АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Б. ВЛАСНЕ РОТОВА ПОРОЖНИНА

Спереду і з боків обмежена зубними аркадами.

Склепіння ротової порожнини – тверде піднебіння, яке відокремлює від носової порожнини і м’яке піднебіння, яке відокремлює від глотки.

Дно ротової порожнини – міжщелепний м’яз, заповнено язиком та під’язиковими слинними залозами. На дні між язиком і яснами знаходяться щілиноподібні простори, в глибині яких помітні під’язикові складки, на яких відкриваються протоки багатопротокової під’язикової слинної залози. Під кінчиком язика є складка слизової оболонки – вуздечка язика – frenulum linguae, а з боків від вуздечки – парні під’язикові (голодні) бородавки, в яких відкриваються протоки піднижньощелепних і однопротокових під’язикових слинних залоз.

Під’язикове дно ротової порожнини - щілиноподібний простір з боків язика і під його кінчиком.

ТВЕРДЕ ПІДНЕБІННЯ – palatum durum:

а) слизова оболонка – вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм, підслизовий шар не розвинутий;

б) кісткова основа – кісткове піднебіння, яке утворене піднебінними відростками різцевої кістки, піднебінними відростками верхньощелепної кістки, горизонтальними пластинками піднебінної кістки.

По середній лінії твердого піднебіння проходить піднебінний шов – raphe palatine, а обабіч шва розміщені піднебінні валики, різні за формою і кількістю. І шов, і валики каудально згладжуються і зникають. Позаду різців на піднебінному шві виділяється різцевий сосочок, збоку від якого відкривається парна різцева (носопіднебінна) протока, через яку носова порожнина сполучається з ротовою. Каудально тверде піднебіння переходить у м’яке, а спереду і з боків – в ясна. В товщі твердого піднебіння проходять артерії, нерви і розміщене венозне сплетення.

Кінь: під слизовою оболонкою розміщене дуже добре розвинуте венозне сплетення у вигляді печеристого тіла (схильні до значних набряків). Різцевий сосочок часто відсутній, різцеві протоки без ротових отворів.

ІНЕРВАЦІЯ:

чутлива: більший піднебінний нерв (від клинопіднебінного нерва верхньощелепної гілки V пари);

симпатична н. с.: через краніальний шийний ганглій.

М’ЯКЕ ПІДНЕБІННЯ (ПІДНЕБІННА ЗАВІСКА) – palatum molle (velum palatinum) представляє собою складку слизової оболонки, в якій розміщені м’язи і залози; є продовженням каудально твердого піднебіння. М’яке піднебіння знаходиться на межі ротової порожнини і глотки, розділяючи їх, тому на ньому розглядають дві поверхні:

а) ротова поверхня вкрита плоским багатошаровим незроговілим епітелієм, на якому розсіяні отвори слизових піднебінних залоз;

б) глоткова поверхня – слизова оболонка, що знаходиться з боку носової порожнини, вкрита псевдобагатошаровим миготливим епітелієм, на якому відкриваються отвори невеликих серозних залоз, а з боку глотки – плоским багатошаровим незроговілим епітелієм.

Вільний кінець м’якого піднебіння утворює піднебінну дугу, від якої відходять дві пари складок слизової оболонки: одна з низ спрямована на стінку глотки в бік стравоходу і формує піднебінно-глоткову дугу, а друга – продовжується на корінь язика і на межі з його тілом утворює піднебінно-язикову дугу.

ЗІВ – isthmus faucium – вихід із ротової порожнини в глотку, утворений зверзу піднебінною дугою м’якого піднебіння, знизу – коренем язика, збоку – піднебінно-язиковими дугами.

● М’язи м’якого піднебіння:

- піднебінний м’яз;

- підіймач піднебінної завіски – підіймає м’яке піднебіння під час проковтування харчової грудки і одночасно розширює зів;

- напружувач піднебінної завіски – під час ковтання напружує м’яке піднебіння і допомагає язику проштовхувати грудку в глотку.

Видові особливості м’якого піднебіння:

Собака, свиня, велика рогата худоба – піднебінна завіска розвинута помірно, тому ці тварини можуть дихати ротом вільно.

Кінь – піднебінна завіска довга, досягає кореня язика, щільно прилягаючи до нього і перекриває доступ повітря через ротову порожнину, тому коні не можуть дихати ротом.

Верблюд – м’яке піднебіння довге, спрямоване горизонтально назад зверху від гортані; в самців – у період парування воно набрякає і випадає з ротової порожнини у вигляді міхура.

ІНЕРВАЦІЯ:

чутлива:

- менший піднебінний нерв (від клинопіднебінного нерва верхньощелепної гілки V пари);

- язикова гілка IX пари;

- гілки більшого піднебінного нерва (від клинопіднебінного нерва верхньощелепної гілки V пари);

симпатична н. с.: через краніальний шийний ганглій.

ЯЗИК – lingua (glossa) – рухливий, м’язовий орган, що лежить на дні ротової порожнини. На язику розрізняють верхівку, тіло й корінь.

Верхівка – має різну форму, дві поверхні – дорсальну й вентральну, два бічні краї, які переходять один в одного на передньому кінці язика. Нижня поверхня верхівки язика переходить на дно ротової порожнини у вигляді подвійної складки слизової оболонки – вуздечка язика.

Тіло – має виступаючу частину – спинку і дві бічні поверхні.

Корінь – задня частина язика, що прилягає до надгортанника, має лише дорсальну поверхню. Місце переходу кореня язика до надгортанника у вигляді складки слизової оболонки називається язиково-надгортанною складкою. Слизова оболонка, переходячи на м’яке піднебіння, формує піднебінно-язикову дугу.

Слизова оболонка на дорсальній поверхні язика вкрита сосочками, серед яких розрізняють механічні і смакові.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 517 | Нарушение авторских прав