АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ДИТЯЧА ХIРУРГIЯ

Для повноцiнної роботи у областi дитячої хiрургiї лiкар повинен розумiти психологiю хворої дитини та його батькiв. Хiрургiчнi втручання майже завжди пов'язанi з чималою небезпекою для дитини. Хiрургiчнi манiпуляцiї, операцiї сприяють появi у дитини почуття страху, нерозумiння того, що з нею вiдбувається, почуття беззахисностi. Тому хiрургам та спiвробiтникам хiрургiчних вiддiлень необхiдний спецiальний контакт з дитиною, який має бути налагоджений з перших же хвилин надходження дитини до приймального вiддiлення. Це особливо важливо для раннього вiку. Дитина часом не розумiє, що з нею вiдбувається. Добре вiдомо, що дiти - найбiльш чутливий контингент хворих, i психологiчне сприйняття навколишнього у них повністю вiдрiзняється вiд сприйняття його дорослим. Дiти, вiдiрванi вiд батькiв, у першi години i днi перебування у хiрургiчному вiддiленнi знаходяться у станi переляку. Дiти раннього вiку частiше плачуть, вимагають маму, капризують, просяться додому, а школярi i навiть пiдлiтки боязко оглядаються довкола i виявляють небажання залишатися у лiкарнi.

Пiдготовка дитини до госпiталiзацiї - вiдповiдальне завдання лiкаря, який веде прийом у полiклiнiцi. Необхiдно у доступнiй формi, враховуючи вiк, пояснити хворiй дитинi, що очiкує її у вiддiленнi, якi у неї будуть друзi, як вона буде гратися i т.iн. Дитина повинна довiряти лiкарю, вбачати в ньому захисника.

Вiд того, як швидко лiкар отримає довiру хворого, залежить i наступний перебiг його обстежень та лiкування. При швидко налагодженому контактi i повнiй довiрi своєму лiкарю дитина з меншим страхом йде на проведення тих чи iнших неприємних процедур, обстежень та оперативних втручань.

У наш час для бiльшостi обстежень iснують чiткi показання та протипоказання. Число методiв обстежень у зв'язку з швидким розвитком фiзiологiї, бiологiї та iнших наук зростає iз року в рiк. Тому вiдповiдальним завданням є правильний вибiр методу дослiдження, оцiнка доцiльностi його застосування у даного пацiєнта та ступеня його iнформованості, вибiр хiрургiчної тактики. Здатнiсть вибрати з усього арсеналу багаточисельних методiв найкращий - ось головна перевага справжнього хiрурга.

Найбiльш тяжким для дитини є перше обстеження. Вона не знає, що буде вiдбуватися, але у її уявi - це страшна, дуже болiсна процедура. Десь вона, можливо, уже чула про неї як про тяжку i дуже небезпечну. Лiкар не може розраховувати на свiдоме здолання дитиною почуття страху i болi. При перебуванні хворого у ендоскопiчному, рентгенологiчному кабiнетi, у незвичайнiй для нього обстановцi, велика кiлькiсть блискучих iнструментiв та апаратiв викликають у дитини тривожну настороженiсть, страх. Дiтям, яким пропонується проведення спецiального обстеження i, можливо операцiї, необхiдно у доступнiй формi, в залежностi вiд вiку, викласти, що повиннi зробити i в якiй обстановцi це буде вiдбуватися; пояснити, що не потрiбно лякатися кiмнати, де мало свiтла, велика кiлькiсть дзеркал, ламп, блискучих машин та iнших предметiв.

Приховувати вiд дитини майбутнє обстеження i робити його зненацька, без пiдготовки є невиправданою помилкою. Обдурити дитину можна лише один раз. Якщо її обдурив лiкар, вiн втрачає довiру хворого, настроює його проти себе. Це зберiгається у пам'ятi дитини надовго. Необхiдно пам'ятати, що дiти особливо чутливі до обману, нещиростi.

Протягом пiдготовки до обстеження найбiльш доцiльним є помiстити дитину до палати, де знаходяться дiти, якi неодноразово перенесли те чи iнше обстеження. Вони розкажуть, що «це не так страшно», i дитина заспокоїться. В органiзацiї такої ситуацiї важлива роль лiкаря. Саме вiн може переконати дiтей, якi ранiше вже обстежувалися цими методами, щоб вони пiдтримали товариша по палатi, розповiли, як буде проводитися дане обстеження, що воно безболiсне, i що вони, наприклад, нiчого не вiдчували. Цi розповiдi повиннi вiдповiдати iнформацiї лiкаря - тiльки у такому випадку пацiєнт буде i надалi йому довiряти.

Не менш важливе значення має i обстановка у кабiнетi, де проводяться манiпуляцiї: спокiй, ласкаве звернення до дитини, вiдсутнiсть розмов на теми, не пов'язанi з виконанням обстеження. Доцiльно наперед пояснити дитинi, що їй прив'яжуть руки до столу, зроблять «маленький укол» у руку i вона засне, тобто необхiдно давати такi ж вiдомостi, якi вона напередодні отримувала вiд товаришiв по палатi i свого лiкаря.

Сучаснi досягнення анестезiологiї такi, що майже у всiх хворих при складних обстеження та iнших манiпуляцiях, якi можуть супроводжуватися болем, можна досягнути вираженого седативного i анальгезуючого ефекту. Доцiльно розширити показання до наркозу. Дiти вiком старше 7 рокiв залюбки i без особливого страху iдуть на повторне обстеження (бронхографiя, спленографiя), оскiльки не вiдчувають болю. Вони просять лiкаря, щоб цi дослiдженя проводилися тiльки пiд наркозом.

Питання типу: «Чи будуть мене оперувати, i коли випишуть?» - постiйно турбують дiтей, які знаходяться у хiрургiчному вiддiленнi. Як себе вести лiкарю? Потрiбно сказати правду. Iнодi лiкарю важко переконати батькiв у проведеннi ургентної, життєво необхiдної операцiї у зв'язку з гострим захворюванням черевної порожнини (гострий апендицит, перитонiт i т.iн.). У цiй ситуацiї лiкар повинен проявити терплячiсть i вмiння описати батькам усю складнiсть захворювання i можливiсть трагедiї у випадку зволiкання щодо операцiї. Пiсля цього у батькiв, як правило, стає можливим отримати згоду на необхiдне оперативне втручання їх дитинi. Якщо ж, незважаючи на неодноразове терплячо-турботливе пояснення, батьки категорично вiдмовляються вiд госпiталiзацiї i вiд необхiдної операцiї, черговий лiкар має сповiстити адмiнiстрацiю лiкарнi. У таких випадках можуть допомогти рiшучi колегiальнi дiї лiкарiв, якi вимагають вiд батькiв розписатись у iсторiї хвороби пiд вiдмовою вiд життєво необхiдної операцiї, i про те, що вони несуть моральну вiдповiдальнiсть перед суспiльством за наслiдки захворювання. Такi дiї лiкарiв прискорюють прийняття рiшення батьками.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 535 | Нарушение авторских прав