АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Остеохондропатія човноподібної кістки стопи (хвороба Келлера І)

Причинами захворювання називають тривалі перевантаження, плоскостопість, хронічну та гостру травму, носіння нераціонального взуття тощо.

Хворіють переважно хлопчики віком 4-12 років. Захворювання може бути одно­бічним і двобічним. Початок захворювання непомітний. Поступово з'являються болі по тильній та присередній поверхні стопи, які посилюються при стоянні та фізичному навантаженні і зникають в спокої. Е. А. Абальмасова вказує на можливість нічного болю. ГІо мірі посилення больового синдрому дитина починає накульгувати і нама­гається навантажувати бічний край стопк. При об'єктивному обстеженні хворого ви­являють деяку припухлість м'яких тканин в ділянці човноподібної кістки стопи, ви­ражену болючість там при пальпації. Р. Я. Усоскина, К. А. Круминь, Т. Я. Сеглинь вказують на можливість незначного почервоніння шкіри та підвищення місцевої температури.

Клінічний діагноз підтверджують рентгенологічно.

В комплекс фізичної реабілітації включають розвантаження кінцівки, лікувальну фізкультуру, фізіотерапію, масаж, ортопедичне взуття.

Одним з основних заходів реабілітації дітей з хворобою Келлера І є розванта­ження хворої кінцівки. Його призначають одразу після діагностування захворювання. Уражену кінцівку фіксують гіпсовою пов'язкою типу «чобіток» з ретельним моделю­ванням поздовжнього склепіння стопи. Пересування дозволяють тільки з допомогою милиць, а при двобічному ураженні — на візку. В цей період лікувальна фізкультура носить загальнозміцнювальний характер. У вихідному положенні лежачи, сидячи та стоячи на здоровій нозі (при однобічному ураженні) виконують загальнорозвиваваїь- ні та дихальні вправи, вправи для укріплення м'язів рук та плечового поясу, м'язів не іммобілізованої нижньої кінцівки та рухи у вільних від іммобілізації суглобах ураже­ної кінцівки, а також вправи на координацію та рівновагу.

Після закінчення терміну іммобілізації (при наявності чітких рентгенологічних ознак відновлення), тобто наприкінці III та в IV стадії, дозволяють дозоване наванта­ження на уражену кінцівку, продовжуючи пересуватися деякий час ще на милицях. Навантаження на уражену кінцівку дозволяють тільки при використанні ортопедич­ного взуття із викладкою поздовжнього склепіння, яка розвантажує ділянку човнопо­дібної кістки. Поступово навантаження збільшують, включають вправи для віднов­лення рухів у раніше іммобілізованих суглобах. Вихідні положення лежачи, сидячи та стоячи. Виключаються тривала ходьба, біг, стрибки тощо. Поступово навантаження

збільшують. Дозволяють повне навантаження на уражену кінцівку, легкий біг, ви­ключаючи стрибки. Забороняються усі види спорту, крім плавання.

Масаж виконують в період іммобілізації на здоровій кінцівці та вище іммобілізаційної пов'язки. Після зняття іммобілізації масажують стопу і гомілку на ураженій кінцівці за класичною методикою, 10-15 сеансів на курс, 2 місяці перерви між курсами.

Фізіотерапія застосовується у вигляді загального УФО та поздовжнього електро­форезу хлориду кальцію на ділянку хворої кінцівки в період іммобілізації. Після зняття гіпсової пов'язки застосовують парафіно-озокеритові аплікації, лазеротерапію, індуктотермію, магнітотерапію, грязьові аплікації тощо, 10-15 сеансів на курс, повто­рюють курси фізіотерапії через 2-2,5 місяці.

Тривалість курсу лікування хвороби Келлера І триває в середньому від 1 до 3 років. Якщо лікування не проводилося, розвиваються тяжкі артрози стопи, що викликають стійку інвалідизацію дитини.

Дата добавления: 2015-11-28 | Просмотры: 353 | Нарушение авторских прав