 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Додаткова. 2.Зайка М.Н. Патофізіологія К.: Медицина, 2008 с
1. Струков А.І., Сєров В.В. Патологічна анатомія с. 494 – 523, 524-537. 2. Зайка М.Н. Патофізіологія К.: Медицина, 2008 с. 556- 573 3. Атаман А.В. Патофізіологія. – К.: Вища шк.., 2006 р. с. 420-439. МЕТА ЛЕКЦІЇ: Дидактична: узагальнити знання про систему виділення, засвоїти новий матеріал. Виховна: виховати професійні якості: осмислене ставлення до виконуваної роботи, відповідальність, знання, співчуття до хворих. ВСТУП Сталість внутрішнього середовища – умова нормальної діяльності всіх органів та тканин організму. Це значною мірою залежить від функціонування систем виділення, яка здійснює виведення продуктів обміну, а також інших речовин, непотрібних або шкідливих організму. У виведенні продуктів метаболізму, окрім нирок, беруть участь багато інших органів: шкіра, легені, органи травлення. Головна роль належить ниркам, тому що 80 % усіх шлаків виводиться саме нирками із сечею. Нирки відіграють важливу роль у підтриманні гомеостазу, який у нормі характеризується сталістю об’єму рідин (ізоволемією), їх осмотичної концентрації (ізотонією), іонного складу(ізоіонією), концентрації іонів водню (ізогідрією). У зв’язку з цим, ті чи інші порушення діяльності нирок можуть викликати вторинні зміни зазначених показників. Не менш важливою є роль нирок щодо виведення з організму продуктів азотистого обміну, чужорідних речовин. Відповідно порушення екскреції речовин є одним із основних проявів недостатності нирок у разі їх безпосереднього ушкодження, а також внаслідок дії поза ниркових факторів. Нирки є найважливішим не тільки екскреторним, а й інкреторним органом, що бере участь у регуляції тонусу судин (ренін-ангіотензинова система, простагландини) та еритпропоезу (еритропоетин, інгібітор еритропоезу). З цим пов’язана висока частота розвитку і важкий перебіг гіпертензивного й анемічного синдромів в умовах патології нирок. Нарешті, сеча може бути живильним середовищем для мікроорганізмів. Якщо враховувати, що опірність нирок щодо патогенних мікроорганізмів незначна, виникнення деяких захворювань органа часто може бути пов’язане з гематогенною або висхідною інфекцією (гострий і хронічний пієлонефрит). Захворюваність нирок різної природи спостерігається у 1,5 – 2 % населення і характеризуються затяжним перебігом, молодим віком і високою смертністю. В основі розвитку захворювань нирок лежать різні за характером патологічні процеси – запалення, у тому числі алергічної природи, розлади місцевого кровообігу, порушення обміну, пухлинне переродження тощо. Різні етіологічні фактори і патологічні процеси досить часто зумовлюють схожі мофологічні, функціональні та клінічні прояви ниркових і поза ниркових розладів. В основі цього лежить схожість безпосередніх механізмів, що відповідають з а ушкодження ниркових структур. Саме з цим пов’язаний розвиток «великих» клінічних синдромів (гостра і хронічна недостатність нирок, нефротичний синдром) при різних нозологічних формах. Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 473 | Нарушение авторских прав |