АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Будова і функції нирок

Кінцеві продукти обміну речовин та виведення їх з організму. В результаті обміну речовин в організмі утворюється значна кількість продуктів, які вже непотрібні клітинам і навіть шкідливі для нього, а тому повинні бути видалені з організму. Кінцевими продуктами обміну жирів і вуглеводів є вуглекислий газ і вода. При розпаді білків, крім вуглекислого газу і води, утворюється сечовина, сечова кислота, креатинін, фосфорна і сірчанокислі солі та інші сполуки. Кінцеві продукти обміну надходять у кров і виносяться нею до органів виділення (нирок, легень, потових і слинних залоз та ін.), через які виділяються назовні.

Вуглекислий газ виділяється з організму через легені. Кінцеві продукти білкового обміну, до складу яких входить азот, виводяться з організму переважно з сечею, а також потовими залозами. Мінеральні речовини та вода виділяються з сечею, потом, через залози травного тракту та товстої кишки.

Основними органами виділення є нирки. При захворюванні нирок ніякі інші органи не можуть повністю замінити їх функцію. Нирки не тільки видаляють з організму непотрібні та шкідливі продукти дисиміляції, але й регулюють водний та сольовий обмін, забезпечуючи сталість осмотичного тиску та іонного складу внутрішнього середовища. При видаленні обох нирок через кілька днів настає смерть організму.

Будова нирок. Нирки — це парні органи, які містяться в черевній порожнині по обох боках хребта, приблизно на рівні від 11-го грудного до 3-го поперекового хребців. Форма нирки бобовидна. В нирці розрізняють передню і задню поверхні, внутрішній (вгнутий) і зовнішній (опуклий) краї та верхній і нижній полюси (кінці). На верхньому полюсі містяться надниркові залози. Внутрішній край нирки, звернений до серединної лінії тіла, є місцем входження кровоносних і лімфатичних судин, нервів, сечовода і називається воротами нирки.

Кожна нирка міститься в капсулі з щільної сполучної тканини. Зовні вона оточена ще жировою капсулою (з жирової тканини). Вся нирка, разом з жировою капсулою, оточена фасцією нирки. Права нирка здебільшого міститься нижче від лівої, що зв’язано з розміщенням печінки.

На поздовжньому розрізі нирки видно невелику порожнину — ниркову миску, оточену двома шарами ниркової речовини. Зовнішній шар називається коровим, а внутрішній — мозковим.

У мозковому шарі помітно окремі ділянки, що мають форму пірамід, які своєю основою звернені до корового шару, а верхівками — до ниркової миски.

Ниркова тканина складається з дуже великої кількості складних мікроскопіч­них утворень — нефронів.

Починається нефрон у коровому шарі нирковим тільцем, яке складається з капсули Шумлянського (вперше опи­сана російським ученим О. Л. Шумлянським) і клубочка капілярів (мальпігіїв клубочок). Капсула Шумлянського —це мікроскопічної величини чашечка, стінки якої складаються з двох шарів епітелі­альних клітин. Між цими шарами лежить щілиновидний простір, від якого починається сечовий каналець, що має стінку з одного шару циліндричного епітелію. На початку се­човий каналець скручується і потім пере­ходить у мозковий шар. Ця частина канальця називається звивистим канальцем першого порядку. У мозковому шарі каналець випрямляється і, утво­рюючи в ньому петлю Генле, повертається в коровий шар, в якому ка­налець знову скручується, утворюючи звивистий каналець другого по­рядку, який впадає в збірну трубку.

У кожну збірну трубку впадає багато канальців. Збірні трубки прохо­дять через мозковий шар і на верхівці пірамідки відкриваються в ниркову миску.

Нирка дуже багата на кровоносні судини. Безпосередньо від аорти відходить ниркова артерія, яка всередині нирки розгалужується на багато дрібних артерій. В кожну капсулу входить артерія, так звана приносна судина, яка в порожнині капсули розпадається на капіляри, утворюючи мальпігіїв клубочок. Капіляри клубочка зливаються в артерію, яка нази­вається виносною судиною. Вийшовши з капсули, виносна судина знову розпадається на сітку капілярів, які густо обплітають сечовий каналець.

