АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Ехоанатомія підшлункової залози.

Підшлункова залоза міститься ретроперитонеально, в передньому параренальному фасціальному просторі спереду від аорти та НПВ. В підшлунковій залозі розрізняють три відділи - головка, тіло та хвіст. В гловці виділяють гачкоподібний відросток, що розташований з медіального боку головки. Хвіст ПЗ рохзміщений дещо краніальніше, ніж її головка, тобто довга вісь залози орієнтована вздовж умовної лініїї «2 година – 8 година, а не горизонтально. Форма залози може бути різноманітною – з рівномірною товщиною всіх відділів, або з відносним збільшенням будь-якого відділу. В тканині залози міститься протокова система. Головна панкреатична протока формується в ділянці хвоста ПЗ і прямує до головки протягом всієї довжини залози. Залоза не має справжньої капсули і може бути інфільтрована ретроперитонеальним жиром, що утруднює визначення її меж при ультразвуковому дослідженні огрядних пацієнтів.

Основною площиною сканування для ультразвукової оцінки підшлункової залози є аксіальна. В цій площині ПЗ має вигляд «підкови». Основними орієнтирами для пошуку ПЗ є ехографічне зображення судин, оточуючих її. Звичайно, ПЗ виявляють на рівні дещо нижче від місця відходження верхньої брижової артерії (ВБА), яка оточена ехогенним жиром (у корені брижі) і лежить позаду тіла ПЗ. Черевний стовбур відходить від аорти переважно біля верхньої межі залози. Спереду від ВБА проходить в поперечному напрямку селезінкова вена, яка окреслює дорзальну границю ПЗ від воріт селезінки до злиття цієї вени з верхньою брижовою веною і формування воротної вени біля головки ПЗ (мал.). Спереду від ПЗ міститься малий сальник, ґкий в нормі не візуалізується, а також шлунок, який розпізнається завдяки пошаровій будові стінки у вигляді чергування гіпер- та гіпоехогенних смужок відповідно слизової та мязевої оболонок. Розміри ПЗ досить мінливі, залежить від віку. В середньому у дорослої людини товщина головки, тіла та хвоста ПЗ складає 2,5 – 3,5 см; 1,5 – 2,0 см; 1,5 – 2,5 см відповідно. На практиці вогнищеве збільшення або локальна зміна структури залози мають значно більше значення, ніж відхилення від середнього розміру.

Ехогенність та ехоструктура ПЗ змінюються з віком. У дітей залоза може бути гіпоехогенною порівняно з нормальною печінкою. У дорослого тканина ПЗ ізоехогенна або трохи перевищує ехогенність нормальної печінки. У людей старшого віку заміна залозистої тканини жиром та сполучною тканиною призводить до дифузного однорідного підвищення ехогенності ПЗ, досить часто ехогенність тканини ПЗ досягає ступеня ехогенності ниркового синуса. Ці зміни вважають наслідком нормального вікового процесу. При скануванні в аксіальній площині в ПЗ виявляють декілька анехогенних структур, що відповідають протокам або судинам. В задній частині головки міститься округла анехогенна структура, яка є кінцевим відділом загальної жовчної протоки. Друга анехогенна структура, менша за розмірами виявляється поряд з передньою границею шийки залози і відповідає гастродуоденальній артерії. В середині залози у 86% здорових осіб виявляють панкреатичну протоку у вигляді трубчастого утвору з гіперехогенними стінками. В нормі внутрішній діаметр панкреатичної протоки не перевищує 2 мм.

В завдання УЗД підшлункової залози входить оцінка розташування, форми, розмірів, контурів, структури та ехогенності паренхіми та їх рівномірності протягом всіх відділів, якість візуалізації панкреатичної протоки та її діаметр, наявність або відсутність вогнищенвих змін в підшлунковій залозі, стан сальникової сумки, оточуючих залозу тканин, наявність або відсутність ознак рідини в черевній та плевральній порожнинах.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 492 | Нарушение авторских прав