АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Остеохондропатія горбистості великогомілкової кістки (хвороба Осгуда-Шляттера)

Причиною захворювання частіше називають одномоментну чи хронічну травму та перевантаження колінного суглоба при занятті футболом, легкою атлетикою, туризмом, танцями, балетом тощо, через що це захворювання інколи називають ще «хворобою юних футболістів».

Частіше хворіють хлопчики 12-16 років. Локалізується ураження переважно з однієї сторони, хоча зустрічається і двобічні ураження.

Хворі висловлюють скарги на біль у ділянці горбистості великогомілкової кістки, який посилюється при ходьбі, бігові, підніманні по сходах, стрибках. Характерним для усіх хворих є різкий біль у вказаній ділянці при стоянні на колінах. Посилення болю до значного відмічають при спробі максимального згинання ноги в колінному суглобі.

При огляді хворого виявляють незначну припухлість в ділянці горбистості вели­когомілкової кістки, болючу при пальпації. Шкіра над нею не змінена. Локальна та загальна температура тіла не тіла не підвищена. Ознак запального процесу немає. Ла­бораторні показники крові в межах норми.

Фізична реабілітація хворих на хворобу Осгуда-Шляттера полягає в застосуванні розвантаження ураженої кінцівки, лікувальної фізкультури, масажу, фізіотерапії та санаторно-курортного лікування.

У випадку вираженого больового синдрому до часу його зменшення призначають ліжковий режим та іммобілізацію колінного суглобу гіпсовою чи пластиковою лонгетою або тутором. У випадках, коли больовий синдром має незначну або помірну інтенсивність, ліжковий режим зазвичай не призначають, але обмежують перебування на ногах, біг, стрибки, спортивні та інші ігри, що пов'язані з бігом, танці тощо.

Завданнями лікувальної фізкультури при хворобі Осгуда-Шляттера є:

1) профілактика гіпотрофії м'язів ураженої ноги;

2) стимуляція трофічних і відновних процесів в ділянці ураження;

3) загальне зміцнення організму.

Вихідні положення при виконанні вправ ЛФК є лежачи та сидячи, щоби зменшити навантаження на уражену кінцівку. На початку занять, особливо при ліжковому режимі, виконання вправ рекомендовано проводити в полегшених умовах — стопу фіксують на спеціальному візочку або ковзають нею по гладенькій площині, а також з допомогою реабілітолога чи методиста. Виконують рухи в усіх вільних від іммобілізації суглобах, а також загальнозміцнювальні та дихальні вправи, вправи на координацію. Після зняття іммобілізації руховий режим розширюють, вводять вправи, пов'язані з рухами в колінному суглобі, але їх виконання не повинне викликати болю чи дискомфорту в ділянці ураження. Інтенсивність виконання вправ середня. Тривалість занять 20-25 хвилин. 2 рази на день. Заняття проводяться щоденно.

Масаж виконують курсами по 10-15 сеансів на курс за класичною методикою. Перерва між курсами 2 місяці.

Фізіотерапію використовують за методиками, рекомендованими при інших остеохондропатіях (при хворобах Легга-Кальве-Пертеса, Осгуда-Шляттера).

Діти на весь період лікування звільняються від занять з фізичного виховання, Тривалість курсу лікування — від 1 до 2,5 років.

Дата добавления: 2015-11-28 | Просмотры: 314 | Нарушение авторских прав