Таким чином, кров у нирці проходить через подвійну сітку капілярів, з яких одна утворює мальпігіїв клубочок, а друга обплітає сечовий ка­налець і дає початок венозній системі. Приносна судина ширша, ніж виносна. Завдяки цьому (а також внаслідок близькості нирок до аорти) кров проходить через капіляри клубочків під великим тиском (60—70 мм). Це має велике значення для процесу сечоутворення.

В обох нирках 2—4 млн. нефронів, сумарна довжина канальців яких досягає 100—150 км.

У дітей нирки відносно більші, ніж у дорослих. У новонародженої дитини вага нирки становить ¹/10 ваги тіла, а у дорослої людини — ¹/200- Нир­ка новонародженої дитини важить 11—12 г, у однорічної дитини — 36 г, в 12-річної — 100 г, а у дорослої людини — 150 г. У новонародженої ди­тини нирки мають часточкову будову (яка зникає до 2 років), сечові канальці слабо розвинені, коровий шар мало виявлений. До трирічного віку нирки сильно ростуть, з 3 до 5 років формується корова речовина, в 9—10-річних дітей за своєю будовою корова речовина нирки не відрізняється від нирки дорослої людини. Мозкова речовина нирки росте нерівномірно, повільніше за корову речовину. Найінтенсивніше росте мозкова речовина до 3 років, в 5—6 років та в 9—12 років. До 12 років нирки остаточно сформовуються.

Механізм сечоутворення. Процес утворення сечі відбувається в дві фази. Перша фаза — фільтраційна; полягає вона в тому, що в мальпігієвому клубочку під впливом високого тиску крові рідка ЇЇ частина фільтру­ється крізь стінки капілярів і збирається в порожнині між стінками кап­сули Шумлянського. Тут утворюється первинна сеча, яка за своїм складом схожа на плазму крові: всі речовини містяться в ній в такій самій концен­трації, як і в крові, нема тільки білків, жирів і формених елементів. Друга фаза — всмоктувальна. Проходячи по ниркових канальцях, більша частина профільтрованої рідини — первинної сечі — повертається знову в кров. Відбувається це внаслідок життєдіяльності клітин стінок канальців, які всмоктують воду і деякі розчинені в ній речовини. Одні речовини (глюкоза) всмоктуються повністю, другі частково, а треті, наприклад сечовина, креатинін, сульфати, зовсім не всмоктуються. Завдяки такому вибірковому всмоктуванню в кінцевій сечі, яка збирається в нирковій мисці, залиша­ються лише ті сполуки, які організм не може використати, а потрібні ре­човини повертаються в кров. Всмоктана вода разом з розчиненими в ній речовинами передається у венозну частину капілярів, які обплітають ниркові канальці.

Крім зворотного всмоктування, в ниркових канальцях відбувається і ви­ділення деяких речовин, або секреція. Зокрема, клітини епітелію канальців виділяють у сечу сірчанокислі солі і деякі фарби, що попадають в організм.

Кінцева сеча за своїм складом різко відрізняється від первинної сечі. В ній немає цукру, амінокислот, менша концентрація кухонної солі тощо, а концентрація сечовини більша майже в 70 раз. Концентрація сечовини у плазмі крові 0,03%, а в кінцевій сечі —2%.

Регуляція роботи нирок. Робота нирок регулюється нервовою систе­мою, а також гуморальне. Нирки іннервуються волокнами симпатичної нервової системи і блукаючим нервом. По цих волокнах з центральної нервової системи до нирок надходять імпульси, які впливають на утво­рення первинної сечі і на діяльність ниркових канальців, де відбувається зворотне всмоктування та секреція сечі. При больових подразненнях сечо­виділення різко зменшується. Акад. К. М. Биков довів, що на діяльність нирок впливає кора великих півкуль.

Сечоутворення може збільшуватись або зменшуватись під впливом різних речовин, які надходять у кров. Так, під впливом гормону задньої частки гіпофіза — вазопресину — виділення сечі різко зменшується. Збіль­шення виділення сечі (до 20 л за добу) спостерігається при недостатньому надходженні в кров антидіуретичного гормону, що виділяється задньою часткою гіпофіза. Під впливом гормону щитовидної залози — тироксину — сечоутворення підсилюється, а під впливом гормону надниркових залоз — адреналіну — зменшується. Виділення всіх цих гормонів у свою чергу регулюються центральною нервовою системою.

В медицині при деяких захворюваннях застосовують сечогінні засоби: сечовину, кофеїн та інші речовини, під впливом яких підсилюється сечо­утворення.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1562 | Нарушение авторских прав