АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Ехоанатомія печінки.

При ультразвуковому дослідженні печінка візуалізується в правому верхньому квадранті живота, в більшості випадків можливо розрізнити всі чотири анатомічні частки печінки: праву, ліву, квадратну та хвостату. Але Але ультразвукова оцінка анатомії печінки базується на сегментарному підході, який відрізняється від класичного опису її анатомії. Згідно нього в печінці розрізняють три частки: праву, ліву та хвостату.

Площина, яка розділяє праву та ліву частки проходить через середню печінкову вену та ложе жовчного міхура, і, отже, права і ліва частки приблизно є однаковими за розмірами. При такому розподілі квадратна частка є частиною лівої частки, а хвостата частка розташована між правою та лівою частками на задній поверхні печінки зліва від нижньої порожнистої вени. Крім часток при УЗД в печінці розрізняють вісім анатомічних сегментів. (мал.1).

Розміри печінки оцінюють на підставі вимірювання максимального косого розміру правої частки по середньо-ключичній лінії – не перевищує 150 мм; товщини або передньо-заднього розміру лівої частки – до 60 мм.

Капсула печінки чітко визначається у вигляді гіперехогенної структури навколо контура печінки, який повинен бути чітким, рівним та безперервним.

Ехоструктура незміненої паренхіми печінки має дрібнозернистий вигляд за рахунок відбиття ультразвуку від численних невеликих тканинних поверхонь протягом усієї печінки, і,отже, є гомогенною. (мал. 2). Ехогенність паренхіми печінки трохи вища за ехогенність паренхіми правої нирки і нижче ехогенності паренхіми підшлункової залози.

Анехогенні трубчасті утвори, що візуалізуються на тлі гомогенної ехоструктури паренхіми печінки відповідають гілкам ворітної вени та печінковим венам, які розрізняють на підставі їх анатомічного розташування та наявності ехогенних стінок в гілках ворітної вени. Діаметр головного стовбура ворітної вени в воротах печінки складає 10 – 14 мм. Діаметр печінкових вен на відстані 2 – 3 см від вістя не перевищує 10 мм. Жовчні протоки розташовані в печінці поряд з гілками ворітної вени, але їх діаметр надто малий і не дає диференційованого зображення на ехограмах, за виключенням часткових жовчних протоків, які інколи вдається візуалізувати по центру печінки у вигляді трубчастих утворів діаметром до 2-х мм. Загальна жовчна протока добре визначається при оцінці ділянки воріт печінки, її діаметр складає 3 – 6 мм, у людей похилого віку може збільшуватись до 8 мм. Печінкова артерія може бути ідентифікована в воротах печінки, але її внутрішньопечінкові розгалуження, як звичайно, без кольорових допплерівських режимів візуалізувати не вдається.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 546 | Нарушение авторских прав