Загальна характеристика механізмів розвитку основних захворювань нирок
Захворювання нирок, зумовлені патологічними змінами в нефроні, поділяють на дві групи:
1) з переважним ураженням клубочків
2) з переважним ураженням канальців
Захворювання першої групи називаються гломерулопатіями, захворювання другої групи – тубулопатіями.
Гломерулонефрит – захворювання з групи гломерулопатій, яке характеризується двостороннім деструктивним запаленням клубочків нирок. У патологічному процесі задіяна вся маса клубочків обох нирок. Глумерулонефрит перебігає гостро, підгостро, а також хронічно.
Гострий (дифузний) гломерулонефрит – захворювання інфекційно-алергічного ґенезу з ушкодженням клубочків, канальців, інтерстицільної тканини та судин нирок.
Причини:
- β-гемолітичний стрептокок групи А
- вірусні та паразитарні інфекції
Патогенез:
1) вплив стрептококових токсинів на базальну мембрану → утворення зміненого білка (антигену) → вироблення протиниркових автоантитіл
2) посилення продуктами стрептококового походження антигенних властивостей ендобілків → вироблення автоантитіл
3) при наявності в організмі стрептококів, у крові з антигенами стрептококів утворюється комплекс антиген+антитіло, який осідає на базальній мембрані і пошкоджує її. На змінені білки виробляються автоантитіла
4) стрептококовий антиген фіксується на базальній мембрані, реакція антиген+антитіло пошкоджує мембрану → автоагресія
Клінічні прояви:
Клінічнічний перебіг захворювання характеризуються основними двома синдромами:
а) сечовим (олігурія, протеїнурія, гематурія, циліндрурія, азотемія, ацидоз)
б) гіпертензивним (підвищення АТ, набряки, брадикардія, судоми (еклампсія).
Гострий гломерулонефрит в більшості випадків триває від 2-4 тижнів до декількох місяців, і носить характер інтракапілярного.
Найчастіше хворі скаржаться на набряки (рис. XXIV), які локалізуються спочатку на лиці, під очима, а потім переходять на весь тулуб і кінцівки, як наслідок порушення проникності капілярів, підвищення продукції альдостерону корою наднирників, а також розвитку гіперволемії гіперпротеїнемії, затримання натрію. Характерними є скарги на появу тупих болей у попереку. Частим симптомом є головні болі, які зумовлені підвищенням артеріального, а в ряді випадків і внутрішньочерепного тиску. Внаслідок спазму сітківки ока і крововиливів в неї погіршується зір. Присутні скарги на загальну слабість – наслідок нагромадження в крові та тканинах токсинів. Проте найхарактернішою ознакою є сечовий синдром, який проявляється олігурією, а також протеїнурією, гематурією – внаслідок підвищеної проникності ниркових капілярів.
Першою ознакою одужання є сходження набряків і пониження АТ. У частини хворих видужання не спостерігається і захворювання переходить у хронічну форму.
Хронічний (дифузний) гломерулонефрит – запальне захворювання нирок імунопатологічного ґенезу з первинним ушкодженням ниркових клубочків та інших структурних елементів ниркової тканини.
Причини:
1) інфекційні агенти – стрептококи, паразити (ехінококи), віруси гепатиту, кору, краснухи
2) неінфекційні агенти:
– ЦІК
– антигени пухлин
– антигени, що утворилися внаслідок масивного пошкодження тканин
(опіки)
–медикаментозні препарати (з літієм, антибіотики, ненаркотичні анальгетики, вакцини), алкоголь, органічні розчинники.
Патогенез:
1) утворення антитіл до причинних факторів або до антигенів, що формуються внаслідок ушкодження тканини нирок
2) пошкодження імунними комплексами антиген+антитіло+комплемент базальної мембрани і судин мікроциркуляторного русла
3) розвиток запальної реакції з розвитком імуно-алергічних реакцій
4) ушкодження тканини нирки.
Клінічні прояви:
Хронічний гломерулонефрит має характерні клінічні прояви у вигляді олігурії, гематурії, протеїнурії та циліндрурії. Клінічно в функціонально-компенсованій фазі захворювання виділяють:
а) латентну форму, яка виявляється ізольованим синдромом – помірною протеїнурією, гематурією
б) гіпертонічну форму, яка характеризується стійким підвищенням AT, набряками, гематурією, протеїнурією, циліндрурією та лейкоцитурією
в) нефротичну форму, яка відрізняється набряковим синдромом, вираженою протеїнурією, циліндрурією, характерними змінами в крові (гіпопротеїнемія, гіперліпідемія)
г) змішану або нефротично-гіпертонічну форму
При хронічному гломерулонефриті зменшується утворення еритропоетину. Спостерігається також посилений гемоліз еритроцитів при уремічній інтоксикації.
Пієлонефрит – це неспецифічне запалення ниркової миски, її чашечки, а також інтерстиціальної тканини паренхіми нирок. За характером запалення – це гнійний нефрит, який може мати гострий або хронічний перебіг.
Причини:
1. інфекційні агенти – мікроби (найчастіше – кишкова паличка)
Патогенез:
Обов’язковими умовами розвитку пієлонефриту є зміни реактивності організму та порушення відтоку сечі, яке виникає при каменях сечоводів і сечового міхура, здавлюванні сечоводів вагітною маткою, пухлиною та ін.
Збудники інфекції потрапляють у нирку або із током крові – гематогенний пієлонефрит, або піднімаються з сечовивідного каналу, сечового міхура, сечоводів – урогенний висхідний пієлонефрит.
