АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Постсуїцидальний період

Постсуїцидальний період – це проміжок часу після завершення суїцидальної спроби. Виділяють три періоди в розвитку постсуїцидального стану:

1. Гострий постсуїцид або найближчий – перший тиждень після скоєння суїцидальної спроби.

2. Ранній поссуїцид – від тижня до місяця після спроби.

3. Пізній постсуїцид – наступні 4-5 місяців.

Психопатологічна і психологічна діагностика можлива після усунення соматично-неврологічних наслідків суїцидів (які проводяться як правило в реанімації).

Під час першої бесіди з лікарем може бути діагностовано амнестичний синдром різного ступеню виразності (після тяжкого отруєння або самоповішання). Часто у постуїцидальному періоді в рамках різних психопатологічних станів спостерігаються прояви астенічного синдрому у вигляді головного болю, безсоння, підвищеної втоми, погіршення концентрації уваги, емоційної лабільності.

А.Г.Амбрумова, В.А.Тихоненко виділяють наступні варіанти постсуїцидального періоду:

1. Суїцидально-фіксований. Суїцидогенний конфлікт актуальний або дисимілюється. Зберігаються суїцид альні прояви з позитивною оцінкою суїцидальної спроби. Вірогідність скоєння повторної суїцидальної спроби дуже висока. Як правило, такий суїцидент потребує лікування у психіатричному стаціонарі і динамічному спостереженні психіатра.

2. Аналітичний. Суїцидальний конфлікт актуальний, проте суїцид альні прояви не виразні. Відношення до суїцидальної спроби критичне, людина розкаюється в її скоєнні. Можлива повторна суїцидальна спроба.

3. Маніпулятивний. Якщо після суїцидальної спроби ситуація змінилася у потрібному для суїцидента напрямку, то виразність суїцидальних проявів знижується. Якщо ситуація не вирішилася й мета не була досягнута, то суїцидальна активність зберігається. Психотерапевтична допомога пацієнтам повинна бути спрямована на вирішення маніпулятивного стереотипу поведінки, зміну ціннісних орієнтацій і відпрацюванню негативного відношення до суїциду.

4. Критичний. Суїцидальний конфлікт втратив актуальність (суїцидальна спроба призвела «обриваючий» ефект). Суїцид альні прояви відсутні. Вірогідність повторної суїцидальної спроби мінімальна. Як правило,допомога обмежується раціональною психотерапією.

Своєчасна діагностика суїцидального ризику є одним з провідних факторів профілактики самогубств. В психіатрії основним методом оцінки суїцидального потенціалу є традиційний клініко-психопатологічний метод і психологічний аналіз. Проте одномірна клініко-психопатологічна кваліфікація стану пацієнта не надає можливість виявити всіх детермінант суїцидальної поведінки. Тільки багато осьова діагностика дозволяє здійснити адекватну оцінку, корекцію і профілактику суїцидальних проявів.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 402 | Нарушение авторских прав