АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ.

Прочитайте:
  1. IV. Зміст навчального матеріалу
  2. IV. Зміст навчального матеріалу
  3. IV. Зміст навчального матеріалу
  4. IV. Зміст навчального матеріалу
  5. IV. Зміст навчального матеріалу
  6. IV. Зміст начального матеріалу
  7. V. Зміст теми заняття.
  8. VI. ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ
  9. Див. зміст тем № 30-47.
  10. Додаток Короткий зміст теми.

 

Розгорнутий конспект змісту теми:

 

 

Відкриття асептики й антисептики

 

До середини ХІХ століття більше 80% оперованих хворих помирали від різних гнійних ускладнень. Одним з перших, хто висловив думку, що зараження відбувається через руки хірурга, був мадярський лікар Ігнац Земельвейс, який у 1847 році вперше застосував для обробки рук медичного персоналу хлорне вапно з метою профілактики післяпологового сепсису. М.І. Пирогов для лікування ран застосовував спирт, йод, ляпіс. У 1867 році англійський хірург Джозеф Лістер (згідно з вченням Луї Пастера) прийшов до висновку, що причиною гнійних ускладнень є мікроорганізми. Для знезараження всього, що контактувало із раною Лістер користувався карболовою кислотою.

 

 

Антисептика ( від лат. anti - проти, sepsis – гниття ) – це комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на ліквідацію мікробів в рані й організмі.

 

 

Розрізняють антисептику

 

1. механічну

2. фізичну

3. хімічну

4. біологічну

 

 

Таблиця №1: Види антисептики

  Механічна антисептика     Фізична антисептика   Хімічна антисептика   Біологічна антисептика
  Це комплекс механічних заходів, спрямованих на знищення інфекції в рані або створення несприятливих умов для її розвитку.   Створення несприятливих умов для розвитку і розмноження мікроорганізмів у рані за допомогою фізичних властивостей різних засобів     Це основний вид антисептики, при якому для знищення мікробів у рані або у організмі в цілому застосовують різні хімічні або біологічні середники.
  Методи: 1. Промивання, 2. Видалення згустків крові, змертвілих тканин     Що застосовують: 1. Гігроскопічні перев’язу -вальні матеріали (марля, серветки, турунди). 2. Дренажні трубки. 3. Гіпертонічні розчини NaCl та глюкози. 4. Опромінення ран   Що застосовують: 1. Антисептики. 2. Хіміотерапевтичні препарати

 

 

Таблиця №2: Антисептики й хіміотерапевтичні препарати

 

  Антисептики   Хіміотерапевтичні препарати
  Галоїди. До цієї групи відносяться сполуки хлору та йоду. Галогени, що входять до складу цих речовин прямо взаємодіють із білками, а також викликають утворення атомарного кисню. Дія бактерицидна.     Сульфаніламідні препарати – це сполука аміду сульфанілової кислоти (продукт приєднання сірчаної кислоти до паравуглероду аніліну).
Аліфатичні спирти й альдегіди викликають денатурацію білка й оказують дегідратаційну дію на тканини й клітки.     Антибіотики – це органічні сполуки, що утворюються в процесі життєдіяльності мікробних організмів.
  Окислювачі переносять атомарний кисень на субстрат, що окислюється.     Ферменти – це речовини, що містяться в біологічних рідинах організму людини чи тварини (шлунковий та панкреатичний сік, жовч та ін.) й здатні до протеолітичної дії. Відносно здорових непошкоджених тканин ферменти неактивні.  
Детергенти (мила) – поверхнево-активні речовини, що знижують поверхневе натяжіння на розділі двох фаз (водної та жирової).     Фітонциди – препарати, що містять рослинні біологічно активні речовини, що мають протимікробну, бактерицидну (чи бактеріостатичну) дію.
Феноли – це різноманітні сполуки ароматичного ряду, що мають виражені бактерицидні та фунгіцидні властивості, в основі цих властивостей – фізична денатурація білків.    
  Сполуки металів. Іони металів, що утворюються під час дисоціації солей, взаємодіють з вільними карбоксильними групами білків та викликають їх денатурацію (при чому не тільки мікробних білків, а й білків організму – шкіри, слизової оболонки та ін.)    
  Барвники мають чітку протимікробну виборність. Діють на гноєрідних кокків (грампозитивних). Мають виражену фунгіцидну дію.    
  Проізводні нітрофурану активні в відношенні вегетативних форм грам позитивних та грам негативних мікробів, протозоа. В основі дії лежить відновлення нітрогрупи з утворенням активних метаболітів, що ушкоджують ДНК мікробів.    

 

Основні принципи асептики

 

Асептика ( від лат. а – без, sepsis – гниття) – це комплекс методів, спрямованих на попередження попадання мікроорганізмів у рану, створення стерильних умов для хірургічної роботи за допомогою використання організаційних заходів, технічних засобів, хімічних і фізичних факторів.

Методика асептики була розроблена в 80-90 роках ХІХст. Є. Бергманом та його учнем Е. Шимельбушем

Шляхи попадання інфекції в рану:

 

1. Екзогенний шлях – занесення інфекції в рану з зовнішнього середовища

· з повітря – повітряна інфекція

· з слиною, при розмові й кашлі – крапельна інфекція

· з предметів, що стикаються з раною – контактна

· з предметів, що залишаються в тканинах (шви, дренажі) – імплантаційна інфекція

 

2. Ендогенний шлях – це розповсюдження інфекції з джерел, що є в організмі

· гематогенний – по кровоносних судинах

· лімфагенний – з течією лімфи

· лактогенний – з молоком матері

· контактний – при переході інфекції з одного органа на інший

 

 

Профілактика різних видів інфекції:

1. повітряної – боротьба із запиленістю та забрудненістю повітря в операційній та перев’язувальній, своєчасне прибирання, кондиціонування повітря, опромінювання УФО- лампами, дотримання протимікробного режиму.

2. крапельної –

· усіх хворих (медпрацівників також) з підвищеною температурою тіла та катаральними явищами в операційну не допускають. Всі працівники, що беруть участь у операціях періодично проходять обстеження у ЛОР – лікаря з обов’язковим бак контролем рото- й носоглотки.

· при виявленні патогенних мікробів бактеріоносіям проводиться санація

· обов’язково носиться маска, що закриває ніс і рот (маска з 4-ох шарів затримує 90-94% бактерій, а з 6-ти 97%!!!)

 

3. контактної – це дезінфекція та стерилізація, яку проводять за допомогою фізичних та хімічних методів.

 

4. імплантаційної – це дезінфекція та стерилізація, яку проводять за допомогою фізичних та хімічних методів.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 449 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)