АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

III. Ревізіоністи

Сьогодні всякий знає, що існують групи людей, які радикально ставлять під сумнів пануюче уявлення про долю жидів у Третьому Рейху. Цих людей називають "ревізіоністами", або, точніше сказати, "ревізіоністами голокосту". ЗМІ лають їх убивчими висловами, називають "оббріхувачами Освенціму" і, не довго думаючи, пхнуть в один горщик з "правими радикалами". Якщо пересічного громадянина запитати: що, власне кажучи, стверджують ревізіоністи та на що вони спираються у своїх доводах, то він нічого не зможе відповісти. І це є природнім, оскільки ЗМІ, що знаходяться під суворим і тотальним контролем, заборонено повідомляти будь-що про аргументи ревізіоністів.

Через це багато людей мають хибне уявлення про ревізіонізм і вважають, що ревізіоністи просто заперечують страждання жидів під час Другої світової війни. У дійсності ніхто не сперечається з тим, що значне число жидів під час панування НС було відправлено в КТ, що чимала їхня кількість померла там від епідемій і виснаження. Ніхто не ставить під сумнів факти розстрілу жидів, насамперед на Cхідному фронті.

Ревізіоністи заперечують три наступні положення:

1. Існування плану фізичного знищення жидів.

2. Існування "газових камер" і "таборів смерті", улаштованих для знищення людей.

3. Вбивство на підконтрольних націонал-соціалістам теренах від 5 до 6 млн. жидів.

Також невірно, що ревізіонізм є "праворадикальним" рухом, оскільки він взагалі не є ідеологією. Він, як сказав професор Робер Форіссон, є методом. Ревізіоністи перевіряють ще раз офіційні версії "голокосту" за допомогою тих же засобів, які вважаються загальновизнаними в застосуванні до інших періодів історії. В окремих випадках деякі ревізіоністи у своїй політичній орієнтації схиляються вправо, однак яке це має відношення до правильності або хибності їх висновків, що обґрунтовуються науково? Ким був той, хто відкрив нову планету - консерватором, лібералом, соціалістом або комуністом - не має жодного значення для самого відкриття.

Втім, тут зустрічаються й примітні факти. Так, один видний ревізіоніст голокосту прийшов зліва. Це Поль Рассіньє - учасник французького руху Опору, соціаліст і колишній ув'язнений таборів Бухенвальд і Дора-Міттельбау.

Якщо уважніше спостерігати за кампанією, яку кліка ЗМІ й політиків ведуть проти ревізіоністів, то негайно відкриється ціла низка "визначних пам'яток".
Насамперед, ревізіоністську літературу оптом позбавляють усякої достовірності, її, мовляв, можна вподібнити тим божевільним заявам, у яких понині стверджується, що Земля є центром Всесвіту. Саме тому ревізіоністи нібито страждають тихим божевіллям. Але, в такому випадку, чому до них так уважно ставляться опоненти?

Хіба тягнуть до судів людей, котрі заперечують обертання Землі навколо Сонця? Дивним чином ці "безглузді диваки" виявляються вкрай небезпечними для керівної касти "західної демократії", оскільки вони загрожують похитнути її фундамент. Так, Патрік Банерс пише з приводу засудження голови Національної партії Німеччини, ревізіоніста Гюнтера Деккерта:

" Якби розуміння Деккертом голокосту було вірним, те це означало б, що Федеративна Німеччина заснована на неправді. Кожна промова президента, кожна хвилина мовчання, кожна книга з історії виявилися б неправдою. Заперечуючи знищення жидів, він заперечує легітимність Федеративної Республіки ".

Але чи можливо таке, щоб жменька безрозсудних людей могла загрожувати підвалинам "Федеративної Республіки"? Ні, добродії журналісти, у вашій аргументації є щось підозріле. Або ревізіоністи «божевільні» - тоді вони безпечні, а ви побережіть типографську фарбу і не труїть їх, або вони дійсно небезпечні для пануючого на Заході ладу і тоді вже ніякі вони не «божевільні». Виберіть один з варіантів, оскільки вони обидва є несумісними.

Справа виглядає вкрай вражаючою зокрема через те, що "заперечувачі" (точніше сказати, "спростовувачі") "голокосту" переслідуються за законом у багатьох країнах.

Підставою для такого нахабного втручання юстиції у сферу вільних досліджень став прийнятий у 1990 р. у Франції так званий "Loi Gayssot" (Закон Гайсо). У ФРН ревізіоністи притягаються до суду згідно з §130 Кримінального кодексу (розпалення національної ворожнечі), §131 (розпалення расової ненависті) і §189 (наруга над пам'яттю померлих). До середини 1996 р. передбачається почати проти ревізіоністів кілька сотень судових процесів. У Австрії свого роду "молотом відьом" для придушення вільних досліджень "голокосту" служить прийнятий в 1992 р. так званий "закон", що забороняє поновлення НС діяльності.

Всі ці закони суперечать конституційно гарантованому праву на вільне виявлення думок.

Протиправною є й судова практика, що опирається на ці закони, котра позбавляє підсудних будь-якої можливості надавати свої докази, коли висновки експертів про технічну неможливість декларованих масових убивств не беруться до уваги, через посилання на "очевидність" голокосту.

Гротескно виглядає вже сама передача до компетенції юристів права вирішення спірних історичних питань. Наведемо один приклад. Мюнхенський учений Херберт Ілліг у книзі "А чи жив коли-небудь Карл Великий?" заперечує існування Карла Великого, і весь період часу між 614 і 911 роками проголошує фантастичним. Всі ці 297 років разом з історичними фігурами того часу були, згідно з Іллігом, вигадані в політичних цілях. У якості доказу він посилається на факт відсутності архітектурних пам'ятників з тих, так званих, "темних століть" тощо. Не заглиблюючись далі у зміст його книги, скажемо, що якщо все, сказане в ній пусте, то її варто ігнорувати; але якщо автор раптом колись виявиться правим, те його доведеться визнати генієм. Утім, є й третя можливість, що Карл Великий все-таки існував, але багатьох, приписуваних йому героїчних подвигів, не вчиняв. У такому разі книга Ілліга може плідно вплинути на історіографію, показуючи їй, як важливо не довіряти сліпо першоджерелам, а перевіряти їх. Але, як би там не було із книгою Ілліга, цілком очевидно одне: через неї йому не доведеться сидіти перед слідчим. Нікому не спаде на думку загартовувати його через те, що він заперечує "знищення народу"; тому що він робить саме це, заперечуючи існування Карла Великого, котрому приписують масове знищення язичників-саксів.

Тобто, Карла Великого можна вивчати безкарно, а от долю жидів у третьому Рейху - зась. Будь-яка здатна думати людина з приводу цього зробить висновок, що істина, яку потрібно захищати за допомогою кримінального кодексу, на перевірку, швидше за все, виявиться брехнею.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 522 | Нарушение авторских прав