АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Остеохондропатія головки стегнової кістки (хвороба Легга- Кальве-Пертеса)

Це захворювання зустрічається найчастіше серед інших остеохондропатій. Хворіють переважно хлопчики (у співвідношенні з дівчатками як 3:1) у віді від 2 ді 16 років, частіше в 5-10 років. Як правило, спостерігається однобічне ураження, але описані випадки і двобічного ураження.

Етіологія даного захворювання на даний час вивчена ще не повністю, але до основних теорій її розвитку відносять травматичну, так як травму часто виявляють в анамнезі хвороби; інфекційну теорію, яка твердить про визначальну роль перенесеного інфекційного захворювання в розвитку хвороби; теорію «дисплазії», яка твердив що ця остеохондропатія розвивається на фоні диспластичних змін елементів кульшового суглобу; спадкову теорію, що вказує на зустріваність цієї хвороби в членів однієї родини; судинну теорію, яка визначає роль судинних розладів, що їх виявляють; хворих на хворобу Пертеса; обмінно- гормональну теорію.

Клінічна картина хвороби Пертеса. Захворювання розпочинається поступове. Першими скаргами можуть бути скарги на швидку втомлюваність в ногах при ігри, тривалому перебуванні на ногах, заняттях фізкультурою. У випадку, якщо дитині дошкільного віку, вона може під час гри припинити її і попроситися до матері на руки, мотивуючи припинення гри втомою. Згодом може з'явитися біль, який спочатку локалізується не в кульшовому суглобі, а в ділянці колінного суглобу, і лише згода через деякий час, може переміститися в ділянку патологічного процесу. Біль посилюється при фізичному навантаженні і послаблюється та повністю зникає в спокої. Поступово біль посилюється, хоча продовжує мати непостійний характер. Дитина починає накульгувати. При огляді виявляється гіпотрофія сідничних м'язів та м'язів ш на. Може з'явитися позитивний симптом Тренделенбурга. Шкіра над суглобом ні змінена, місцева і загальна температура тіла не підвищені. Може з'явитися обмеженні рухів в кульшовому суглобі в напрямку відведення і внутрішньої ротації при збереженні згинання і розгинання в повному об'ємі. По мірі прогресування хвороби головка стегнової кістки поступово може сплющуватися, що веде до деякого вкороченні ноги на стороні ураження. Необхідно зауважити, що легка кульгавість дитини не завдає їй видимої незручності, і діти, накульгуючи, можуть бігати. Даний факт інколи вводить в оману батьків, які не звертають серйозної уваги на стан дитини.

По мірі прогресування хвороби посилюються біль, кульгавість, обмеження рухів, вкорочення кінцівки. При пальпації в проекції кульшового суглобу визначається помірна болючість.

На протязі всього періоду перебігу хвороби загальний стан дитини не змінений, гіпертермії та інших ознак запального процесу немає, лабораторні показники крові межах норми.

Лікування розпочинають одразу після діагностування хвороби в умовах спеціалізованого стаціонару. Режим ліжковий. Комплекс фізичної реабілітації при остеохондропатії головки стегнової кістки включає такі заходи:

1. Створення повного та тривалого розвантаження ураженого суглобу.

2. Лікувальну гімнастику.

3. Фізіотерапевтичне лікування.

4. Масаж.

5. Санаторно-курортне лікування.

Ліжковий режим є обов'язковою умовою відновного лікування хворих з остеохондропатією головки стегнової кістки. На початку захворювання ураженій кінцівці треба надати положення, при якому головка стегнової кістки навантажується найменше — це згинання в кульшовому суглобі на 140°, в колінному — на 30°, невеликі відведення та зовнішня ротація. Для цього ногу вкладають на стандартну шину Белера.

