АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гіпофіз

Гіпофіз, або нижній мозковий придаток,— це невеликий орган, що міститься в заглибині клиновидної кістки, яка називається турецьким сідлом. Анатомічне гіпофіз зв’язаний з основою головного мозку (точніше, з проміжним мозком), але функціонально він є окремим органом — залоою внутрішньої секреції. Він регулює обмін речовин і утворення гормонів у всіх залозах внутрішньої секреції.

Гіпофіз поділяють на три частки: передню, проміжну (або середню) і задню. Передня і проміжна частки складаються з залозистої тканини, а задня — з нервової. Проміжна частка гіпофіза більше розвинена у дітей, а в дорослої людини її майже немає. Більшість гормонів утворюється в передній частці гіпофіза. В задній його частці гормони не утворюються, тут депонуються гормони, які виробляються в клітинах нейроглії гіпоталамічної ділянки («нейросекреція»).

Вага гіпофіза дорослого чоловіка 0,55—0,8 г (з них на передню частку припадає 70—80%, проміжну — 2—10% і задню — 15—20%). Вага гіпофіза жінок трохи більша (в середньому 0,75 г), у вагітних під кінець вагітності доходить до 1,65 г. Вага гіпофіза новонародженої дитини 0,1—0,15 г, добре виражена проміжна частка; в 10 років — 0,3 г, а в період статевого дозрівання досягає ваги гіпофіза дорослої людини.

Гормони, що їх виділяє гіпофіз, надходять частково в кров, а частково в спинномозкову рідину через третій мозковий шлуночок. Порушення діяльності гіпофіза у дітей спричиняє цілий ряд серйозних розладів в організмі, зокрема в рості.

Серед гормонів, що їх виділяє передня частка гіпофіза, особливе значення має гормон росту. Недостатнє виділення гіпофізом цього гормона (гіпофункція) в ранньому віці призводить до карликового зросту. Ріст дитини при цьому дуже сповільнюється або й зовсім припиняється, обмін речовин послаблюється, вторинні статеві ознаки не розвиваються, розвиток статевих органів припиняється. Гіпофізарний карлик відрізняється від карлика-кретина правильними пропорціями тіла і нормальним розвитком психіки.

При надмірному розростанні передньої частки гіпофіза і посиленій секреції гормона росту (гіперфункції) дитина росте ненормально швидко і виростає гігантом заввишки до 260 см. Ріст відбувається в основному за рахунок нижніх кінцівок, але грудна клітка відстає в своєму розвитку, плечі вузькі, діти кволі. Іноді кисті і ступні ненормально великі; кінцівки холодні, але серце часто збільшене внаслідок розширення шлуночків, пульс прискорений, травлення в шлунку утруднене. Розумова робота, яка вимагає уваги, швидко стомлює хворого, часті головні болі заважають шкільним заняттям.

Якщо розростання передньої частки гіпофіза настає в дорослої людини, то виникає захворювання — акромегалія. У людини непропорційно збільшуються і потовщуються кисті рук, ступні, язик, губи, ніс і нижня щелепа; збільшуються також внутрішні органи, порушується функція статевих органів, спостерігається слабкість м’язів, значне сечовиділення. При швидкому збільшенні пухлини гіпофіза її успішно видаляють хірургічним способом. Акромегалія частіше зустрічається у чоловіків.

Передня частка гіпофіза, крім гормона росту, виділяє ще інші гормони, які впливають на утворення молока, обмін речовини, а також на діяльність інших залоз внутрішньої секреції — щитовидної, паращитовидної, підшлункової, статевих та надниркових. Гіпофункція передньої частки гіпофіза спричиняє припинення розвитку статевих органів. При гіперфункції, навпаки, настає передчасна статева зрілість.

Вироблення і виділення гормонів гіпофіза регулюється корою півкуль головного мозку.

Епіфіз

Епіфіз, або верхній мозковий придаток,— це невеличка непарна залоза вагою до 0,2 г. Розташована вона в головному мозку: своїм переднім потовщеним кінцем вона прилягає до третього шлуночка, а задній, вільний кінець її лежить між верхніми горбиками чотиригорбикового тіла. У дітей епіфіз відносно більший, ніж у дорослих.

Функція епіфіза ще недостатньо з’ясована, бо його важко досліджувати. Гадають, що епіфіз виділяє в кров гормон, який гальмує секрецію статевих залоз. При захворюванні епіфіза в дитячому віці, яке спричиняє припинення секреції гормона, настає рання зрілість. У 8—10-річних хлопчиків з’явля­ються всі статеві ознаки дорослих чоловіків.

Епіфіз, разом із зобною залозою, впливає також на ріст.

Найбільш активний епіфіз до 7-річного віку дитини. Після 7 років діяльність його зменшується. Тому в наступні роки, які передують періодові статевого дозрівання, прискорюється процес розвитку статевих залоз. Цьому сприяє стимулюючий вплив на них гіпофіза і щитовидної залози. Гормон епіфіза не виділено.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 629 | Нарушение авторских прав