ЕВОЛЮЦІЯ МОЗКУ ЛЮДИНИ І ПОЯВА СВІДОМОСТІ
Різні аспекти поведінки стародавніх предків людини вивчаються цілим рядом наук; в їх числі етологія приматів, археологія, палеопсихологія, але матеріальною основою цієї поведінки є саме головний мозок, і саме його вивчення може дати основні відомості про рівень розвитку викопних гомінідів.
Вивченням головного мозку викопних людей і приматів займається палеоневрологія. На теренах колишнього Радянського Союзу методика палеоневрологіі була розроблена В.І. Кочетковою, вона ж написала класичні палеоневрологічні праці, в тому числі монографію "Палеоневрологія" (Кочеткова В.И., 1973).
Як не дивно, дослідження будови головного мозку стародавніх людських предків порівняно рідкісні, і палеоневрологія є однією з найбільш малорозроблених дисциплін антропології (уявлення про сучасний стан палеоневрології можна отримати з наступних робіт: Holloway, 1996; Broadfield et al., 2001; Bruner, 2003, 2004; Bruner et al., 2002; Elton et al., 2001; Falk et al., 1995, 2000). Цьому є свої пояснення і об'єктивні причини.
По-перше, мозок у викопному стані, звичайно ж, не зберігається, і його будова вивчається за відливом внутрішньої порожнини черепа - ендокрану. При цьому ендокран не повністю відповідає формі мозку, оскільки між останнім і черепом у живої людини розташовуються мозкові оболонки.
По-друге, на ендокрані неможливо визначити вимірювальні точки настільки ж чітко, як, наприклад, на черепі, в силу того, що немає ніяких різких країв, кутів або швів.
По-третє, вченими виконано не так уже й багато ендокранів викопних гомінідів, незважаючи на те, що знахідок придатних для цього черепів в даний час відомо вже сотні.
Сучасний огляд еволюції мозку людини грунтується на вимірюванні ендокранів з обробкою отриманих даних багатовимірними методами.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 674 | Нарушение авторских прав
|