АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Статеві залози і статевий розвиток

Статеві залози (яєчники у дівчат і сім’яники у хлопців) є одночасно залозами внутрішньої і зовнішньої секреції. Такі залози називають мішаними. Як залози внутрішньої секреції вони виділяють у кров гормони, які впливають на появу і розвиток вторинних статевих ознак, тобто тих особливостей, які відрізняють чоловіка від жінки. Вторинними статевими ознаками є: особливості будови скелета (наприклад, форма таза), розміри і форма гортані і голосових зв’язок, які зумовлюють особливості чоловічого і жіночого голосу, появу волосся під пахвами і в області зовнішніх статевих органів, а у чоловіків і на обличчі (вуса і борода), розвиток у жінок грудних залоз, інтенсивніше відкладання жиру у підшкірній клітковині у жінок з характерним розподілом у певних місцях тіла та ін. Як залози зовнішньої секреції статеві залози мають функцію органів розмноження. В яєчниках утворюються яйцеклітини, а в сім’яниках — сперматозоїди.

У дитини в перші роки життя обидві функції статевих залоз перебувають у зародковому стані. Лише з 10-річного віку починається посилений ріст статевих органів, в тому числі статевих залоз (у дівчаток в середньому з 11—12 років, а у хлопчиків з 12—13 років починається період статевого дозрівання). Для цього періоду характерний інтенсивний розвиток обох функцій статевих залоз: з одного боку, розвиваються і виявляються вторинні статеві ознаки, а з другого,— нормально дозрівають статеві клітини. У дівчат статеве дозрівання супроводжується появою місячних кровотеч, або менструацій.

Нормальний розвиток статевих органів, і, зокрема, перебіг нормального менструального циклу в значній мірі залежить від загального стану організму, а також від трудового і гігієнічного режиму. Нерідко менструації супроводжуються хворобливими відчуттями (болі в животі і попереку, головні болі, нудота, блювання, відсутність апетиту і сну), які часто залежать від неправильного положення матки. Неправильне положення матки (наприклад, викривлення шийки) може розвиватися внаслідок загального ослаблення організму, частого порушення нормального режиму дня, неправильного положення тулуба (наприклад, при носінні взуття на високих каблуках) та від інших причин. Якщо в дівчини хворобливі, часті або тривалі менструації, їй слід негайно звернутися до лікаря.

Матері, вчителі, шкільний лікар повинні дуже тактовно і уважно ставитись до дівчат у період статевого дозрівання. 11—12-річним дівчаткам треба обов’язково розповісти, що менструації, які в них можуть незабаром з’явитись,— це природне явище, яке, проте, потребує спеціальних гігієнічних заходів.

Під час менструального періоду треба дбати про чистоту зовнішніх статевих органів і прилеглих до них ділянок шкіри, підмиватися два рази на день (вранці та ввечері), уникати сильних і різких рухів (дівчат під час менструації треба звільняти від занять з фізкультури, зокрема від гімнастики з предметами, на снарядах, стрибків, бігу, катання на ковзанах, ходіння на лижах та ін.), важкої фізичної праці (наприклад, миття підлоги і прання білизни), більше бувати на свіжому повітрі і своєчасно лягати спати.

Взаємодія залоз внутрішньої секреції (ендокринних). Гормони, які виділяються тією чи іншою ендокринною залозою, впливають на діяльність інших органів, у тому числі і на деякі залози внутрішньої секреції. Дослідами встановлено тісний взаємозв’язок між гіпофізом і статевими залозами, щитовидною і паращитовидною залозами, наднирковими і підшлунковою залозою і т. д. Причому, взаємодія залоз внутрішньої секреції починається вже на ембріональних стадіях розвитку організму. Тому видалення однієї залози з організму або порушення її функції неминуче відбивається на діяльності майже всіх інших залоз.

Регуляція діяльності ендокринних залоз. Діяльність залоз внутрішньої секреції регулюється нервовою системою. Майже до всіх залоз внутрішньої секреції підходить багато нервів вегетативної нервової системи.

У центральній нервовій системі є центри, які регулюють роботу ендокринних залоз.

У залозах внутрішньої секреції є як секреторні, так і рецепторні нервові закінчення. Отже, діяльність залоз може змінюватись рефлекторно. Завдяки наявності рецепторів і самі залози можуть бути місцем утворення рефлексів.

Велика роль у регуляції діяльності ендокринних залоз належить корі півкуль головного мозку. Значна частина розладів у діяльності ендокринних залоз і зв’язаних з ними захворювань є результатом певних порушень у центральній нервовій системі. Гадають, що виділювані залозами гормони діють насамперед на нервові закінчення, розміщені в різних органах, і рефлекторно викликають зміну діяльності цих органів.

Регулюючи діяльність ендокринних залоз, нервова система об’єднує їх у єдину систему як безпосереднім впливом на їх секрецію, так і посиленням діяльності тієї чи іншої залози, гормони якої впливають на діяльність інших залоз. Гормони, виділені ендокринними залозами, у свою чергу впливають на діяльність кори півкуль головного мозку. Деякі розлади в діяльності ендокринних залоз спричиняють порушення нормальних функцій центральної нервової системи аж до психічних розладів. Отже, гормони залоз внутрішньої секреції впливають на нервову систему, а остання регулює діяльність цих залоз.

Внутрішня секреція настільки тісно зв’язана з нервовою системою, що в цілому організмі функції обох систем можна вважати невіддільними. У зв’язку з цим виникло вчення про нейрогуморальну регуляцію, яка характеризує їх зв’язок при провідній ролі кори півкуль головного мозку.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 822 | Нарушение авторских прав