Після ліквідації больового синдрому і надлишкового випоту в кульшовому суглобі дитина укладається в положенні максимального занурення голівки у кульшову западину

Зазвичай це згинання стегна 150-140°, відведення 110-120°, ротація всередину 10-25°. Це забезпечує рівномірне (тобто мінімальне) навантаження голівки і взаємний формуючий вплив суглобних кінців, що попереджає, але не завжди, їх деформацію.

Розвантаження ураженого суглобу здійснюється для недопущення деформації головки стегнової кістки, створення оптимальних умов для відновних процесів в кістці та профілактики розвитку деформуючого артрозу кульшового суглобу. Найкращим способом розвантаження кульшового суглобу вважається манжетковий витяг невеликими вантажами (1,5-2 кг). При ранньому початку лікування та забезпеченні ліжкового режиму немає необхідності проводити повну іммобілізацію кінцівки, так як на фоні розвантаження кульшового суглобу помірні згинальні рухи стегна покращують кровопостачання у цій ділянці, запобігають розвитку атрофій м'язів та контрактур, сприяють крово- та лімфообігу і покращенню трофічних процесів в суглобових тканинах та м'язах, причому не можуть викликати перелому головки стегнової кістки від здавлення, так як під впливом витягу збільшується відстань між суглобовими поверхнями.

При нагальній необхідності пересування хворого з однобічним ураженням дозволяється тільки за допомогою милиць при повній забороні навантаження на хвору ногу, а при двобічному ураженні — пересування дозволяється тільки на візку.

Основними завданнями лікувальної фізичної культури є:

1) загальне зміцнення організму;

2) стимуляція захисних сил організму;

3) покращення функції зовнішнього дихання;

4) підвищення життєвого тонусу;

5) покращення крово- та лімфообігу в ділянці патологічного процесу;

6) стимуляція репаративних процесів;

7) профілактика розвитку атрофій та контрактур;

8) максимальне відновлення фізичної працездатності.

Вихідне положення дитини під час занять ЛФК — лежачи. В 1 стадії хвороби ви­конують загальнозміннювальну гімнастику у вигляді симетричних вправ для верхніх кінцівок, дихальні вправи та вправи на розслаблення і скорочення сідничних і чоти­риголового м'язів на хворій стороні. В комплекс загальнозміцнювальних вправ включають вправи для м'язів здорової ноги та для гомілковостопного суглобу і стопи хворої ноги. По мірі оволодіння навичками проведення комплексу ЛФК добавляють вправи для укріплення прямих м'язів спини в положенні лежачи на животі. Доцільно застосовувати вправи на ізометричне скорочення м'язів, зокрема нижніх кінцівок. Заняття проводять по 5- 10 хвилин, 3-4 рази на добу. В III стадії при появі початкових симптомів відновного періоду (явища остеосклерозу головки стегнової кістки) дитині дозволяють сідати, доцільно вводити в комплекс ЛФК спеціальні вправи для пошкодженої кінцівки — 1-2 рази на добу пасивні, потім пасивно-активні, з допомогою методиста, вправи на ротацію і відведення стегна, не допускаючи навантаження по осі кінцівки, та пасивні рухи в колінному суглобі. Це необхідно для уникнення утворення валикоподібної головки і для збереження сферичної поверхні головки стегна. В IV стадії починають виконувати активні рухи в кульшовому суглобі, імітують ходьбу (ходьба лежачи) на пружинних пристосуваннях, заняття на наліжкових велотренажерах, дозволяють ходити на милицях спочатку без навантаження на хвору ногу.

Велике значення в процесі одужання має своєчасний дозвіл навантажувати хвору ногу. Передчасне навантаження по осі навіть на початковій стадії остеосклерозу (в стадію відновлення) може привести до сплющування головки стегнової кістки, а якщо розвантаження і іммобілізація проведена вчасно, хворий дотримується режиму і курс лікування проводиться правильно, то попереджається стадія сплющування (імпресійного перелому) головки, не наступає фрагментація її, і в стадії відновлення головка зберігає форму, близьку до початкової.

