ВІЛ у ранньому дитячому віці сприяє затримці фізичного і психомоторного розвитку. Рецидивибактеріальних інфекцій у дітей відзначають частіше, ніж у дорослих, нерідко виникають лімфоїдні пневмоніти, збільшення легеневих лімфовузлів, енцефалопатія, анемія.
Частою причиною дитячої смертності при ВІЛ-інфекції є геморагічний синдром, що є наслідком вираженої тромбоцитопенії.
ВІЛ-інфекція, отримана дітьми від матерів під час вагітності або в перинатальному періоді протікає помітно важче і швидко прогресує, ніж у дітей, інфікованих після року життя.
7-Лікування нейроСНІДу має бути комплексним і патогенетичним. При первинному СНІДі призначають специфічну високоактивну антиретровірусну терапію (ВААТ), яка гальмує прогресування захворювання і тимчасово стабілізує стан хворого. Сьогодні застосовують близько 20 засобів ВААТ. Серед них розрізняють дві групи препаратів:
· засоби, що гальмують ВІЛ-фермент ревертазу (зидовудин, абакавір, ставудин);
· препарати, що пригнічують інший вірусний фермент- протеазу (індинавір, ритовір).
Позитивний клінічний ефект спостерігається у хворих на нейроСНІД, коли в схему лікування додають рекомбінантний препарат інтерлейкіну-2, який значно поліпшує показники клітинного імунітету.
Лікування хворих із вторинним нейроСНІДом ґрунтується на застосуванні специфічної терапії уражень нервової системи, спричинених опортуністичними інфекціями.
Препарати, що використовуються для лікування нейроСНІДу: відекс, довір, ретровір, зидовір, ламівір, епівір, ставір, невімун, ефавір, вірасепт, калетра.