АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Зміст теми заняття. Глотка(рharinx) розташована в передній ділянці шиї і починається від зовнішньої основи черепу до VI шийного хребця.

Глотка(рharinx) розташована в передній ділянці шиї і починається від зовнішньої основи черепу до VI шийного хребця.

Порожнину глотки(cavitas pharingis) поділяють на носову, ротову та гортанну частини.

Носова частина глотки(раrs nasalis pharingis) розташовується на рівні хоан, між склепінням і піднебінною завіскою. На бічній стінці носової частини відкриваються парні глоткові отвори слухових труб (ostium pharingeum tubae auditive). Ці отвори сполучають порожнину глотки з барабанною порожниною.

Ротова частина глотки(раrs oralis pharingis) розташовується на рівні зіва і піднебінної завіски та коренем язика, або входом в гортань. Позаду від кореня язика слизова оболонка продовжується на передню поверхню надгортанника і по середній лінії утворює добре розвинену серединну язиково-надгортанну складку (рlіса glossо-epiglottica mediana) а з боків від неї - менш розвинені парні бічні язиково-надгортанні складки (рlісае glossoepigloticae laterales). Між складками є парні заглиблення - надгортанні долинки (valleculae epigloticae).

Гортанна частина глотки(раrs pharingis) розташована між рівнем входу в гортань та переходом глотки в стравохід і простягається до нижнього краю перснеподібного хряща. На бічній стінці гортанної частини глотки розміщені значні заглиблення - грушеподібні закутки (recessus piriformes), в яких можуть затримуватися, як і в долинках надгортанника, тверді частинки їжі.

Будова стінки глотки представлена слизовою оболонкою (tunica mucosa), м'язовою (tunica muscularis) і адвентиціальною (tunica adventitia).

Усі м'язи глотки поділяють на м'язи, що звужують глотку і м'язи, що піднімають глотку.

До м'язів, які піднімають глотку належать шило-глотковий м'яз (musculus stylopharingeus) і трубно-глотковий м'яз (musculus salpingopharingeus).

До м'язів що звужують глотку відносять верхній м'яз-звужувач глотки (musculus соnstrictor pharingis superior), середній м'яз-звужувач глотки (musculus соnstrictor pharingis medius) і нижній м'яз-звужувач глотки (musculus соnstrictor pharingis inferior).

Стравохід(оеsophagus) - починається на рівні VI шийного хребця і на рівні XI грудного хребця зліва переходить у шлунок. Виділяють три частини стравоходу: шийну (раrs cervicalis), черевну (раrs abdominalis), грудну (раrs thoraciса).

Шийна частиназнаходиться на рівні VI шийного грудного хребця до І грудного хребця. З кожного боку стравоходу розташовується поворотний гортанний нерв та загальна сонна артерія, спереду - трахея а позаду - хребці.

Грудна частинастравоходу розташована у верхньому і задньому середостінні. На рівні IV грудного хребця стравохід проходить позаду лівого головного бронха, прилягає до задньої поверхні дуги аорти, лягає в задньому середостінні біля правої стінки низхідної аорти. Таким чином, аорта розміщується зліва. Стравохід - справа.

Черевна частинастравоходу найкоротша, прилягає до задньої поверхні лівої частини печінки.

Стінка стравоходу має зовнішню сполучнотканинну оболонку (tunica adventitia), м'язову (tunica muscularis) і слизову ((tunica mucosa).

Просвіт стравоходу має ряди звужень і розширень, що слід враховувати під час діагностики різних патологічних станів.

Анатомічні звуження: 1) глоткове - у місці переходу глотки у стравохід, позаду від пластинки перснеподібного хряща (VI шийний хребець); 2) бронхіальне - на рівні роздвоєння трахеї, у місці перехрещення з лівим головним бронхом (IV грудний хребець): 3) діафрагмове - у місці проходження стравоходу через діафрагму.

Фізіологічні звуження, що є тільки у живої людини: 1)аортальне - в місці перехрещення стравоходу з грудною частиною аорти (VII - IX грудних хребців); 2) кардіальне - в місці переходу стравоходу в шлунок (XI грудний хребець).