За Е. В. Кулаженко, ходьба на милицях або розвантажувальних апаратах дозволяється під спостереженням медперсоналу (батьків) тільки дисциплінованим дітям у віці старше 8

років не раніш завершення стадії фрагментації (через 6 і більш місяців після її початку). Дітям до завершення стадії фрагментації не дозволяють сідати, тому що в цьому положенні збільшується навантаження на кульшовий суглоб. Навіть після дозволу ходити дитина дотримується постільного режиму в положенні максимального занурення голівки у кульшову западину на 16-20 годин.

Повне навантаження на кінцівку, за М. В. Волковим, дозволяють тільки після того, як на двох останніх рентгенограмах, зроблених з інтервалом в 2-3 місяці після вказаного вище комплексу реабілітаційних заходів, структура головки і шийки стегнової кістки залишається незмінною. Навантаження на кінцівку без милиць в перший рік після закінчення лікування збільшують поступово, повністю виключають стрибки, ходьбу на далекі відстані, піднімання вантажів, присідання. В цей час доцільно застосовувати плавання та прогулянки на велосипеді. В подальшому людям, які перенесли хворобу Пертеса, необхідно уникати надмірних фізичних навантажень на суглоб, постійно виконувати зарядку, переважно лежачи, повністю уникаючи вправ на присідання.

Фізіотерапія є важливим фактором фізичної реабілітації хворих на хворобу Пертеса. З фізичних методів реабілітації доцільно застосовувати фізіотерапевтичні процедури, що забезпечують: 1) глибоке прогрівання тканин; 2) покращення місцевого кровотоку; 3) посилення трофічних та регенераторних процесів у кістковій тканині. Це — короткохвильова діатермія, діадинамічні струми, ампліпульс, електрофорез хлориду кальцію, вітамінів групи В, УВЧ, УФО, вітафон, лазеротерапія, озокерито-парафінові аплікації.

В І та II стадіях захворювання рекомендована ультразвукова терапія передньої проекції головки та шийки стегнової кістки. Режим неперервний, контакт прямий, ме­тодика лабільна; доза 0,2-0,4 Вт/см², 5-8 хв, через день; всього 10-12 процедур.

Фізіотерапевтичне лікування проводять курсами 3-4 рази на рік по 10-20 процедур на курс в поєднанні з ЛФК та масажем. Перерва між курсами 1,5-2 місяці. У відповідних умовах (в санаторно-курортних закладах ортопедичного профілю або фізіотерапевтичних лікарнях чи реабілітаційних центрах) можна застосовувати лікувальні грязі та бальнеотерапію (рапні, солоні та морські ванни).

Масаж. Призначають для покращення мікроциркуляції в м'яких тканинах, посилення обмінних процесів, усунення ознак атрофії м'язів, посилення регенераторно- репаративних процесів у суглобі.

У стадіях І та II застосовується розслаблюючий масаж м'язів стегна та сідниці ураженої кінцівки, на початку III стадії — поєднання розслаблюючого і зміцнювального масажу, а наприкінці III стадії і далі — зміцнювальний (тонізуючий) масаж, а на контрлатеральній кінцівці зміцнювальний масаж призначається відразу після надходження хворого. На початкових стадіях захворювання виконують масаж грудної клітки, пояса верхніх кінцівок, ставлячи собі за мету загальне зміцнення організму, збільшення захисних сил, покращення дихальної функції. Методика класична, прийоми — погладжування, розтирання, розминання, вібрація. Навантаження вікове, інтенсивність помірна. 10-20 сеансів на курс, 3-4 курси на рік.

Найбільш ефективними є санаторно-курортне лікування в спеціалізованих санаторіях ортопедичного профілю, таких як санаторії курортів «Євпаторія», «Алупка». «Бердянськ», «Одеса», зокрема санаторії «Люстдорф» та «Затока», санаторій ім. Боброва. Особливо санаторно-курортне лікування показане у відновний період.

Дата добавления: 2015-11-28 | Просмотры: 478 | Нарушение авторских прав