Будова та функції центральної нервової системи.
Центральна нервова система складається зі спинного та головного мозку.
Будова і функції спинного мозку. Спинний мозок дорослої людини – це довгий тяж майже циліндричної форми. Знаходиться спиною мозок в хребетному каналі. Спинний мозок розділений на дві симетричні половини передньою і задньою поздовжніми борознами. У центрі спинного мозку проходить спинномозковий канал, заповнений спинномозковою рідиною. Навколо нього зосереджено сіра речовина, на поперечному зрізі має форму метелики і утворене тілами нейронів. Зовнішній шар спинного мозку утворений білим речовиною, що складається з відростків нейронів, що утворюють провідні шляхи.
На поперечному розрізі стовпи представлені передніми, задніми і бічними рогами. У задніх рогах знаходяться ядра чутливих нейронів, в передніх – нейрони, що утворюють рухові центри, в бічних рогах залягають нейрони, що утворюють центри симпатичної частини вегетативної нервової системи. Від спинного мозку відходить 31 пара змішаних нервів, кожен з яких починається двома корінцями: переднім (руховим) і заднім (чутливим). У складі передніх корінців знаходяться також вегетативні нервові волокна. На задніх корінцях розташовані нервові вузли – скупчення тіл чутливих нейронів. З’єднуючись, корінці утворюють змішані нерви. Кожна пара спинномозкових нервів іннервує певну ділянку тіла.
Функції спинного мозку:
– Рефлекторна – здійснюється соматичної і вегетативної нервової системи.
– Провідникова – здійснюється білою речовиною висхідних і низхідних провідних шляхів.
Будова і функції головного мозку. Головний мозок розташований в мозкової частини черепа. Маса головного мозку дорослої людини становить близько 1400-1500 р. Головний мозок складається з п’яти відділів: переднього, середнього, заднього, проміжного і довгастого. Найдавнішу частину головного мозку становлять: довгастий мозок, міст, середній мозок і проміжний мозок. Звідси виходять 12 пар черепно-мозкових нервів. Ця частина утворює стовбур мозку. Еволюційно більш пізніми стали великі півкулі головного мозку.
Довгастий мозок є продовженням спинного мозку. Виконує рефлекторну і провідникову функцію. У довгастому мозку знаходяться наступні центри:
– Дихальний;
– Серцевої діяльності;
– Судиноруховий;
– Безумовних харчових рефлексів;
– Захисних рефлексів (кашлю, чхання, мигання, сльозовиділення);
– Центри зміни тонусу деяких груп м’язів і положення тіла.
Задній мозок складається з вароліева моста і мозочка. Провідні шляхи моста пов’язують довгастий мозок з великими півкулями.
Мозочок відіграє основну роль у підтримці рівноваги тіла і координації рухів. Всі хребетні тварини мають мозочком, але рівень його розвитку залежить від середовища проживання і характеру здійснюваних рухів.
Середній мозок в процесі еволюції змінився менше інших відділів. Його розвиток пов’язаний із зоровим і слуховим аналізаторами.
Проміжний мозок включає: зорові горби (таламус), надбугорной область (епіталамус), подбугорную область (гіпоталамус) та колінчасті тіла. У ньому розташована ретикулярна формація – мережа нейронів і нервових волокон, що впливає на активність різних відділів ЦНС.
Таламус відповідає за всі види чутливості (крім нюхової) і координує міміку, жестикуляцію, інші прояви емоцій. Зверху до таламуса прилягає епіфіз – залоза внутрішньої секреції. Ядра епіфіза беруть участь у роботі нюхового аналізатора. Знизу знаходиться інша залоза внутрішньої секреції – гіпофіз.
Гіпоталамус контролює діяльність вегетативної нервової системи, регуляцію обміну речовин, гомеостаз, сон і неспання, ендокринні функції організму. Він об’єднує нервові і гуморальні регуляторні механізми в загальну нейроендокринну систему. Гіпоталамус утворює з гіпофізом єдиний комплекс, в якому йому належить контролююча роль (контроль діяльності передньої долі гіпофіза). Гіпоталамус секретує гормони вазопресин і окситоцин, що надходять в задню частку гіпофіза, а звідти розносяться кров’ю.
У проміжному мозку знаходяться підкіркові центри зору і слуху.
Передній мозок складається з правої і лівої півкуль, з’єднаних мозолясті тілом. Сіра речовина утворює кору головного мозку. Біла речовина утворює провідні шляхи півкуль. У білій речовині розсіяні ядра сірої речовини (підкіркові структури).
Кора великих півкуль займає у людини велику частину поверхні півкуль і складається з кількох шарів клітин. Площа кори становить близько 2-2,5 тис. см2. Така поверхня пов’язана з наявністю великої кількості борозен і звивин. Глибокі борозни ділять кожну півкулю на 4 частки: лобову, тім’яну, скроневу і потиличну.
Нижня поверхня півкуль називається підставою мозку. Найбільшого розвитку у людини досягають лобові частки, відокремлені від тім’яних доль глибокої центральної борозною. Їх маса становить близько 50% маси головного мозку.
Асоціативні зони кори великих півкуль – ділянки кори мозку, в яких відбувається аналіз і перетворення надійшли збуджень. Виділяються такі зони:
– Рухова зона розташована в передній центральній звивині лобової частки;
– Зона шкірно-м’язової чутливості розташована в задній центральній звивині тім’яної частки;
– Зорова зона розташована в потиличній частці;
– Слухова зона розташована в скроневій частці;
– Центри нюху і смаку знаходяться на внутрішніх поверхнях скроневих і лобових часток. Асоціативні зони кори пов’язують її різні області. Вони грають найважливішу роль в утворенні умовних рефлексів.
Діяльність усіх органів людини контролюється корою великих півкуль. Будь спинномозкової рефлекс здійснюється за участю кори мозку. Кора забезпечує зв’язок організму з зовнішнім середовищем, є матеріальною основою психічної діяльності людини.
Функції лівого і правого півкуль нерівнозначні. Права півкуля відповідає за образне мислення, ліва – за абстрактне. При пошкодженнях лівої півкулі порушується мова людини.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 918 | Нарушение авторских прав
|