У професійному спілкуванні
Дієприкметник - форма дієслова, яка поєднує в собі ознаки дієслова й прикметника. За характером процесуальної ознаки (ознака предмета за виконуваною ним дією або дією, що на нього спрямована) дієприкметники поділяють на активні й пасивні.
Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку виконує пояснюваний іменник: атакуючий загін, дозрілий плід.
Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку над пояснюваним іменником виконує хтось інший: розв'язана задача, пошитий костюм.
Активних дієприкметників теперішнього часу в українській мові немає. Утворені від основи теперішнього часу дієслів недоконаного виду (форма третьої особи множини без закінчення) за допомогою суфіксів: для дієслів ІІ дієвідміни -уч- (-юч-), для дієслів II дієвідміни - -ач- (-яч-) - словоформи - одна з найпоширеніших помилок в українській мові.
Подібні форми українській мові не властиві, їх вживають, коли не можуть позбутися впливу російської мови, де такі словоформи - невід'ємна частина мови. В українській мові вживається форма той, що... чи такий, що... - що ріже, що палає, що лежить і т. ін. Слово лежачий - це прикметник, як і значущий, квітучий тощо.
Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи неозначеної форми (відкидання від інфінітива кінцевого -ти) тільки неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л:
дозрі[ти] + л[ий] → дозрілий.
Пасивні дієприкметники утворюються від основи неозначеної форми перехідних дієслів (минулого часу - від дієслів доконаного виду, теперішнього - від дієслів недоконаного виду) за допомогою суфіксів
-н-, -ен-, -т-:
• виконати + н(ий) → виконаний,
• пошити + т(й) → пошитий,
• обговорювати + н(ий) → обговорюваний,
• бачити + ен(ий) → бачений.
Прямі відповідники активних дієприкметників російської мови із суфіксами -ущ-, -ющ-, -ящ-, -вш- в українській мові відсутні, тому, перекладаючи, їх слід відтворювати іншими засобами української мови.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 540 | Нарушение авторских прав
|