АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Загальна характеристика

Високе (25—40 м заввишки) вічно­зелене дерево родини соснових. Має пірамідально-конічну крону і циліндричний стовбур, укритий гладенькою тонкою темно-сірою корою. Листки (хвоїнки) лінійні, плоскі, 20—30 мм завдовжки і 1,5—1,8 мм завширшки, жорсткі, одиничні, розміщені дворядно-гребінчасто, зверху темно-зелені, зісподу з двома білуватими смуж­ками, на верхівці виїмчасті. Чо­ловічі шишечки овальні, 5—8 мм завдовжки, поодинокі, розміщені у верхній частині торішніх па­гонів. Жіночі шишечки зеленува­ті, розміщені в нижній частині то­рішніх пагонів, складаються з чи­сленних насінних і покривних лусок; стиглі шишки прямостоя­чі, циліндричні, 10—15 см зав­довжки і 2,5—4 см завширшки, бурі, після достигання розсипа­ються (на пагонах залишаються лише їх стрижні); покривні луски їх довші за насінні і виступають у вигляді гострячка. Запилюється у травні.

Поширення. Ялиця біла пошире­на в Карпатах, де є однією з основ­них лісоутворюючих порід. Зрід­ка трапляється в південно-захід­них районах і на рівнині, утво­рюючи чисті і мішані лісостани. На Поліссі і в Лісостепу її куль­тивують в садах і парках, в окре­мих лісництвах.

Хімічний склад. Бруньки, пагони, хвоя і шишки ялиці містять ефір­ну олію (0,6—3,0%), дубильні ре­човини, аскорбінову кислоту (у хвої понад 0,3%), каротин, токо­фероли. До складу ефірної олії входять борнілацетат (30—60%), вільний борнеол, камфен (10%), а-пінен (10%), В-пінен, сантен, бісаболен, дипентен, феландрен. Живиця являє собою розчин смо­ли (каніфолі), кількість якої до­сягає 70%, в ефірній олії (ски­пидарі). Головними складовими частинами смоли є смоляні кис­лоти (до 50%) і резени.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Застосо­вують розчин камфори в ком­плексній терапії при гострій і хро­нічній серцевій недостатності, колапсі, у випадку пригнічення дихання при пневмонії і інших інфекційних захворюваннях, при отруєнні снотворними і нарко­тичними засобами. Застосування камфори протипоказане при епі­лепсії і схильності до судомних реакцій. При зовнішньому засто­суванні препарати камфори вияв­ляють подразнювальну і частково антисептичну дію, у зв'язку з чим ними користуються при міозитах, невритах, суглобовому ревматиз­мі тощо. Камфора входить до складу інгредієнтів ряду складних препаратів: краплі камфорно-ва­леріанові (див. статтю Валеріана лікарська); лінімент перцево-кам­форний, камфоцин (див. статтю Перець стручковий однорічний); мазь «Гевкамен», мазь «Ефкамон», кишеньковий інгалятор інгакамф, аерозоль «Камфомен» (див. статтю М'ята перцева); лінімент «Санітас» (застосовують для вти­рання при суглобовому і м'язо­вому ревматизмі, артритах і ек­судативному плевриті як знебо­люючий і протизапальний засіб). Галенові препарати ялиці викори­стовують у народній медицині. Настій пагонів або відвар бруньок, які мають відхаркувальні, сечо­гінні, дезинфікуючі, «кровоочис­ні» і знеболюючі властивості, дають всередину при запаленнях верхніх дихальних шляхів, брон­хітах, туберкульозі легень, ревма­тизмі, подагрі, циститі, виразці шлунка. Відвар хвої призначають всередину як ефективний засіб для профілактики і лікування цинги. Як зовнішній засіб ялицю використовують при відморожен­нях (компреси), запаленнях гор­тані (полоскання), розширенні вен (компреси або натирання), при бі­лях у жінок та смердючій пітли­вості ніг (ванни).

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 381 | Нарушение авторских прав