АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Порушення функцій гіпофіза

Прочитайте:
  1. E. - Порушення слиновиділення.
  2. E. - Порушення слиновиділення.
  3. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників
  4. Алгоритми лікувально-діагностичних заходів при гострих порушеннях мозкового кровообігу на госпітальному етапі
  5. Анатомо-фізіологічна характеристика шляхів виведення з організму продуктів обміну речовин, можливі порушення.
  6. Анатомо-фізіологічна характеристика щитовидної та паращиттовидної залоз; наслідки при відхиленнях функцій.
  7. Аритмії зумовлені порушенням автоматизму.
  8. Аритмії зумовлені порушенням провідності міокарда.
  9. В реальних умовах ослаблення функцій серця блукаючим нервом призводить до звуження вінцевих артерій, що опосередковується меншою потребою міокарда в кисні.
  10. В РЕГУЛЯЦІЇ ФУНКЦІЙ ОРГАНІВ І СИСТЕМ

Гіпоталамо-гіпофізарна система є вищим регулятором функцій ендокринних залоз, основним субстратом нейроендокринної регуляції. Одне з головних місць у цій системі відводиться гіпофізу. Він, як правило, складається з двох часток: передньої залозистої, яку називають аденогіпофізом, та задньої – нейрогуморального походження, що носить назву нейрогіпофіза. Функції гіпофіза та активність аденогіпофіза знаходяться під контролем гіпоталамуса. Досліди із подразненням гіпоталамічної ділянки електричним струмом показали, що функцію аденогіпофіза контролює медіобазальна частина гіпоталамуса, де виробляються рилізинг-фактори. Тут також знаходяться й рецептори до відповідних «тропних» гормонів гіпофіза. Тобто гіпоталамічна регуляція функцій аденогіпофіза здійснюється за принципом і прямого, і зворотного зв’язку.

Гіпофункція аденогіпофіза. Повну недостатність гіпофіза моделюють в експерименті шляхом видаленням всієї залози або її передньої частки. Наслідки гіпофізектомії вивчено в експерименті у собак та щурів. У молодих тварин після видалення залози розвивається складний симптомокомплекс, зумовлений дезорганізацією обміну речовин і регуляцією ендокринних функцій. Найбільш помітним зовнішнім проявом гіпофункції аденогіпофіза (після видалення гіпофіза, наприклад, у собак і щурів) є різке порушення росту та загального розвитку тварин. Зупинка росту пов’язана з випадінням соматотропної функції гіпофіза. Більшість інших порушень обумовлена недостатнім утворенням гормонів у периферичних залозах – щитоподібній, надниркових та статевих, де виникає атрофія внаслідок випадання відповідних функцій гіпофіза.

У гіпофізектомованих тварин спостерігається млявість, малорухливість, зниження основного обміну, схильність до гіпоглікемії, гіпотермія, гіпотензія, зниження резистентності до різних несприятливих впливів.

У людини повна недостатність функцій гіпофіза, або пангіпопітуїтаризм, буває вродженою або набутою. Найбільш частими причинами захворювання є пухлини, післяпологовий некроз гіпофіза, травма черепа, запалення, тромбоз, вірусна інфекція.

Ушкодження залози в ембріональному або в препубертатному періоді призводить до карликовості, порушень статевого розвитку, ослаблення функцій щитоподібної залози, ендокринно-обмінних порушень, зниження реактивності (рис. 23.1).

 

Рис. 23.1. Гіпофізарний нанізм (хвора Є., 16 років):

а – вигляд спереду; б – вигляд збоку (за А. С. Єфимовим та співавт., К., 1983)

 

При руйнуванні понад 95 % маси залози у дорослих людей розвивається гіпофізарна кахексія, або хвороба Сіммондса, яка характеризується виснаженням, атрофією щитоподібної, надниркових та статевих залоз, м’язової тканини, вісцеральних органів, руйнуванням кісткової тканини, випадінням зубів та волосся, розладом функцій вегетативної нервової системи, гіпоглікемією, підвищенням чутливості до інсуліну. Більшість порушень пов’язана із припиненням вироблення соматропіну та кортикотропіну.

Разом із тим у випадку зменшення продукції будь-якого гормону (наприклад, соматотропіну) розвивається карликовість або гіпофізарний нанізм (рис. 23.1). Генералізоване зменшення швидкості синтезу білків призводить до атрофії м’язів та сполучної тканини, що проявляється ознаками старіння.

Часткова гонадотропна недостатність призводить до інфантилізму: у дівчаток – до відсутності менструацій, безпліддя, у хлопчиків – до гіпоплазії яєчок, порушення фізичного та статевого розвитку.

Гіперфункція аденогіпофіза в людини виявляється у вигляді гіпофізарного гігантизму або акромегалії. Гіпофізарний гігантизм розвивається внаслідок надмірної секреції соматотропіну в молодому віці, до закриття епіфізарних хрящів.

Таблиця 23.1


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1012 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)