АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Недостатність нирок причини та механізм розвитку, клінічні прояви.

Розрізняють гостру та хронічну недостатність нирок. Кожна з них поділяється на тубулярну і тотальну,зумовлену порушенням функцій клубочків та канальців.

Гостра ниркова недостатність(ГНН) – це синдром, який розвивається в результаті швидкого зниження або припинення функцій нирок, у першу чергу екскреторної, і викликає порушення стану внутрішнього середовища організму.

Причини:

Преренальні: зменшення течії крові у нирках → зменшення ефективного фільтраційного тиску у клубочках → накопичення в крові токсичних продуктів при масивних крововтратах: колапс, серцева недостатність, тромбоз ниркових артерій.

Ренальні – ті,що викликають пряму пошкоджуючу дію на тканину нирок (при токсичному ураженні нефронів солями важких металів, антибіотиками, органічними розчинниками; при ураженні ниркових судин (системні васкуліти), при ураженні базальної мембрани (гострий гломерулонефрит).

Постренальні – блокування відтоку сечі сечовивідними шляхами (конкременти, пухлини, згустки крові).

Патогенез:

1) значне зниження об’єму клубочкової фільтрації

2) звуження або обтурація великої кількості канальців

3) інгібіція процесів секреції та екскреції

4) додаткове ушкодження нефронів при розвитку запальних і імунологічних процесів.

Прояви:

а) оліго- та анурія

б) гіперазотемія

в) порушення водно-сольового обміну і кислотно-основного стану

Клінічні прояви:

У клінічній картині ГНН виділяють чотири стадії:

1) початкову

2) оліго -анурії

3) поліурії

4) одужання

Найбільш характерні та виражені порушення спостерігаються в стадії оліго- анурії. Основні клінічні вияви цієї стадії: набряк головного мозку, легень, брадикардія, екстрасистолія, дихання Куссмауля, розлади функцій нервової системи. Хворі помирають саме на висоті цієї стадії. Проте при своєчасному та ефективному проведенні терапевтичних заходів та сприятливих обставинах можливий перехід в стадію поліурії і видужання.

Хронічна ниркова недостатність (ХНН): –неминуче завершення усіх невиліковних хронічних захворювань нирок, що являє собою синдром, який розвивається як результат прогресуючого зменшення кількості функціонуючих нефронів (на 30%). Зменшення їх кількості до 10-15 % від норми супроводжується розвитком уремії.

Причини:

- преренальні – прогресуючі захворювання нирок запальної природи (хронічний гломерулонефрит, вогнищевий нефрит); судинні хвороби (хронічна артеріальна гіпертензія, прогресуючий стеноз ниркових артерій); дифузні хвороби сполучної тканини та хвороби обміну речовин.

- ренальні – хронічні захворювання нирок (цукровий діабет, системний червоний вовчак);

- постренальні – обструкція сечовивідних шляхів.

Патогенез:

1) зниження процесів клубочкової фільтрації плазми крові

2) канальцевої екскреції, секреції і реабсорбції

Клінічні прояви:

У клінічній картині ГНН виділяють три стадії:

а) поліурії

б) оліго- анурії

в) анурії

Важливою відмінністю ХНН є те, що майже до розвитку уремії у хворого зберігається достатній діурез або навіть поліурія. Це пов’язано з тим, що кожен здоровий нефрон компенсаторно виводить більше, ніж у нормі. Олігурія або анурія розвиваються в термінальній стадії ХНН при відмиранні близько 90 % діючих нефронів. Основні клінічні вияви цієї стадії:азотемія, гіпо-, ізостенурія, диспепсичні явища (анорексія, блювання, проноси), втрата ваги, порушення слуху, поліневрит, розлади дихання.

Уремія – це складний клінічний симптомокомплекс, що проявляється автоінтоксикацією організму продуктами обміну речовин та екзогенними сполуками, які в нормі виводяться нирками.

Причини:

- прогресуючі хронічні захворювання нирок в термінальній стадії

- гостра ниркова недостатність (стадія оліго -анурії)

Патогенез:

1. Різке зменшення кількості функціонуючих нефронів – 10-15 % норми.

2. Значне зниження клубочкової фільтрації та реабсорбції.

Клінічні прояви:

Симптоми уремії стають добре вираженими, коли швидкість клубочкової фільтрації опускається до 10-15 % від норми. Оскільки площа фільтраціїв в нирках різко зменшується, продукти азотного обміну затримуються і накопичуються у крові. Рівень креатиніну, сечовини і сечової кислоти підвищується на ранніх стадіях у 2-3 рази, а в більш пізні терміни – в 4-5 разів та більше. Виникає порушення обміну речовин та функцій різних органів, як наслідок нагромадження в крові та тканинах токсично діючих субстанцій (аміаку, похідних амонію, продуктів метаболізму ароматичних амінокислот: фенолів, індолів, скатолів). Розвивається ацидоз – метаболічний і респіраторний. Наростання ацидозу веде до розвитку дисбалансу між іонами та водою у клітинах, наслідком чого є порушення електрофізіологічних процесів в клітинах органів і тканин, в тому числі мозку і серця. Наслідком цих порушень є уремічна кома, яка характеризується пригніченням нервової системи та втратою свідомості, арефлексією, значними розладами функцій органів і систем організму.

Для нормалізації порушеного гомеостазу та очищення крові хворих від “уремічних токсинів” застосовують гемодіаліз – штучну нирку. Цей метод дозволяє подовжити життя таких хворих на декілька років.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 901 | Нарушение авторских прав