидальних дій навмисне покалічення або аутоагресивні акти людей, що перебувають у стані психозу. У сучасній літературі, особливо західної, широко поширені поняття "аутодеструктивної", або "саморуйнівної", поведінки. А. Г. Амбрумова не без підстави вважає, що існує ряд взаємопереходячих форм саморуйнівної поведінки, крайньою крапкою якого є суїцид. До саморуйнівної поведінки поряд із суїцидальним відносять зловживання алкоголем, наркотиками, сильнодіючими медикаментозними засобами, а також паління, навмисне робоче перевантаження, завзяте небажання лікуватися, ризиковану їзду на автотранспортних засобах, особливе керування автомобілем і мотоциклом у нетверезому стані. У більше широкому змісті аутоагресивними діями вважають деякі релігійні обряди, що супроводжуються самокатуванням і жертвами, жорстоку експлуатацію, війни, тобто всі ті усвідомлені ауто- і гетероагресивні дії, які приводять до індивідуального або масового саморуйнування й самознищення людей.
Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 2579 | Нарушение авторских прав |