Клінічні прояви:
Гострий пієлонефрит характеризується фіброзним запаленням миски та чашечок із некрозом слизової оболонки. Перебіг захворювання характеризується важким загальним станом пацієнта, високою температурою, болями в попереку, при сечовипусканні. В сечі – піурія і бактеріурія. Зазвичай гострий пієлонефрит закінчується одужанням, переходом в хронічну форму, але захворювання може призвести і до смерті.
Хронічний пієлонефрит характеризується осередковим ураженням ниркової тканини. Ця форма пієлонефриту нерідко виникає як наслідок пієліту. В сечі таких пацієнтів постійно присутній білок в невеликих кількостях (в межах – 1‰), лейкоцитурія, як правило – піурія. Аналіз крові показує – прискорення ШОЕ, лейкоцитоз, особливо в період загострення. Захворювання прогресує. В перебігу хвороби виділяють як латентну форму, що довгий період може протікати приховано, так і рецедивуючу, що характеризується періодичними загостреннями, де клінічна картина подібна на гострий пієлонефрит.
Наслідком хронічного пієлонефриту є пієлонефротично зморщена нирка.
Сечокам’яна хвороба – хронічне захворювання, при якому в ниркових чашечках, мисках і сечоводах утворюються камінці, різні за структурою і хімічним складом.
Причини:
1. Екзогенні – склад питної води (“тверда” вода), характер харчування
2. Ендогенні – інфекційні, неінфекційні (порушення обміну речовин, ендокринопатії)
Патогенез:
1) кристалізаційна теорія – кристалізація солей і включення в них органічних компонентів (фібрин, колаген)
2) колоїдна теорія – спочатку утворюється органічна матриця, на якій кристалізуються солі
Клінічні прояви:
Сечокам’яна хвороба може перебігати без симптомів протягом довгого часу, але в більшості випадків ця хвороба дає про себе знати і проявляється больовим симптомом у попереку з одного боку та типовою іррадіацією по передній стінці живота, вниз по ходу сечоводу до сечового міхура і статевих органів. Хворі знаходяться в руховому збудженні, постійно змінюють положення. Разом з тим з’являються дизуричні порушення, якісні зміни в сечі (гематурія, лейкоцитурія), нудота, блювота, метеоризм, напруження черевної стінки, які симулюють картину гострого живота.
Місцеві симптоми, як правило, супроводжуються загальними проявами (озноб, підвищення температури, брадикардія, швидке дихання, сухість у роті). Приступ триває від години до доби і закінчується так само раптово, як і починається. Причиною виникнення приступу є гостра затримка сечі, яка розвивається внаслідок механічної закупорки устя миски чи сечоводу. Наслідком сечокам’яної хвороби є пієліт, пієлонефрит, гідронефроз із атрофією нирки, хронічна ниркова недостатність.
Принципи фармакотерапії захворювань нирок (за П.Ф. Литвицький 1995 р.). Лікування порушень функції нирок базується на принципах, основними з яких є наступні:
1. Етіотропний – направлений на усунення (пониження ступеня патогенної дії) причинного фактора. З цією метою використовують, в загальному, антибіотики, сульфаніламіди; проводиться лікування інших захворювань, які спричиняють ниркові порушення.
2. Патогенетичний – ставить перед собою мету розірвати ланцюг в патогенезі ниркових захворювань. З цією метою використовують, наприклад, імунодепресанти, імуномодулятори, антиалергічні препарати, проводяться заходи з “розвантаження” нирок (гемодіаліз).
3. Симптоматичний – направлений на усунення (або полегшення) ”вторинних” страждань і наслідків, що викликані нирковою патологією, а саме — анемій, набряків, гастритів, ентероколітів, тромбогеморагічних порушень, артеріальної гіпертензії та ін.
Контрольні питання
1. Причини та механізми порушення в нирках фільтрації, канальцевої реабсорбції та секреції.
2. Кількісні та якісні зміни складу сечі, механізм їх розвитку.
3. Недостатність нирок: визначення, причини, механізм розвитку та клінічні прояви.
4. Загальна характеристика механізмів розвитку основних синдромів і захворювань нирок
5. Уремія, урeмічна кома, причини та механізм розвитку.
Глава 23. ПАТОЛОГІЧНА ФІЗІОЛОГІЯ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ
Ендокринні розлади посідають третє місце в структурі захворювань, поступаючись серцево-судинній патології та пухлинам. Згідно даних ВООЗ на ендокринну патологію в Україні страждає 20% дітей, 52% дорослого населення та близько 80% людей похилого віку. Протягом останніх років спостерігається тенденція щодо зростання частки патології щитоподібної залози та цукрового діабету, переважно в осіб молодого працездатного віку.
Сучасні методи дослідження дозволяють встановити причини багатьох ендокринних розладів, серед яких виділяють психогенні, бактеріальні, вірусні, травматичні та спадкові чинники.
Ведучу роль у патогенезі більшості ендокринних порушень відводять підвищеній (гіперфункція) або зниженій (гіпофункція) активності ендокринних залоз. Розрізняють декілька видів змін (гіпер- і гіпофункцій) ендокринної залози:
- абсолютну та відносну;
- первинну та вторинну;
- гостру та хронічну;
- тотальну та часткову.
Різні гормональні порушення, в тому числі й ендокринні захворювання, далеко не завжди обумовлені первинними розладами діяльності однієї з ендокринних залоз, що є лише елементом (хоч і дуже важливим) багатоланкового, багаторівневого, ієрархічно організованого нейроендокринного апарату.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 748 | Нарушение авторских прав
|