Стресова ситуація робить людей більше сприйнятливими до самогубства. У цей час щось відбувається як усередині, так і навколо них. У кризових обставинах вони втрачають всі перспективи й орієнтири, і під погрозою виявляється їхнє виживання як цілого. Прогнози на майбутнє здаються похмурими й безнадійними.
Ризик суїциду високий у людей:
З недавно виявленою прогресуючою хворобою. Фактор прогресування захворювання є більше значимим для суїцидального ризику, чим його вага або втрата працездатності. Пацієнти, що відчують біль, часто адаптуються до свого стану, якщо воно є стабільним. Однак хворобу, що змушує людину постійно пристосовуватися до нових несприятливих змін, приводить до набагато більшого стресу; у цих умовах ряд хворих вирішують скоріше зробити самогубство, чим дозволити хворобі самої поставити крапку.
Економічні безладдя, з якими зіштовхується людина. Безсумнівно, вони породжують проблеми, пов'язані з їжею, одягом або з фінансовими колотнечами. Вони гостро почувають себе невдахами, життя яких не вдалася. Майбутнє здається їм украй невизначеним, а самогубство розглядається як прийнятне рішення ситуаційної дилеми.
Зі смертю коханої людини життя вже ніколи не стане колишньої. Руйнується звичний стереотип сімейного життя. Можливому суїциду, як правило, передує затяжне сімейне горе. Протягом багатьох місяців після похорону спостерігається заперечення виниклої реальності, соматичні дисфункції, панічні розлади, що усе більше охоплює почуття провини, ідеалізація втрати, апатія, а також вороже відношення до готових допомогти друзів і родичів. Людина відмовляється бачити самітність і порожнечу в житті. У цих умовах суїцид може здаватися звільненням від нестерпного психічного болю або способом з'єднання з тим, хто був улюбленим і назавжди пішов. Його можуть розглядати як покарання за мнимі й реальні вчинки, допущені стосовно покійного.
По багатьом обставинам розлучення й сімейні конфлікти можуть сприйматися як події більше важкі, чим смерть. Якщо людина вмирає, то цьому існують раціональні ("У нього був рак") або релігійні ("Бог дав, Бог взяв"). При розлученні розумні й надприродні трактування здаються позбавленими підстав. Вони особливо не задовольняють, якщо в ситуацію утягуються діти й виникають проблеми з їхньою опікою й вихованням, які доводиться вирішувати на тлі несвідомого почуття провини, поразки або помсти. Виникаючі проблеми роблять глибоке психотравмуючий вплив, як на батьків, так і на дітей. Дослідження показують, що багато з людей у підсумку кінчаючі із собою, виховувалися в неповній родині.