Шлунок розташований у верхній частині черевної порожнини під діафрагмою. Три четверті шлунка розміщуються в лівій підреберній ділянці, одна четверта - в надчеревній ділянці (еріgastrium). Скелетотопія: кардіальний отвір розташований на рівні VI грудного хребця зліва; воротний отвір - на рівні правого краю XII грудного хребця. Дно шлунка - в п'ятому лівому міжреберному просторі на 1,5 см до середини середньоключичної лінії. Мала кривизна розташовується на рівні мечеподібного відростка грудини. Велика кривизна може змінювати своє положення, в залежності від наповнення шлунка: у разі нормального наповнення шлунка - розташована на рівні другого поперекового хребця. Синтопія:кардією, дном і частково передньою стінкою шлунок прилягає до діафрагми; до малої кривизни воротної частини прилягає ліва частина печінки, зліва від дна шлунка розміщена селезінка. Частина передньої частини шлунка прилягає до передньої черевної стінки. Позаду від шлунка розмішена серцева сумка, підшлункова залоза, верхній кінець лівої нирки з лівою наднирковою залозою. Черевна частина аорти. Знизу і дещо ззаду розміщується поперечна ободова кишка.

Шлунок має такі частини: кардіальна (раrs саrdiaca), тіло (соrрus gastricum), дно (fundus gastricum), воротарна (раrs pilorica),.

Стінка шлунка складається з трьох оболонок: серозної, слизової, м’язової. Серозна оболонка(tuniса serosa) - це нутрощева очеревина, яка покриває шлунок з усіх боків, за винятком вузьких смужок на малій і великій кривизнах. Між шарами нутрощевої очеревини розташовані судини та нерви, які йдуть до шлунка. Недостатньо розвинений підсерозний прошарок (telа subserosa) відділяє серозну оболонку від м'язової. М'язова оболонка(tuniса muscularis) - утворена трьома шарами непосмугованих м'язових клітин. Зовнішній, повздовжній шар м'язової оболонки (stratum longitudinale) є продовженням однойменного шару стравоходу. Середній, коловий шар м'язової оболонки (stratum circulare) є продовження однотипних клітин стравоходу, а в ділянці воротаря значне потовщення - м'яз - замикач (m. Sphincter руlorius). Внутрішній шар м'язової оболонки - косі волокна (fibrae obliguae), які йдуть по передній і задній стінках шлунка.

Підслизовий прошарок (tela submucosa) досить товстий, завдяки цьому слизова оболонка збирається в складки. Слизова оболонка(tunіса mucosa) покрита одношаровим стовпчастим епітелієм. Слизова оболонка шлунка утворює шлункові поля (аrіае gastrісае). На поверхні цих полів є шлункові ямочки (foveolae gastrісае), в якій відкриваються численні шлункові залози (glandulae gastrісае), що виділяють шлунковий сік для хімічного оброблення їжі.

Зв'язки шлунка утворені двома шарами нутрощевої очеревини, яка переходить із сусідніх органів. Зв’язки шлунка:

1. печінково-шлункова зв'язка (lig. hepatogastricum);

2. шлунково-діафрагмова (lig. gastrophenicum);

3. шлунково-селезінкова (lig. gastrosplenicum);

4. шлунково-ободово-кишкова (lig. gastro colicum).

У живої людини виділяють три основні форми шлунка, залежно від конституції. У людей брахіморфного типу- шлунок має форму рога. Людям мезоморфного типувластива форма шлунку у вигляді рибальського гачка. У людей доліхоморфного типу- шлунок має форму панчохи.

Рекомендована література.

1. В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.2, -с. 32-48.

2. М.Р.Сапин «Анатомия человека», Москва, «Медицина», 1986, Т.2, -с. 21-33.

3. М.Г.Привес «Анатомия человека», С.П. издательство «Гиппократ», 1998, -с. 254-268.

4. Синельников Р.Д. Атлас «Анатомия человека», Т.2, -с. 43-63.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 609 | Нарушение авторских прав