АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Висновок. Підводячи підсумок розглянутих аспектів земельної ренти можна констатувати, що земельна рента — поняття складне й багатогранне

Підводячи підсумок розглянутих аспектів земельної ренти можна констатувати, що земельна рента — поняття складне й багатогранне, що обумовлено тісним переплетінням у процесі її створення природних та економічних факторів. Земельна рента — явище об'єктивне, оскільки першоосновою її виникнення є родючість ґрунту, що дає можливість підвищувати врожайність та одержувати таку кількість сільськогосподарської продукції, яка перевищує потребу землероба. Разом із тим, природа лише створює можливість виникнення земельної ренти, а фактична реалізація цієї можливості відбувається під впливом економічних факторів. Саме економічні фактори (рівень цін на сільськогосподарську продукцію, ставки податків, розмір орендної плати тощо) впливають на розмір земельної ренти, що залишається у сільському господарстві.

Диференціація рівня родючості земельних ділянок є причиною виникнення диференціальної ренти на кращих за родючістю і місцезнаходженням землях. А економічною умовою її реалізації є однаковий рівень цін на сільськогосподарську продукцію. Існування інституту власності на землю є важливою передумовою розподілу земельної ренти. Проте визнання визначальної ролі природи у створенні земельної ренти дає підстави стверджувати, що земельна рента має передусім належати тому, хто застосовує заходи щодо відтворення родючості грунтів. Оскільки абсолютна рента притаманна для всіх сільськогосподарських земель і не залежить від місця розташування та рівня родючості, а також враховуючи, що вся земля є національним багатством України і держава має створювати сприятливі умови для її збереження, то частково абсолютна земельна рента у вигляді земельного податку, але не через зниження цін на сільськогосподарську продукцію, може вилучатися державою.

Проте використання такого податку повинно мати цільове призначення, тобто він має бути спрямований на здійснення заходів щодо відтворення родючості ґрунтів, інша частина абсолютної ренти має входити до складу орендної плати, що сплачується орендарем землевласнику за право користуватися земельною ділянкою. Щодо диференціальної ренти, то вона має розподілятися між землевласником і орендарем пропорційно їх внесків щодо відтворення родючості ґрунтів. Тому орендар, який перебирає на себе відповідальність за стан родючості ґрунтів протягом дії орендного договору, має право розраховувати на отримання диференціального доходу II, інакше він не буде зацікавлений у додаткових витратах щодо підвищення родючості грунтів. Землевласник може розраховувати лише на диференціальну ренту, яка вилучається ним у вигляді орендної плати.

Після закінчення строку оренди землевласник зможе привласнювати й відсоток на капітал, який був вкладений орендарем, за рахунок підвищення суми орендної плати. Тому важливим економічним фактором, що впливає на створення земельної ренти, є строк оренди. Так, короткі строки оренди не сприяють збільшенню витрат орендаря на підвищення родючості ґрунтів, адже, як писав К. Маркс, "фермер уникає будь-яких покращань і витрат, якщо не можна очікувати, що вони повернуться до закінчення строку його оренди". Більше того, орендар намагатиметься якомога інтенсивніше використовувати існуючий рівень родючості, виснажуючи ґрунти і таким чином буде зменшуватися розмір земельної ренти. Для прикладу, в Україні станом на початок 2006 року більшість договорів оренди укладені на строк, що не перевищує 5 років (82 %).

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 421 | Нарушение авторских прав